Василь Костицький, голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, про мету роботи комісії та виявлені порушення

Роботу Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі оцінюють неодно­значно - хтось підтримує її діяльність, нарікаючи на засилля порнографії та зневагу до моральних цінностей у ЗМІ, інші називають її роботу цензурою, спробою контролю навіть над Інтернетом тощо.

Однак сьогодні в Україні діє Закон "Про захист сус­пільної моралі", і його треба дотримуватися. Питання лише, якими методами.

Міфи навколо діяльності комісії спробував розвіяти її голова Василь Костицький. Передумовою для інтерв'ю стала інформація "Про дотримання законодавства у сфері захисту суспільної моралі", яку зачитав В. Костицький на сесії Львівської обласної ра­ди.

- Які найбільші порушення суспільної моралі сьогодні виявляє комісія?

- Треба виділити два види порушень, які сьогодні най­більше опанували інформаційну сферу в державі. Це, з одно­го боку, насильство і порногра­фія, а з іншого, - те, про що ко­місія раніше не говорила і чим не займалася - це проблеми, пов'язані з приниженням національної гідності українців, інших народів. Тобто прояви українофобії, ксенофобії, антисемітизму, спроби висміювати українців, спотворювати нашу історію, посягати на українських національних ліде­рів. Такі два найпоширеніші порушення.

- А чи не вважаєте Ви роботу комісії цензурою?

- Не вважаю і достатньо про це на сесії сказав. Починаючи з самого визначення цензури, яке полягає у спробах державних органів попередньо переглядати будь-яку продукцію перед її оприлюдненням і давати згоду на таке оприлюднення. Подібних фактів діяльності комісія не має. Ми завжди працюємо з готовою продукцією, не впливаємо на творчу діяль­ність журналістів. Ми задекларували свої наміри у підписаних засобами масової інформації меморандумах - зокрема, у хартії про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі, меморандумі з Інтернет-асоціацією Ук­раїни, меморандумі з асоціацією друкованих ЗМІ. Стратегічні наміри нашої комісії пов'язані з тим, щоб не тільки не допускати цензури держави, а щоб позбавити творчих людей цензури власників капіталу і вищого менеджменту.

- Зараз тривають дискусії щодо соціальних Інтернет-мереж - "Livejournal", "Вконтактє" та інших. Йдеться про розміщення на цих ресурсах порнографії. В Інтернеті також з'явилася інформація про те, що Ваша комісія  надіслала листа до Міністра закордонних справ України з проханням звернутись до Посольства Російської Федерації щодо поширення порнографії в ро­сійській соціальній мережі vkontakte.ru. Як ви це поясните - невже йтиметься про контроль Інтернету?

- Технічні, організаційні й фінансові ресурси комісії не дозволяють, і таке завдання перед нами не стояло. Сьогодні Інтернет став джерелом поширення інформації дуже часто неправдивої, не тільки про комісію. І став майданчиком для ведення різних воєн - політичних, психологічних, промислових. Через Інтернет нищиться бізнес, політики... Тому, звичайно, майбутнє за тим, щоб упорядкувати цю сферу суспільного життя. Ми спробували піти на домовленості про саморегулювання. Інтернет сповнений міфів про діяльність комісії, і ви не перший, хто ставить питання щодо "Livejour­nal", "Вконтактє". Немає сьогодні якихось рі­шень стосовно них. А "Live­journal" ми взагалі не розглядали ні в комісії, ні в апараті на рівні експертів.