Колишні “регіонали” змінили назви партій, а крім цього не дуже-то і “перефарбувались”, знову засідають у найвищому законодавчому органі країни. Показово, що два роки назад нардепами знову стало понад шість десятків тих, хто ще 16 січня 2014-го голосував за “диктаторські закони” Януковича. “Колишні друзі” колишнього диктатора нині продовжують займатись фактично тим же, чим і раніше: користуючись депутатською недоторканістю, навіть не завжди приховано відстоюють інтереси Кремля на нашій території.

А колишня опозиція під трохи іншими назвами разом із “новими обличчями” також продовжує стару традицію: з’ясовує стосунки між собою. За два роки в парламенті вже друга коаліція. І питань щодо легітимності нинішньої дуже багато.

На такому тлі сподіватись на якусь велику ефективність від парламенту не варто. Таку не надто втішну ситуацію підтвереджують й аналітики, котрі досліджують роботу ВРУ.

Зауважимо, що незважаючи на постійні розмови про ймовірність дочасних парламентських виборів, законних підстав для них поки немає. І якщо брати до уваги те, що чергові вибори до ВРУ мають відбутись у 2019-ому, то нині фактично настає “екватор” діяльності чинних нардепів.

джерело: oporaua.org (2)

Експерти Громадянської мережі ОПОРА з нагоди наближення до парламентського “екватора” нещодавно оприлюднили результати свого дослідження діяльності нардепів. І констатували, що в нинішньому парламенті загалом за два роки  було зареєстровано більше законопроектів, аніж за два роки в попередніх скликаннях. Але з усіх 4580 ініціатив лише 516, тобто 11%, стали законами. Йдеться тільки про законопроекти, без врахування проектів постанов.

Якщо ж виносити за дужки законотворчі ініціативи Президента (94 законопроекти) й уряду (615), то із законопроектів власне нардепів (3871) законами стали 262 ініціативи. Тільки 7%,  от це і є показником вкрай низької продуктивності. 

“За відсотком ухвалених законів Верховна Рада VIII скликання майже така ж неефективна, як і парламент VII скликання. Це набагато менше у порівнянні з Верховною Радою III. Неефективним цей показник є для всіх фракцій: від 3,5% законопроектів “Опозиційного блоку” до 13% – від Радикальної партії, які стали законами. Разом із тим 99 народних депутатів, незважаючи на значну кількість ініційованих законопроектів, продемонстрували нульовий показник продуктивності законотворчої роботи впродовж двох років”, – зазначив аналітик ОПОРИ Олександр Неберикут під час презентації дослідження.

Дослідники кажуть, що головна причина такої низької ефективності в тому, що нардепи реєструють набагато більше законопроектів, ніж можуть ухвалити законів. І зважаючи на продовження такої тенденції, 8 із 9 зареєстрованих парламентарями ініціатив взагалі не мають перспектив бути проголосованими. “В межах існуючого правового регулювання кількість законів, які спроможний прийняти парламент, є обмеженою та відносно фіксованою величиною. Умовно кажучи, можна встановити пропускну спроможність парламенту – кількість законів, які здатен продукувати парламент у межах визначеного часового проміжку.  Так, за перших два роки діяльності Верховної Ради різних скликань цей показник не перевищував 557 законів (у Верховній Раді ІІІ скликання) і не опускався нижче позначки в 171 закон.  Однак депутати, реєструючи щораз більшу кількість законопроектів, не зважають на це обмеження. І так само не враховують спричинені цим наслідки – додаткове навантаження на комітети, апарат ради та фракції – через необхідність опрацьовувати щораз більшу кількість законопроектів у тих самих часових межах. Депутати фізично не встигають розглянути всі проекти законодавчих актів, які з їхньої ініціативи потрапляють в парламент, не кажучи вже про можливість їх ґрунтовного аналізу чи доопрацювання”, – йдеться у звіті ОПОРИ.

Дослідники надали й свої рекомендації для покращення роботи парламенту. Серед них, зокрема, пропонується введення норми про можливість внесення депутатських законопроектів лише фракціями або групою народних депутатів, спрощення процедури голосування для неконституційних законів (до речі, вже давно тривають розмови про можливість ухвалення рішень відносною більшістю присутніх у залі нардепів, але це може бути розцінено і як “добро” на прогули), зобов’язання ініціаторів важливих законопроектів подавати концептуальне обґрунтування змісту пропонованого проекту у форматі так званої  білої книги.

Незважаючи ні на що, саме нардепам належить авторство більшості ухвалених законів. Це логічно з огляду на кількість законопроектів. Але якщо говорити про продуктивність, то Президент подавав найменше ініціатив, але вони найчастіше ставали законами (81%). На другому місці Кабмін – третина урядових законопроектів зрештою була позитивно проголосована у парламенті. Аналітики ймовірною причиною такого дисбалансу у порівняні із продуктивністю нардепів називають те, що “Президент і уряд значно прагматичніше і відповідальніше користуються своїм правом законодавчої ініціативи і концентрують зусилля на ініціюванні та просуванні обмеженої кількості пріоритетних законопроектів”.

Але тут треба розуміти й інше: голоси для президентських ініціатив шукають “по-особливому”, не тільки серед найбільшої пропрезидентської фракції БПП, але серед усіх інших політсил.

Тим часом в ОПОРІ звертають увагу на ще одну важливу річ: український парламент відрізняється від парламентів країн ЄС, адже там автором найбільшої кількості законодавчих ініціатив виступає уряд. 

Повертаючись до роботи нашого парламенту й власне результативності наших народних обранців, цікавим є той факт, що загалом нардепи-жінки виявились продуктивнішими (їхні законопроекти частіше ставали законами) від нардепів-чоловіків – 11% і 7%. А депутати, обрані по партійних списках, показали більшу ефективність від мажоритарників – 10% і 5%.

Щодо останніх, то після аналізу діяльності 105 мажоритарників за останні дев’ять місяців виявилось, що 39% з них за цей період жодного разу не виступали у парламенті, 36% не подали жодного законопроекту, присвяченого проблемам округу/області, 30% не подали жодного запиту, який би вирішував локальні проблеми громади депутата, 10% жодного разу не з’явились у окрузі/області для участі у публічних заходах, 20% не провели прийому громадян і лише 16% зареєстрованих депутатами законопроектів стосуються передвиборчих програм депутатів. Про це розповідала керівник проекту ОПОРИ у рамках Програми USAID РАДА Олена Рибій.

Загалом у досліджені ОПОРИ можна знайти ще багато цікавої інформації про роботу нардепів, кількість їх виступів, депутатських запитів чи  ефективність парламентських комітетів. Але ми ще зупинимось на такому важливому питанні, як дисципліна наших обранців. За два роки роботи нинішньої ВРУ відбулось загалом 6726 голосувань. Жоден нардеп не взяв участі у всіх із них. У середньому пленарні засідання відвідували 85% депутатів, тобто під час голосувань були присутні 358 із нинішніх 423 народних обранців. Але це середній показник, а ми пам’ятаємо, як спікеру неодноразово доводилось достроково закривати засідання тільки через те, що в сесійному залі не було навіть 226 депутатів, мінімально необхідних для ухвалення рішень.

Антирейтинг тих, хто найрідше присутній у сесійній залі, очолюють позафракційні нардепи Андрій Білецький (відвідуваність голосувань – 1%), Дмитро Ярош (3%), Сергій Клюєв (3,2%), Юхим Звягільський з фракції “Опоблоку” (7,2%) і ще один позафракційний Костянтин Жеваго (7,5%). І якщо перші два можуть виправдовуватись тим, що вони беруть участь у бойових діях на Донбасі, то в решти мало пояснень.

Загалом же, найменш дисциплінованою фракцією є “Опозиційний блок”. Середній показник відвідуваності пленарних засідань у цієї фракції – 63%. Найкращі показники у “Народного фронту” (88%), БПП (86%) та “Самопомочі” (83%). 

Спікер Андрій Парубій вже увів для нардепів штрафи за прогули, але усі розуміють, що це їх не лякає. Що зробити, щоб нардепи таки усвідомили всю свою відповідальність – це досі відкрите питання. При цьому зауважимо, що дочасні парламентські вибори проблем не вирішать. Адже з огляду на останні соціологічні дослідження наступний склад ВРУ швидше може бути ще “гіршим”…