Олександр Тодійчук, екс-керівник "Укртранснафти", про модернізацію ГТС, проблемні лічильники і про те, що робити з Росією

Брюссельські угоди про участь Євроунії в модернізації української газотранспортної системи, попри певну віддаленість у часі, й надалі пере­ймають політиків та аналітиків. Як трактувати такий відчайдушний крок Києва - як намір розпочати власну гру на європейському ринку енергоносіїв, як спробу убезпечити себе від тиску не надто делікатного постачальника газу? Дискусія обертається й довкола майбутнього українсько-російських газових контрактів, укладених на довготривалу перспективу: чи залишаться чинними усі кількісні показники цих документів, чи, може, доведеться їх знову переглядати? Усі ці запитання "Пошті" взявся прокоментувати фахівець.

- Пане Олександре, як ви оцінюєте брюссельські домов­леності щодо реконструкції української ГТС?

- Я би хотів висловити свою думку назагал. По-перше, це справді декларація про наміри, а, отже, треба до неї так і ставитися. Якщо Росія каже, що це тільки декларація і не варто на неї звертати увагу, то чому вона так жорстко реагує? Тут теж незрозуміло. Скоріше за все, російська сторона передбачала один сценарій, а вийшло щось зовсім інше. Гадаю, Україна трохи поквапилася із заявами про готовність збіль­шити пропускну здатність ГТ-системи. Питання змін вантажопотоків мало б обговорюватися за участю росіян - це їхня найболючіша тема. Адже збіль­шення потужності українських ГТС - певна альтернатива Північному та Південному потокам. Якщо відкинути геополітику та стратегію окремих компаній, то  за умови надійності, прогнозованості та передбачуваності української труби саме вона є найоптимальнішим об'єктом вкладання грошей. Вклавши менше 10 мільярдів євро, можна отримати нові потужності. Крім того, ефект буде у зниженні тарифів на транзит, є готові підземні сховища. Отже, модернізація наявного шляху має цілий комп­лекс позитивів. Порівняно, наприклад, із Північним потоком, вартість якого - близько 20 мільярдів євро, Південним потоком, ціна якого - близько 25 мільярдів. В умовах фінансової кризи європейські компанії довго зважуватимуть перед тим, як виділити ці кошти. Я думаю, що Україна отримала шанс.

Підсумок: підписані документи - лише декларація, але це, безумовно, позитивний крок, бо ми отримали можливість рухатися уперед. Якщо цей крок модернізує "Нафтогаз" і виділить газотранспортну систему, забезпечить її на­дійним обліком, то це вже буде позитивом. Є, правда, побоювання щодо нецільового використання коштів. "Нафтогаз" декларує понад 11 мільярдів гривень прибутку. З такими показниками у Європі можна залучити будь-які інвестиції за умови, що ними розпоряджається сама компанія. Але це не так. З кишені "Нафтогазу" латають бюджетні діри. А правда у тому, що щорічно на відновлення газотранспортної системи держава виділяла 25 - 30% від потреб. Ще частина, - через "сірі" схеми, - до ГТС не доходила. Оці 2,5 мільярда євро, про які нібито домовилися, - це кошти, які необхідно вкласти, аби покрити попередні дефіцити. Це, може, останній шанс для системи.

- "Укртрансгаз" або іншу подібну структуру обіцяють вивести із компанії "Нафтогаз", зробити транзит незалежним і на комерційній основі. Принаймні такими є гарантії повернення кредитів. Це можливо?

- Можливо, але дуже важко. НАК "Нафтогаз" має дуже багато кредитів, існує реструктуризація цих боргів. Виведення  "Укртрансгазу" в окремий господарюючий суб'єкт буде надзвичайно важким, це питання мусять погоджувати з тими, хто дав "Нафтогазу" кредити. З іншого боку, я не думаю, що щось змінилося і люди, які пов'язували свої непрозорі бізнес­інтереси з НАКом, раптом без бою закриють  джерело своїх прибутків. Боротьба заповідається жорсткою, але шанси покінчити з цим все-таки є.

Питання лічильників. Скіль­ки разів росіяни звинувачували нас у крадіжках палива? Сьогодні під Києвом уже вклали декілька десятків мільйонів євро, побудували першу чергу Східноєвропейського метрологічного центру. Він має визначати кількість і якість газу, на яку, до речі, досі ніхто не звертав уваги. У системі рухається два гази з різницею в ціні у десять разів. Умовно кажучи: газ по 450 доларів, який іде з Росії, і по 35 доларів, який іде до внутрішнього споживача. Тут багато спокус, тому навести лад, поставити лічильники і в реальному часі бачити рух газу - дуже важливо.

Нинішня реакція Росії, мовляв, залишимо Європу, підемо на інший ринок - це лише емоційні заяви. Хоч я переконаний, що основні переговори щодо модернізації ГТС ще попереду. 

- Чому фігурують різні цифри для потреб модернізації? Європейці виділяють нібито
2,5 мільярда. Прем'єр-міністр каже про 5,5 мільярда. Росіяни стверджують, що потрібно не менше 12-16 мільярдів. Це перше. Їхня аргументація щодо неможливості проекту полягає ще й у тому, що у нас немає газотранзитної системи взагалі. У нас - газотранспортна система, яка не розподіляється на труби для газоспоживання всередині країни і винятково транзитну трубу.

- Я у цій галузі працюю з 1978 року, я би не ставив таку грань. Можна вирішити механічно це питання: є трубопровід, який транзитом іде через Україну і не має внутрішніх відгалужень. Паралельно йде розподільчий трубопровід, який виходить з Росії, помпує ті обсяги, які продані лише для України. Але є інша система, яка працює у світі. Стоїть система лічильників, які чітко відслідковують, куди який газ іде, в тому числі, й наші внутрішні потреби. Я думаю, що система моніторингу обсягів і якості газу дозволить дати відповіді на ці питання. Тоді газ не зникатиме і  його легко буде ідентифікувати.

Щодо різних цифр. Так, вони різні, бо завдання на ці гроші відрізняються. 2,5 міль­ярда - це перша цифра, яку визначили за результатами технічного аудиту. Це ті, гроші, які мають компенсувати недофінансування ремонтів упродовж багатьох років. Інші цифри - це можлива модернізація. Більші суми - розширення об'ємів прокачки і т.д. Нічого дивного, просто різні завдання.

- На вашу думку, що потрібно робити з Росією. Зрозуміло, що Північний, Південний потоки далекі до реалізації, розгорнути систему в бік Китаю теж швидко не вдасться, бо проект "Сибір -Тихий океан" існує лише в головах газ­промівських фантастів. Однак своєю реакцією вона може попсути нерви...

- Ця перемога зобов'язує Україну, зокрема Юлію Тимошенко, у тому плані, що нереалізація позитивних очікувань може обернутися проти неї. Вона мусить бути дуже активною у пошуках компромісів. Я порадив би урядові говорити так: ми задекларували можливості збільшити потужності ГТС, але основне завдання - відновлення надійності системи в рамках проектної потужності, тобто 140 мільярдів метрів кубічних. Це виб'є російські козирі, бо не зрозумі­ють, чому вони не хочуть прозорого і надійного транзиту власного палива. Розширення на 60 мільярдів - основний подразник. Ці питання, безперечно, потрібно обговорювати з Росією.