Натомість гарант навіть виступав посередником у вирішенні конфліктів між головою ОДА та політиками, а тим часом оточення Порошенка розповідало у ЗМІ наскільки Саакашвілі є некерованим. І от зараз разом із заявою про відставку Саакашвілі так “проїхався” по Порошенкові, що це виглядає оголошенням політичної війни.

“Яка українцям різниця, хто на них чхатиме – Порошенко чи Янукович. Яка українцям різниця, хто їх грабуватиме – єнакіївські чи Кононенко. Яка різниця, хто собі присвоюватиме державне майно – Клюєв чи Ковальчук. Зараз, як грабували, так і грабують. Аваков і Насіров – стовпи цієї корупції, а вони залишаються на своїх місцях при владі. Мене так цинічно ще ніхто в житті не обманював… І коли реально в Одеській області Президент особисто підтримує два клани – клан бандитський, кримінальний убивць 90-их Труханова й ізмаїльський корупційний клан Урбанського. І реально всю владу в області віддали цим двом і ще їхнім союзникам – сепаратистам із “Нашого краю” Антона Кіссе. Це відбувається абсолютно відкрито. Одеську область здають не лише корупціонерам – здають ворогам України. Я не збираюся про це мовчати. Мені це все справді набридло”, – заявив Міхеїл Саакашвілі.

До вчорашнього вечора (7 листопада) ще не було інформації про президентський підпис під цією відставкою, але після таких заяв навряд чи він може не з’явитись.

“Якщо Кабінет Міністрів України внесе подання, президент України підпише відставку М. Саакашвілі. При цьому будуть проаналізовані справжні підстави для його звільнення”, – лише про таку відповідь від прес-служби Президента повідомила Українська правда. В уряді розповідали, що до них заява Саакашвілі ще не надходила.

Повертаючись до емоційного виступу Міхеїла Саакашвілі треба зазначити, що він також говорив, що Президент обіцяв підтримати проект “Відкритий митний простір”, але не зробив цього й гроші розкрадено, а також Порошенко підписав так званий “антирейдерський” закон (про вдосконалення держреєстрації прав на нерухоме майно та захист прав власності), що нібито заблокувало фінансування Центру обслуговування громадян. Цей Центр Саакашвілі відкрив разом із Порошенком минулого року, грузинська команда на Одещині вважала його своєю візитівкою, але він вже закрився. Та останньою краплею для свого терпіння Саакашвілі назвав нещодавні е-декларації політиків і чиновників, “коли наглі морди заявляють, що у них є мільйони, а при цьому вони  отримують соціальні допомоги”.

Насправді призначення Саакашвілі головою Одеської ОДА із самого початку виглядало тимчасовим, на думку експертів, Саакашвілі повинен був зібрати на Одещині “кейс” досягнень, щоб зрештою зайняти вищу посаду у Києві. Але насправді якихось великих проривів на Одещині не було, на чому наголошують експерти. А через вже згадану “некерованість” кандидатура Саакашвілі як потенційного прем’єра так і не стала головною, коли у квітні цього року формувався новий уряд. Його ім’я обговорювалось у суспільстві, у журналістських матеріалах було серед кандидатур, але насправді вже тоді було зрозуміло, що Порошенко не пішов би на таку аферу як “прем’єр Саакашвілі”.

Щодо досягнень на посаді голови Одеської ОДА, то сам екс-президент Грузії вже розмістив на своєму каналі у YouTube відео про інфраструктурні перемоги. Але тут треба розуміти і те, що робити кардинальні зміни із посади “губернатора” неможливо, навіть якщо ти такий непересічний очільник ОДА як Міхеїл Саакашвілі. “Саакашвілі подав у відставку. Його опоненти скажуть, що він не виконав своїх обіцянок. І це буде правдою. Біда в тому, що навіть маючи бажання, їх не можна було виконати, тому що, будучи губернатором в Одесі, не можна змінити всю країну. Можна було лише дати надію на це. І спалити свій рейтинг”, – пише у блозі на сайті “Новое время” фахівець відділу продажів боргових цінних паперів інвесткомпанії Dragon Capital Сергій Фурса.

Насправді особистість Міхеїла Саакашвілі є неоднозначною. Він прагне видаватись ледь не “месією” для України, от тільки в нашій державі він поки запам’ятався лише обіцянками і сварками. Його грузинський досвід нині для України насправді не повинен мати значення, адже тут інші реалії, й інші масштаби. Та й навіть у Грузії не усі згадають Саакашвілі із захопленням. Якщо відкриті там кримінальні справи проти нього і можна списувати на переслідування від опонентів, то поразка його грузинської партії “Єдиний національний рух” на нещодавніх парламентських виборах продемонструвала, що грузини не чекають на повернення Саакашвілі. Нині в нього фактично залишається лише будувати подальшу політичну кар’єру в Україні.

“У мене не опустяться руки – я не втомлюся. Нехай вони не сподіваються й не розраховують позбутися мене. Я той солдат, який іде стільки, скільки може, а потім стільки, скільки треба для повної перемоги – для того, щоб визволити Україну від цієї мерзоти, від цього корупційного бруду… В Україні достатньо нових, молодих, енергійних і незаплямованих сил і людей, які не пов’язані із цією “шваллю”, яка ось так усе гальмує. Ми обов’язково об’єднаємося й ми обов’язково закінчимо цю боротьбу перемогою України. Заради одеситів, заради всіх інших жителів України. Боротьба триває й ми обов’язково переможемо”, – обіцяє нині Саакашвілі.  

Сама по собі нинішня відставка Саакашвілі не є сенсацією. Її впродовж півтора року очікували вже кілька разів. Не забуваймо як він їздив по країні із своїми антикорупційними форумами, як ще не створена “партія Саакашвілі” фігурувала в усіх соціологічних опитуваннях. Саме Саакашвілі був одним із тих, хто форсував тему дострокових парламентських виборів під час парламентсько-урядової кризи в Україні. Тож значну частину свого часу він і так присвячував політичній діяльності, як би він сам це не називав. 

Також нагадаємо, як усі ці громадські борці з корупцією, нардепи-“єврооптимісти” їздили по Україні разом із Саакашвілі, але зрештою вирішили створювати дві окремі нові партії. Одне крило (“єврооптимісти” із БПП, зокрема, Лещенко, Наєм, Заліщук) пішли шляхом перезапуску “Демальянсу”, а соратник Саакашвілі, екс-заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе, разом із ще одним заступником генпрокурора Віталієм Каськом, низкою нардепів, серед позафракційний Віктор Чумак та представниця БПП Наталія Новак і низкою громадських активістів сформували ініціативну групу для створення іншої нової партії, яка, як вже відомо, отримала назву “Хвиля”. Саме це крило “молодих реформаторів” можна назвати “партією Саакашвілі”. Й самі вони зізнавались в тому, що екс-президент Грузії є їхнім ідейним натхненником, “драйвером” ще не створеної партії, сам Саакашвілі говорив про те, що він “граючий тренер”.

Але установчі збори цієї партії “Хвиля” постійно переносились. У ЗМІ з’являлись повідомлення і про те, що через невизначеність Саакашвілі входити офіційно чи ні до партії (як голова ОДА він не міг цього зробити) відбувся певний розкол і серед цього крила “реформаторів”. Але тепер схоже, що Саакашвілі буде серйозніше займатись своїм політичним проектом. На це звертають увагу експерти. Та й член ініціативної групи “Хвилі” Наталія Новак вже заявила, що після відставки Саакашвілі з Одеської ОДА процес створення партії прискориться, а установчі збори нарешті можуть відбутись у лютому. 

Більше того, сам Саакашвілі вже заговорив про можливість об’єднання розрізнених кіл “молодих реформаторів”. Та й “єврооптиміст”-нардеп Сергій Лещенко вже каже про те, що “Демальянс” повинен об’єднатись із “Хвилею”. 

Якщо все піде по такому сценарію, то це буде своєрідним повернення до ще минулорічної ідеї із єдиною “Партією Саакашвілі”, не залежно від того, як ця нова політсила називатиметься. Та знову ж таки виникає багато питань до самопроголошених “молодих реформатрів”. Без Саакашвілі був розкол, а тут раптом усі вже хочуть об’єднуватись. Виходить проект під лідера, а не відстоювання начебто спільних ідей.

Та й час пройшов, і сам Саакашвілі, і низка “молодих реформаторів” у нинішньому парламенті лише втрачали рейтинги і засвітились у скандалах.  І якщо  ще навіть весною цього року нестворена “партія Саакашвілі”, відповідно до результатів соціологічних досліджень, на гіпотетичних виборах могла набирати понад 10% голосів і навіть випередити БПП-Солідарність, то вже у жовтні розрізнені “Демальянс” та ще нестворена “Хвиля” мали по 1% підтримки. Звичайно, із чіткою прив’язкою до Саакашвілі підтримка може зростати (хоч це і під питанням), але для того, щоб стати потужними політичними гравцями ще треба буде багато працювати.

Сам Міхеїл Саакашвілі ще у червні заявляв про неминучість позачергових парламентських виборів в Україні. Крайнім терміном для них він називав весну 2017-го. Нині експерти зазначають, що Саакашвілі ще більше форсуватиме цю тему. Лунають навіть думки про те, що його відставка і справді пришвидшить дострокові вибори.

От тільки треба розуміти й те, що сам Саакашвілі не зможе балотуватись до українського парламенту ще до 2018-го. Та й загалом для того, щоб дострокові вибори відбулись необхідні законні підстави. До прикладу такі, як розпад коаліції і неможливість її сформувати впродовж місяця. Звичайно, є багато питань до законності нинішньої коаліції, й вихід ще частини нардепів з неї (до прикладу “єврооптимістів”) може створити патову ситуацію. Але в українських реаліях робити якісь прогнози – це невдячна справа. До того ж за такого сценарію Президент тільки матиме право розпустити нинішню Раду, а не обов’язок це зробити. І Петро Порошенко, як відомо, проти дострокового переобрання парламенту, адже йому це невигідно. Загалом дострокові вибори у нинішній ситуації, коли країна продовжує перебувати у стані неоголошеної війни – це шлях в нікуди.

Однак в будь-якому випадку Саакашвілі ще намагатиметься розворушити українську політику. “Саакашвілі переймається зрадою президента Порошенка, який клявся йому у вічній дружбі та всебічній підтримці. Але він сам винен. В нього були всі шанси стати прекрасним українським політиком з міцною західною підтримкою, але він захопився інтригами Адміністрації Президента і розгубив весь свій імідж. Згорів ще один конкурент Порошенка на виборах. Саакашвілі став незагрозливим і непотрібним Порошенкові. Тепер, щоб мститись, Саакашвілі буде нещадно критикувати свого колишнього друга Порошенка, поки той не почне погрожувати йому втратою українського громадянства і депортацією в Грузію. Все одно, через кілька місяців Саакашвілі, зализавши рани і отримавши підтримку Заходу, знову кинеться в бій. Але вже у новій ролі. А президент Порошенко, використавши Саакашвілі, нажив собі ще одного солідного політичного противника у найневідповідніший для себе час”, – написав на своїй сторінці у Facebook політолог, директор Центру соціологічних досліджень “Український барометр” Віктор Небоженко.