А за що вам довіряти?!
В Україні очевидна криза довіри владі, песимістичне ставлення до держави стає трендом
фото: president.gov.ua
Ні для кого не секрет, що українці не довіряють своїй владі. Ми обираємо уряд, Президента з надією, що будуть зміни і жити стане краще. Цього ми очікували після Революції Гідності. Депутатський корпус Верховної Ради оновився більше ніж наполовину, у владні структури прийшли активісти Майдану, вперше в історії України главу держави обрали в першому турі. Однак запитань до роботи української влади наразі більше, ніж відповідей.
Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час свого виступу на цьогорічній Ялтинській європейській стратегії заявив, що повернути довіру громадян і міжнародних партнерів до української влади може її відкритість і забезпечення результату в роботі. “Я чітко бачу світло в тунелі, яким ми йдемо. Нам потрібно, щоб ті, від кого залежить прийняття рішень, вірили в Україну, щоб ми самі собі не заважали робити зміни, щоб почали засуджувати популізм, який руйнує зсередини нашу країну, говорити про те, що насправді нас змінює. Це завдання для всього нашого українського суспільства”, – сказав глава уряду.
Та поки що вагомих результатів немає. Якщо брати до уваги одну з найбільших наших проблем — корупцію, українці з року в рік констатують, що нічого не змінюється. Це підтверджують у кожному наступному соціологічному дослідженні. Саме корупція на всіх рівнях і внутрішньополітичні суперечки можна назвати причиною тотальної недовіри громадян до державних інституцій.
«Були сплески довіри до нових лідерів, проте рік-два — і все це зникає. До персоналій хоч якась довіра, а до інститутів її немає взагалі — я маю на увазі Верховну Раду, правоохоронну систему, суддів і прокурорів. Це найбільш стримуючий фактор нашого розвитку, хоча треба визнати, що підстави для такої недовіри до держави і її ключових інститутів існують, адже вони так і не забезпечили ні добробут населення, ні охорону його прав. Так ми і живемо циклами — невеликі сплески довіри, а потім її катастрофічне падіння. Українець переважно живе без інституціональної довіри, довіряючи лише найближчим людям: сім’ї, родичам, сусідам», — зазначає експерт у своєму блозі на веб-ресурсі Новое время.
фото: rada.gov.ua
Цьогоріч у травні, коли минуло два роки президентства Петра Порошенка, Український Інститут Майбутнього провів низку соціальних опитувань щодо змін, які відбулися в їхньому житті за цей час. Результати виявилися невтішними. 72% респондентів незадоволені правлінням нинішнього глави держави. Саме така кількість людей поскаржилася на зниження рівня добробуту серед простих громадян. Похвалитися змінами на краще змогли лише 6,8% опитаних, решта вважає, що взагалі нічого не змінилося. Щодо економіки, 80% упевнені, що Україна йде «на дно». Причиною цього є те, що здебільшого влада імітує свою діяльність. Результати від цього або примарні, або ж їх узагалі немає.
Соціологи з’ясували, що саме не влаштовує українців. 41,8% опитаних назвали головною невдачею нової влади різке падіння рівня життя населення, 16,8% — невиконання обіцянок, 9,5% не бачать чіткого плану розвитку України, 9,2% вважають, що корупція набула нового розквіту, 8,9% переймаються військовими поразками, 3,2% відчули тотальне погіршення криміногенної ситуації в країні.
Незадоволення громадян ситуацією в Україні впливає не лише на рівень довіри до влади, а й на рівень протестних настроїв у суспільстві. А нам сьогодні важливо думати не про нові революції, а зосередитися на розбудові власної держави. «Пошта» з’ясувала в експертів, як подолати негативну тенденцію збільшення недовіри до влади.
“Найбільше нині довіряють волонтерам, армії, церкві та медіа”
Оксана Дащаківська, політолог, керівник Західноукраїнського представництва Міжнародного фонду “Відродження”, – про те, чому українці не довіряють владі
– На Вашу думку, чи довіряють сьогодні громадяни українській владі? Якщо ні, то чому? Наскільки важливою є довіра владі в житті суспільства?
– Рівень довіри до влади не є високим, українці вже протягом тривалого часу, напевно від 2002-го, демонструють радше недовіру – більше людей не довіряють владі. Однак, одразу зауважу, що у суспільстві були періоди зростання довіри і з позитивною динамікою. Так, Президенту довіряли, зростав рівень довіри до парламенту – це пов’язано з очікуваннями громадян до влади – одразу після виборів вони високі і зростає довіра. Та після виборів – настає розчарування і довіра починає падати.
Прикро, що менше довіряють місцевій владі, разом із тим в країні відбувається децентралізація, дистанція між владою та людиною скорочується, тому хочеться сподіватися, що довіра буде зростати.
Довіра дуже важлива, адже вона є цементом – клеєм суспільства, дає можливості зменшувати ресурси, які нам потрібні для співжиття. Однак, давно відомий принцип – розділяй і володарюй: посій ворожнечу, недовіру – і управляй людьми. Такий метод роками використовували в Україні, політики управляють недовірою, тому у людей почуття, що довіра робить їх слабшими. Хоча в нормальних умовах – якраз навпаки.
– Чому з кожним роком падає рівень довіри? Про що це свідчить?
– Довіра коливається, подекуди росте – так виросла до Збройних Сил України, СБУ. Однак, до Президента, парламенту, органів місцевої влади – традиційно низька (хоча бувають періоди незначного росту). Низька довіра до політичних партій.
Низький рівень довіри зумовлений багатьма факторами – соціально-економічним становищем, значною нерівністю в суспільстві, війною, політичною культурою – все це поки не сприяє довірі. Людей ображає, коли хтось у час війни не може заплатити за послуги, а хтось купує нову машину… На ґрунті недовіри росте популізм, а це в свою чергу сприяє посиленню недовіри – люди вимагають швидких рішень, а більшість проблем – не можна вирішити швидко.
– Відкритість, прозорість рішень: чи це притаманно владі?
– Мушу сказати , що у відкритості влади ми суттєво просунулися останнім часом. Однак, дуже багато роботи, особливо у містах і сільських громадах. Як показує досвід – влада відкривається там, де є кому користуватися її відкритістю, тобто там де громадянам вона є корисна. І так, це сприяє довірі. Відкритість, прозорість рішень напряму пов’язані з відповідальністю. Однак, відповідальними мають бути і громади, і громадяни, і влада: якщо ми вже когось привели до влади, будьмо відповідальні – вимагаймо реалізації обіцянок. На Львівщині особлива ситуація – тут зазвичай всі свої, не має відвертих протистоянь у владі, і важко знайти крайнього. Однак, тут дуже легко у середовищі влади формується щось на зразок кругової поруки, в яку включені і громадяни. Досягати прозорості дуже складно. Тому у Львівській області немає ради, яка системно публікує проекти рішень, майже не використовуються інструменти місцевої демократії.
– Завдяки чому можна підвищити рівень цієї довіри?
– Завдяки участі і діям. То дуже складно, але важливо робити перший крок, виходити з ситуації, поваги до своїх партнерів. Так, громадяни повинні вірити, що влада прагне змін, однак при цьому вимагати чітких звітів за діяльність влади, раціональних аргументів – чому так. З іншого боку, політики теж повинні не вважати виборця лохом, який ведеться на гречку. І не боятися ставити один одному питання. Прості, банальні питання і отримувати щирі відповіді. Після цього будуть дії. У нас є потенціал довіри – ставлення до церкви, медіа, волонтерів – його треба поширювати та нарощувати щодо інших інститутів.
– Чи Ви особисто довіряєте владі – міській, обласній, центральній?
– У мене є позитивний досвід співпраці з владою, багато ініціатив, які принесли громадянські активісти і вони стали успішними – влада допомагає реалізовувати. Тому, я довіряю владі. Звісно, я не довіряю деяким політикам, чиновникам, але знаю – де є раціональні аргументи, добра ідея – можна робити зміни.
– Кому нині українці довіряють найбільше?
– За останніми дослідженнями найбільше довіряють волонтерам, ЗСУ, церкві та медіа. Це ті інститути, до яких люди відчувають причетність та співучасть.
Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти:
– Сьогодні українці більше довіряють соціальним інституціям, аніж державним. Причина недовіри в тому, що за всю історію незалежності України жодна влада не змогла виправдати інтереси людей, які її обрали. Можновладці щоразу ставлять собі за мету власне збагачення, майбутні вибори та інтереси олігархів. Найбільше досягнення Петра Порошенка, як президента, – розбудова Збройних сил, Національної гвардії України, налагодження контактів на міжнародному рівні. «Слабинкою» глави держави є втручання в економічний розвиток. Цим має займатися виключно уряд. Падіння рейтингу Порошенка може кинути тінь на команду Гройсмана, який ще не встиг належно себе зарекомендувати. Заміна поганих посадовців на хороших нічого не змінить, потрібно насамперед реформувати структуру суспільства. Це покликана забезпечити реформа місцевого самоврядування, децентралізація, яка виводить владу на зрозумілий людям рівень. Більшість ключових рішень прийматимуть на місцях, що сприятиме залученню громадян до участі та контролю органів місцевого самоврядування. Суспільство повинно посилювати тиск на владу з вимогами змін, у цьому суть контролю. Якщо влада почне діяти в інтересах людей – довіра до неї зросте.
Андрій Биченко, директор соціологічної служби Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова:
– В Україні спостерігається тенденція зростання недовіри владі. Найбільший кредит довіри завжди отримує нова влада, адже саме від неї очікують реальних змін. Але ще ніхто не спромігся виправдати цей аванс. Можновладці пояснюють це тим, що результати від реформ з’являються не одразу. На мою думку, уряд запізно розпочав упровадження необхідних реформ. Це треба було робити одразу після Революції Гідності, коли була вища суспільна підтримка, населення позитивно сприйняло б будь-які ініціативи, погодилося навіть на непопулярні кроки. Тоді влада котила камінь донизу і сила тяжіння їй у цьому допомагала, тепер навпаки – підіймаючись угору, доводиться долати цю силу. Песимізм, скептицизм українців насправді є реальним показником діяльності провладної верхівки. Низький рівень доходів, падіння ВВП, високий рівень корупції – свідчення очевидного регресу. Сьогодні Україна – найбідніша європейська країна. Громадяни не можуть довіряти владі, яка категорично відмовляється вести з ними діалог. Перш за все люди хочуть якісних змін, чітких результатів від зробленого, а не традиційних порожніх обіцянок.
Тарас Березовець, політтехнолог:
– Різке падіння довіри до влади в Україні засвідчує проблеми в її роботі. Українці незадоволені тим, що держава не виконує свої зобов’язання, а державне управління не дає позитивних результатів. На знак цього не сплачується значний відсоток податків, багато людей мігрують за кордон. Тим паче можновладці не соромляться красти державні кошти, коли в країні війна й економічна криза. Проблема в тому, що українська влада є консервативною і непрофесійної. Для позитивних змін немає політичної волі, ніхто не хоче робити висновків із попередніх помилок. Однак, не потрібно нарікати лише на владу. В багатьох наших бідах винна частина електорату, яка продає свої голоси на виборах. Треба пам’ятати, що відповідальність за ситуацію в країні починається з кожного з нас.
Олексій Антипович, директор соціологічної групи «Рейтинг»:
– Причин недовіряти владі є безліч. Більшість незадоволені владними рішеннями. Економічне становище України важке, на сході тривають воєнні дії, уряд не підвищує соціальні стандарти. Реформаторські кроки влади ситуативні і не мають чіткого спрямування. Єдине, в чому громадяни бачать реальні зміни, – це зміцнення обороноздатності і створення патрульної поліції. В європейських країнах процес діяльності можновладців відкритий, демократичний, в нас усе тримається «під замком». Українська влада зможе повернути собі довіру лише якщо орієнтуватиметься на інтереси суспільства, а не на власне збагачення чи лобіювання інтересів олігархів.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
