Черговий “режим тиші” на Донбасі, який мав тривати з 1 вересня, так і не став “тихим”. До того ж у останні дні російсько-терористичні сили збільшують кількість провокацій. Та якщо в перші дні вересня були зафіксовані лише поодинокі факти неприцільних обстрілів бойовиками, і то здебільшого зі стрілецької зброї, то тепер ворог знову повернувся до практики відкривання вогню десятки разів за добу. Зокрема, у неділю, 11 вересня, в штабі АТО повідомили про те, що бойовики 37 разів обстрілювали наші позиції. 

Про те, що ситуація знову загострюється, заявив і керівник української сторони в Спільному центрі з контролю та припинення вогню генерал-майор Борис Кременецький. 

“Починаючи з 2 вересня НЗФ ОРДО та ОРЛО почали знову використовувати заборонене мінськими домовленостями озброєння – зафіксовано 1 розрив 120-мм міни. А вже 5 вересня НЗФ ОРДО та ОРЛО випустили по територіях, підконтрольних уряду України, 37 мін калібру 120 мм і 52 міни калібру 82 мм. Загалом у першій декаді вересня зафіксовано 214 обстрілів позицій Збройних сил України, населених пунктів та важливих об’єктів інфраструктури Донбасу, здійснених із територій, підконтрольних ОРДО та ОРЛО. 30 з них – із застосуванням забороненого мінськими угодами озброєння. При цьому ворог випустив у наш бік 410 боєприпасів… Особливе занепокоєння української сторони СЦКК викликав факт, який стався 11 вересня, коли НЗФ ОРДО, уперше з початку введення режиму повного припинення вогню, використали 122-міліметрові артилерійські системи і обстріляли позиції ЗС України на Маріупольському напрямку. Тут зафіксовано 12 розривів артилерійських снарядів. Крім цього, впродовж дня спостерігачами СЦКК зафіксовано застосування 120-міліметрових та 82-міліметрових мінометів (78 та 14 розривів мін відповідно)”, – коментував 11 вересня на сторінці прес-центру штабу АТО у Facebook  Борис Кременецький.

І зазначив, що більшість ворожих обстрілів поки все ще неприцільні та основною їхньою метою є викликання вогню від української армії у відповідь на виявлення наших систем оборони. Крім того, ворог суттєво активізував розвідку за допомоги безпілотників. 

“Збройні сили України неухильно дотримуються мінських домовленостей і вогонь у відповідь відкривають лише в разі загрози життю військовослужбовців, мирних громадян та руйнування важливих об’єктів інфраструктури регіону… Про всі випадки використання НЗФ ОРДО та ОРЛО забороненого мінськими угодами озброєння українська сторона СЦКК невідкладно інформує Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ в Україні і надає її представникам відповідні підтверджувальні документи із фотофіксацією розривів боєприпасів”, – сказав Борис Кременецький.

Тим часом наша розвідка повідомляє, що Росія у минулі вихідні й далі переправляла військову техніку на Донбас. Зокрема, 11 вересня через кордон в напрямку окупованого Луганська виїхали дві колони із БМП, БТР та вантажних автомобілів. А день перед тим Росія переправила залізницею на Донбас п’ять платформ із військовою технікою (два танки, два “Гради” і пальне).

Також українська розвідка повідомляє, що 11 вересня бойовики не пустили Моніторингову місію ОБСЄ до Піонерського на Луганщині. Ще раніше самі міжнародні спостерігачі повідомляли, що 9 вересня бойовики їм не дозволили потрапити на один із полігонів, розташованих поблизу Луганська. 

Тож насправді Кремль і його маріонетки бойовики разом із кадровими російськими військовими не роблять нічого нового. Ймовірна подальша ескалація конфлікту знову використовуватиметься Росією для шантажу України та наших західних партнерів, які й далі в очікуванні виконання мінських домовленостей. До речі, тут треба зазначити, що 9 вересня бойовики на Донбасі почали готувати так званий “праймериз” для своїх кандидатів, хоча питання виборів на окупованих територіях так ніхто й не погоджував. Самі бойовики кажуть, що це буде своєрідне “тренування” і знову вимагають від України ухвалення для них закону про вибори. В Україні ж чітко заявляють, що будь-який “праймериз” від бойовиків є свідомим зривом перемовного процесу.

А щодо власне “мирних” перемовин, то сьогодні, 13 серпня, повинна відбутися позачергова відеоконференція Мінської тристоронньої групи. От тільки таких безрезультатних відеоперемовин було вже дуже багато… Мабуть, не варто очікувати якихось зрушень і нині, тим паче на тлі ескалації в Донбасі. 

Наступна зустріч мінських перемовників у білоруській столиці запланована на 21 вересня. Як повідомляла прес-секретар представника України – екс-президента Леоніда Кучми Дарка Оліфер, тоді вона чекає на результат щодо звільнення заручників. Але тут нагадаємо, що бойовики й далі вимагають від України звільнення аж 600 незрозумілих людей та ухвалення закону про амністію. Торгуючись, кремлівські маріонетки утримують в полоні 109 українців – як військових, так і цивільних.    

Треба нагадати, що міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр заявляв, що за участі ОБСЄ готуються якісь нові правила для підтримки “перемир’я” на Донбасі і що це дозволить відновити перемовини так званої  нормандської четвірки. Але й досі достеменно невідомо, що це за новий документ та коли і як відбудеться реінкарнація нормандського формату, який ігнорував Путін. 

Наші західні партнери заявляли, що без України жодного рішення не ухвалюватимуть. Водночас німецький МЗС повідомляли, що якщо буде згода України, то можлива й зміна формату перемовин.  

Зазначимо, що Штайнмаєр разом зі своїм французьким колегою Жан-Марком Еро прилетять до Києва завтра, 14 вересня, і разом з українською владою шукатимуть вихід з глухого кута. Також  цікаво, що до української столиці прибудуть і глави МЗС Великобританії Борис Джонсон та Данії Крістіан Єнсен.  

Однак зрозуміло, що, як і раніше, ситуація на сході України й подальша доля мирних домовленостей залежить від господаря Кремля. Путін вже, як ми повідомляли, відмовлявся від нормандського формату, а потім після саміту Великої двадцятки заявляв, що говорити з Порошенком йому таки доведеться. Зрештою, в Кремлі вважають, що для цього час ще не настав. Тому, з одного боку, Путін дуже різко передумав, а з іншого – в цьому питанні все поки що залишається по-старому. Поміж тим у Адміністрації Петра Порошенка без уточнення якихось дат вже заявляли, що майбутня ймовірна зустріч лідерів України, Росії, Німеччини та Франції може відбутись у Берліні.

Нинішня осінь може стати вирішальною, адже знову переносити мінські домовленості ще на рік – це вже смішно… 

“Я міг би сказати, що ми ось швидко вже... і видно світло в кінці тунелю, що скоро закінчиться війна, але його поки не видно... Ситуація дуже складна, але не безнадійна”, – заявляв нещодавно Леонід Кучма.

Зрозуміло, що важливою є роль США, хоч ця країна формально нині й не представлена в перемовинах з українського питання. Але Обама на нещодавньому саміті Великої двадцятки зустрічався з Путіним і після цього заявив, що Америка й далі протистоятиме російській агресії в Україні. Також має відбутися зустріч Барака Обами з Петром Порошенком у рамках Генасамблеї ООН, що розпочне роботу в Нью-Йорку вже сьогодні, 13 вересня. 

“Ангелі Меркель зараз не до Путіна, у неї свої неприємності. Олланд не хоче розмовляти наодинці з Путіним, оскільки вони обидва маленькі, закомплексовані. Грубо кажучи, Франція без Німеччини сама не буде приймати ніяких рішень. Тому нормандський формат вже не працює. Зараз варто згадати про женевський формат. Це вже переговори разом із США. Тільки на цьому рівні все швидко вирішується. А Путін вперто не хоче визнавати провідну роль Америки і вперто наполягає на нормандському форматі, при цьому не сприймаючи Меркель і Олланда як повноцінних переговірників. Хоча всім уже зрозуміло, що без США це неможливо. Такий формат може зрушити все з мертвої точки”, – зазначив політолог, директор Центру соціологічних досліджень “Український барометр” Віктор Небоженко, повідом­ляють у групі “Інформаційний опір”.

От тільки тут треба зауважити, що до президентських виборів у США (відбудуться в листопаді) малоймовірно, щоб ця країна на офіційному рівні активніше долучалась до перемовин щодо українського питання. А поки Америка вже розширила антиросійські санкції та виконує роль своєрідного “цементу”, щоби ЄС своїх санкцій швидко не згортав. Надалі ситуація залежатиме від того, хто стане наступним американським президентом.

А нині Україні залишається не тільки сподіватись на західні країни, а найважливіше й далі розбудовувати свою армію. А ще втілювати обіцяні всім реформи, щоб виглядати надійним і серйозним союзником.