Вже сьогодні від опівночі на Донбасі мало б бути тихо. Адже ще 26 серпня мінська тристороння група начебто підтримала вимогу української сторони щодо вже чергового “стійкого” припинення вогню саме з 1 вересня. Це насамперед питання безпеки понад 200 тисяч дітей, які живуть y Донецькій і Луганській областях і з початком навчального року підуть у школи та дитсадки. Як зазначала перший віце-спікер, представник України в гуманітарній мінській підгрупі, на Донбасі загалом знаходяться 715 навчальних закладів різних рівнів і 126 з них – поблизу лінії зіткнення. 

Публічно на припинення вогню погодились начебто всі, і представники бойовиків так званих ДНР/ЛНР. Але знову виникло забагато “але”. Кожного дня після цієї нової домовленості, а в цьому році їх було вже кілька, російсько-терористичні сили знову демонстрували, що зупинятись не збираються. Навіть навпаки – в останні дні літа знову було зафіксованe посилення ворожих обстрілів із забороненої важкої артилерії. Зокрема, в ніч на 31 серпня російські артилерія і міномети обстріляли населенні пункти Луганщини вздовж всієї лінії розмежування. Найбільше постраждало місто Щастя, там було поранено медсестру місцевої лікарні. Загалом за 30 серпня і до ранку 31 серпня ворог 75 разів обстрілював наші позиції. 

Окрім цього в Міністерстві оборони України повідомили, що перед 1 вересням російські телеканали знімали постановочні обстріли шкіл, щоб зрештою звинуватити Україну у провокаціях і зриві домовленостей. “31 серпня за безпосередньої згоди командувача 1 армійським корпусом (Донецьк) ЗС РФ, за участі російських телевізійних журналістів та військовослужбовців 9 окремого штурмового полку морської піхоти (Новоазовськ) проводяться постановочні зйомки, що передбачають у т.ч. імітацію обстрілів навчальних закладів та шкільних автобусів у районі населених пунктів Безіменне, Красноармійське”, – зазначено на сторінці нашого Міноборони у Facebook.

А ще напередодні  спікер Адміністрації Президента з питань АТО Андрій Лисенко заявив, що на кордоні із Україною Росія зібрала 100 тисяч військових. “На Донбасі приблизно 40 тисяч уздовж північного кордону, на сході теж приблизно 50-60 тисяч, це угруповання постійно змінюється і нарощується. Залучені три військові округи. Йде перекидання повітряно-десантних підрозділів, вони дислокуються як уздовж кордону, так і на територію Криму висаджуються. Росія веде перекидання техніки. На території окупованого Донбасу розташовано 700 танків. Ескалація конфлікту матиме криваві наслідки як для російської, так і для нашої сторони. Саме тому Росія зважує свої сили й ретельно веде розвідку”, – зазначав 30 серпня Лисенко.

Зрештою учора прес-секретар екс-президента Леоніда Кучми (який представляє нашу державу у мінській контактній групи) Дарка Оліфер повідомила, що через недотримання бойовиками взятих на себе зобов’язань Україна ініціює на сьогодні екстрену відеоконференцію мінських переговірників. 

Але знову ж таки питання: а що зміниться від того, що сьогодні тристороння контактна група ще раз поговорить по скайпу? Знову хтось щось пообіцяє і будуть шукати нову дату для “беззастережного припинення вогню”? Чи знову кремлівські маріонетки звинуватять Україну у всіх гріхах, а про себе розповідатимуть як про “білих і пухнастих”?..

Уже давно стало всім зрозуміло, що в рамках мінської групи неможливо нічого зробити. І тим часом російська сторона і її маріонетки нещадно критикують “нормандський формат”, який передбачає перемовини лідерів України, Росії, Німеччини та Франції. Все це неспроста, адже кампанію із дискредитації “нормандського формату” на повну проводить господар Кремля Путін. Точніше він робить все можливе, що скоротити формат із четвірки до трійки і домовлятись без участі України про майбутнє українського Донбасу.  

Ще на початку червня Кремль в окупованому Криму влаштував показове інсценування підготовки Україною терактів на півострові. Був великий галас російської пропаганди, затримання людей, який “прив’язали” до української розвідки. І як наслідок російська влада створила собі передумова для ще більшого посилення репресій у Криму, а також звинувачень української сторони в агресії.

Взагалі то дуже дивно, коли росіяни спершу окупували Крим, а тепер звинувачують нас в підготовці там провокацій. І ніхто Путіну начебто і не повірив,  але він саме після надуманого “кримського інциденту” заявив, що вже не бачить сенсу в “нормандському форматі”. Після цього Україна та наші західні партнери майже місяць намагаються повернути господаря Кремля за стіл перемовин. 

Оптимальним варіантом було б провести зустріч четвірки лідерів у рамках саміту Великої двадцятки (G20), що проходитиме 4-5 вересня в китайському Ханчжоу. От тільки Україна не входить у G20, а Путін вже категорично відмовився зустрічатись у Китаї з Порошенком.

Тим не менш українське питання повинне бути одним із головних на саміті і в російського президента заплановані зустрічі із іншими учасниками “нормандського формату” – німецьким канцлером Ангелою Меркель і французьким президентом Фрасуа Олландом. Зауважимо, що спершу анонсувалась їхня спільна зустріч на трьох. Саме через це багато експертів і заявляло, що Путіну таки вдається видавлювати Україну за межі головних переговірників щодо майбутнього нашої країни. Однак вже стало відомо, що тристороння зустріч скасована, Путін говоритиме із Меркель та Олландом, але окремо у різні дні. Також у Китаї Путін може провести перемовини із американським президентом Бараком Обамою. США формально не представлені у перемовних процесах щодо України, але насправді відіграють тут найбільшу роль і фактично утримують у єдності спільну євроатлантичну позицію щодо Росії. На відміну від ЄС, де низка країн, до прикладу, готова хоч вже знімати антиросійські санкції.

Те, що зірвана спільна зустріч Путіна, Меркель і Олланда можна назвати перемогою України в певному сенсі. Але з іншого боку – про Україну таки говоритимуть без України. Тому глобально нічого не змінилось. В цьому контексті потрібно буде уважно слідкувати за заявами та діями європейських лідерів після китайських зустрічей із Путіним.

Поки українські експерти схильні до думки, що Захід не танцюватиме під дудку Путіна. Зокрема політолог, директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран зазначає, що розмови про Україну без України є беззмістовними, адже в будь-якому випадку доведеться домовлятись із офіційним Києвом. Захід же своєю чергою нині обирає будь-які перемовини як єдину альтернативу війні. Також експерт наголошує, що те, в яку сторону розгортатиметься ситуація надалі залежатиме насамперед від України, від наших політиків. І позиція Заходу залежатиме не лише від ситуації на фронті, але і від українських внутрішньополітичних реалій.

“Восени Україну очікує масштабна геополітична битва з дуже високими ставками. Після того, як до Москви остаточно дійшло, що на кремлівський сценарій (“вибори” в ОРДЛО, амністія для “орків”), Україна не піде, Московія нав’язує новий формат вирішення українського питання без участі Києва – в Кремлі переконані, що Захід буде більш поступливим. І Захід справді заявляє про необхідність “компромісів”, і Заходу справді зараз не до України (тероризм, євроскептицизм, вибори в США). Але Україна все ж наполягатиме на нормандському форматі, а як план Б (ну, якщо Захід таки схоче щось змінювати) – миротворча місія як альтернатива невиконанню Москвою мінських угод. Ціна осінньої битви – висока – доля санкцій щодо РФ з одного боку та доля українського суверенітету з іншого. Розуміючи цю ціну, кремль готує світ до свого плану Б – в ОРДЛО і до українських кордонів стягуються війська… Частина українського політикуму теж “готується” до осіннього політсезону: на осінь в столицю стягуватимуться всілякі “тарифні майдани” та ресурси для парламентських потрясінь”, – зазначив Сергій Таран на своїй сторінці у Facebook.

Інший політичний експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики Володимир Воля також зауважує, що усі демарші Путіна не мали б вплинути на “нормандський формат”. І що найімовірніше після перемовин з Путіним Меркель і Олланд проведуть телефонні консультації із Порошенком. “Так, Путін за відсутності Порошенка зможе висловити свої претензії, вимагатиме тиску на Україну, апелюючи до того, що Київ не виконує політичну частину “Мінська”: амністія, вибори, особливий статус. Відбудеться, грубо кажучи, обмін думками. Але в Китаї ніхто не буде вирішувати долю України. Ближче до другої половини вересня – початку жовтня можлива зустріч “нормандської четвірки”, на якій і будуть якісь рішення. Зараз це фаза політичних демаршів”, – каже експерт, інформує “Слово і Діло”.

У будь-якому випадку тут треба розуміти, що Україну очікує справді непроста осінь. Мінські домовленості вже одного разу переносились на рік, тому до кінця 2016-го тиск Заходу для їх виконання тільки посилюватиметься і на Київ для виконання політичної частини угод. Цим і намагається користатись Путін. До того ж треба розуміти, що із початком 2017-го малоймовірним буде продовження в повній мірі європейських санкцій проти Росії.

Тож що далі робити із мінськими домовленостями і форматами перемовин? До прикладу, перший президент України Леонід Кравчук зазначає, що необхідні тільки прямі двосторонні перемовини між  Києвом і Москвою. “Мінські угоди свою роль зіграли, треба позитивно оцінити: зупинили можливу широку агресію й посадили Путіна за стіл переговорів. І він маневрує там, як хоче, але він зв’язаний цим столом – і це позитив. Але розв’язати питання територіальної цілісності України, суверенітету, повернення Донбасу, повернення Криму мінські угоди не зможуть… Важко одразу сісти за стіл Путіну й Порошенку – давайте створимо робочу групу й візьмемо десять питань для розгляду, і почнемо одне за іншим розглядати. Коли говорять люди, гармати мовчать. Треба домовитися, що це не означає, що припиняють діяти санкції, коли ми вже почали домовлятися. Вони припиняться тоді, коли ми домовимося”, – заявив Кравчук в інтерв’ю “5 каналу”.

Та поки вже другий рік мирний перемовний процес перебуває у глухому куті з паузами на нові обіцянки від політиків. Насправді все залежить від Путіна. І перемир’я з 1 вересня, і подальша ситуація. Насамкінець тільки нагадаємо, що Президент Порошенко вже заявив, що “нормандський формат” найближчим часом буде реанімовано і альтернативи йому ні Україна, ні Захід не бачать. Але  ще раніше український гарант заявляв, що у випадку продовження загострення ситуації на Донбасі він оголосить в країні і військовий стан, і чергову хвилю мобілізації.