– Кредити від іноземних фінансових інституцій спрямовуються в резерви центрального банку, а не до державного бюджету, тому секвестр бюджету Україні не загрожує. На валютний транш варто розраховувати, але наразі в цьому немає відчутної потреби, адже фінансова ситуація в нашій державі відносно стабільна. Отримання чергового траншу від МВФ гарантує макроекономічну стабільність, зміцнення національної валюти. У протилежному випадку може відбутися девальвація гривні, що спровокує інфляційну дестабілізацію. Відповідно зросте вартість імпортних товарів і палива. Фінансова допомога надійде лише тоді, коли кредитор побачить реальні зміни. На жаль, останнім часом міжнародні рейтингові оцінки України знизилися, причина цього – небажання пришвидшувати процес боротьби з корупцією. Українська влада самостійно стимулює власний розвиток. Вона зобов’язана дотримуватися зваженої політики, активізувати систему інвестиційного клімату, продемонструвати ЄС та МВФ варіант держбюджету на наступний рік. Потрібно створити такі умови, щоб українці повірили вітчизняній банківській системі. Це збільшить притік депозитів. Кредиторські кошти необхідно залучити на ефективний розвиток економіки, щоб згодом збільшити власні надходження і повернути кредит. За такою схемою працюють усі цивілізовані країни.

– Сьогодні в Україні немає критичної потреби в транші від Міжнародного валютного фонду. В нашій державі збалансована ситуація на валютному ринку – золотовалютні резерви Нацбанку складають 14 мільярдів доларів, платіжний баланс, баланс експорту та імпорту позитивні, торік була досягнута згода про реструктуризацію 20% боргу нашої держави та подовження на чотири роки терміну погашення українських облігацій. Не думаю, що через відтермінування коштів від МВФ відбудеться врізання статей бюджету, оскільки це може спровокувати різкі соціальні протести. Тим паче, парламент передбачив зростання соціальних стандартів на 10% із 1 грудня цього року. Не важливо, коли і яку суму коштів ми отримаємо від кредиторів, важливо зберегти хороші стосунки і продовжити співпрацю з іноземними інституціями.

– Невиконання взятих на себе зобов’язань – основна причина недовіри іноземних партнерів. Наразі економічна і фінансова ситуація в Україні загалом стабільна, нагальної потреби в коштах від іноземних кредиторів немає. Дивно, що українська політична верхівка наголошує на важливості отримання валютного траншу, натомість більшість депутатів відмовляються підтримати ключовий “безвізовий” законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стягнення в дохід держави необґрунтованих активів та активів, власник яких не встановлений (законопроект про спецконфіскацію, – “Пошта”), який дозволить повернути до державного бюджету півтора мільярда доларів, украдених режимом Януковича. Незважаючи на те, що наразі Міжнародний валютний фонд відклав виділення Україні траншу, спів­праця з МВФ продовжується. Європа хоче бачити позитивні результати змін у нашій державі. Українській владі необхідно перш за все запустити повноцінне електронне декларування, розробити чітку стратегію економічного розвитку держави задля впровадження ефективних реформ в економічному секторі, налагодити своє виробництво. Ніхто не заважає нам розвиватися за допомогою власного потенціалу.

– Загалом фінансова ситуація в Україні стабільна. Зведений платіжний баланс у першому півріччі цього року показав профіцит у розмірі 406 мільйонів доларів. Збільшився притік депозитів, що свідчить про зменшення тиску “панічної складової” на курс національної валюти. Чергове відтермінування виділення кредиту від МВФ, разом із ним пов’язаних траншів міжнародної допомоги, може спричинити тиск на курс гривні. Якщо Міжнародний валютний фонд кошти все-таки виділить, курс стабілізується на позначці орієнтовно 25-26 гривень за долар. Ситуація на валютному ринку фундаментально стабільна, кількість та масштаби негативних факторів суттєво зменшилася. Основні ризики для фінансового сектору – ескалація воєнних дій та мінливість на сировинних ринках. Для України транш від МВФ – це перш за все індикатор довіри іноземних партнерів на шляху входження в європейську спільноту.