Те, що відбувається останнім часом між Генеральною прокуратурою і Національним антикорупційним бюро виглядає просто дико. Таке враження, що повернулись 90-ті роки, але “розбірки” влаштовують правоохоронні органи. І все це вже після Революції Гідності, в країні, яка перебуває в стані хоч і неоголошеної, але фактичної війни. Поки російсько-терористичні сили кожного дня стріляють на Донбасі і створюють провокації в окупованому Криму, наші силовики в столиці проводять незрозумілі обшуки, затримання і брязкають зброєю один проти одного. І все це, звичайно ж, не без політичного підтексту скандалу.

Після інциденту з обшуком прокурорами офісу НАБУ у Києві у справі про начебто незаконне прослуховування на початку серпня,  наприкінці минулого тижня, 12 серпня, публічний конфлікт між  двома відомствами отримав чергове загострення. Прокурори виявили стаціонарний пост спостереження за своїми співробітниками,  і пішли з’ясовувати, хто саме вів це стеження. Зрештою на місце події прибув спецназ НАБУ, щоб захистити своїх. У ГПУ заявили, що стеження було незаконним і велось, зокрема, за заступником начальника департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Дмитром Сусом,  і  що антикорупційний спецназ побив трьох прокурорів.

“Скрутили, застосували прийоми рукопашного бою... Це були люди, які були з працівниками НАБУ. Швидше за все, це групи їхнього фізичного захисту... Троє співробітників Генпрокуратури отримали тілесні ушкодження”, – заявляв на вихідних  начальник департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ Володимир Гуцуляк і ефірі NewsOne.

В НАБУ це назвали “позаштатною ситуацією”, одразу наголошували на тому, що стеження було санкціоноване за рішенням суду і звинуватили ГПУ в тому, що прокурори фактично викрали двох їхніх співробітників, незаконно утримували 11 годин і навіть застосовували фізичний вплив на них. Вирішити цю ситуації вдалось тільки після того, як Ген­прокурор Луценко надав вказівку звільнити працівників НАБУ. Ситник з Луценком провели телефонну розмову.

“Є факти того, що проти них застосовувався фізичний і психологічний вплив… У них були вилучені особисті речі і документи і були свідчення про застосування до них незаконних заходів фізичних дій… Це були працівники депаратаменту Суса… Лише о першій ночі 13 серпня працівників НАБУ привіз на особистому автомобілі працівник цього департаменту та на номерний знак наклеїв наліпку “НАБУ”, що додає цинізму”, – розповідав директор НАБУ Артем Ситник на брифінгу 15 серпня.

НАБУ опублікувала і відео із раніше затриманими своїми працівниками, які розповідають про погрози фізичної розправи, і що при цьому був присутній прокурор Дмитро Сус, який і сам начебто погрожував вивезти одного “затриманого” в зону АТО. І саме Сус начебто був тим, хто привіз працівників НАБУ назад. 

З’явилось в інтернеті й інше відео з камер зовнішнього спостереження, які зафіксували дії спецназу НАБУ проти прокурорів. Розміщене воно  анонімно, називається “Свавілля НАБУ”, але на цьому відео немає нічого про причини конфлікту і дії прокурорів перед приїздом антикорупційного спецназу. Тим часом з ГПУ у ЗМІ вже “злили” копії протоколів допиту працівників НАБУ, і в цих документах немає  скарг працівників НАБУ на дії прокурорів. А РБК-Україна повідомляє, що один із “затриманих” заперечував роботу в НАБУ. 

Але водночас треба зауважити, що в оприлюднених протоколах фіксується приблизно одна година допиту працівників НАБУ. Тому виникає цілком логічне запитання: а що з ними робили решта 10 годин в приміщенні ГПУ. Зрештою, у НАБУ заявили, що походження протоколів є “незрозумілим”, сам допит відбувався після 22.00, що є порушенням Кримінально-процесуального кодексу.

Та й загалом в усій цій ситуації треба розуміти, що працівники департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ не мали права отак просто затримувати людей, а потім ще й допитувати без будь-яких попередніх повідомлень. 

Обидва відомства відкрили кримінальні провадження після цих подій і продовжили “травлю” один одного в інформаційному просторі. Цікаво, що в центрі цього скандалу знаходиться саме департамент Генпрокуратури з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки. Саме вже згаданий слідчий Дмитро Сус з цього департаменту раніше намагався провести обшук в НАБУ. І тепер саме його звинувачують в незаконному затриманні працівників НАБУ. А ще, вже одіозний департамент, який експерти і ЗМІ неофіційно називають “департаментом Кононенка-Грановського”. Начебто заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко, якого називають одним із найближчих до Президента Петра Порошенка людей (НАБУ раніше розслідувало нашумілі звинувачення екс-міністра економрозвитку Абромавичуса на адресу Кононенка щодо начебто незаконного впливу останнього на міністерство, щоправда, так нічого і не знайшли) й інших нардеп від президентської фракції Олександр Грановський мають неформальний вплив на департамент ГПУ.

В НАБУ роз’яснювали, що санкціоновані негласні заходи на конспіративній квартирі їхні працівники здійснювали в рамках розслідування низки кримінальних проваджень за фактами неправомірних дій працівників департаменту ГПУ. Раніше таких справ було три, тепер, як уже зазначалось, в НАБУ відкрили ще четверту справу через викрадення своїх працівників. Деякі експерти зазначають, що насправді не НАБУ мало б відкривати таку справу, а насамперед Нацполіція. Але що цікаво, у ЗМІ є повідомлення про те, що 12 серпня “захоплення” конспіративної квартири де працювали співробітники НАБУ, разом із прокурорами на чолі зі Сусом здійснювали і працівники Нацполіції. А ще за всім цим спостерігали працівники СБУ. 

Нацполіція зараз мовчить. Але загалом вимальовується конфлікт НАБУ не тільки з прокурорами, але й іншими силовиками, зокрема і  СБУ. Тут цікаво нагадати, що 15 серпня в українській спецслужбі повідомили про те, що викрили на “корупції” співробітницю НАБУ. Наголошувалось на тому, що працівниця НАБУ, колишня росіянка, яка отримала українське громадянство у 2002-му, у 2013-2014 роках працювала в посольстві України в Москві на відповідальних посадах, тепер отримуючи заробітну плату майже 40 тис. грн та маючи доступ до конфіденційної інформації, тричі підробляла “тренером” на заходах одного з Європейських фондів. Артем Ситник після цього заявив, що без сміху це коментувати не можна, пояснюючи, що йдеться про заступника начальника відділу по забезпеченню роботи директора НАБУ, прямими обов’язками є організація міжнародних зустрічей керівництва Антикорупційного бюро. І що викладацька діяльність не заборонена держслужбовцям.

Загалом тут треба зазначити, що причини нинішніх конфліктів НАБУ як з ГПУ так із СБУ експерти називають різні. Вони можуть бути пов’язаними з тим, що борці з корупцією відкривали справи проти “не тих людей”. “Пошта” про це вже писала. Окрім того в ГПУ, вочевидь, вкрай незадоволені тим, що вони втратили і ще мають втратити велику частину своїх повноважень і функцій. Також важливо, що нині НАБУ бореться за право самостійно прослуховувати підозрюваних, а СБУ не надто спішить віддавати монополію.  

Загалом можна побачити конфлікт між старими і новими правоохоронними органами, які ніяк не можуть поділити сфери впливу. Зрештою, в НАБУ багато колишніх прокурорів і всі учасники нинішнього конфлікту знають один про одного дуже багато. Кожен намагається продемонструвати суспільству свої результати роботи, але українці поки серед силовиків найбільше довіряють і підтримують саме нові антикорупційні органи. До того ж вони мають значну підтримку від наших західних партнерів. Такого про ГПУ не скажеш, незважаючи на зміни генпрокурорів. І чим більше представники старої системи намагаються тиснути і дискредитувати НАБУ тим більше репутаційних втрат зазнають самі. Але тут треба розуміти, що і загалом для держави нинішня ситуація створює значні іміджеві втрати. Це вже якщо не говорити, що ймовірне продовження конфлікту може привести до колапсу нашої правоохоронної системи загалом. А всі антикорупційні потуги, так обіцяні Заходу, сходять нанівець. 

“Війни немає, але є негласна боротьба, змагання за те, хто все-таки головна контролююча інстанція по відношенню до еліт. Тому що ці правоохоронні органи насамперед зосереджені на контролі над елітами. НАБУ це антикорупційний орган, який стосується боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, воно може стати за певних умов і інструментом чистки еліт, видавлювання когось із України. Весь час цим займалася ГПУ. У нас Генпрокуратура завжди була головним силовим органом країни. А зараз створені нові антикорупційні органи, причому вони створювалися знизу, через громадські конкурси, під громадським тиском і тиском деяких посольств в нашій країні. І вони вважаються постреволюційний, чистими, в той час як ГПУ вважається залишковим пострадянським інститутом, реліктом попередньої епохи. Ось звідси і вся таємниця цієї всієї історії… Не війна, боротьба, ось це суперництво стане більш прихованим, більш завуальованим, більш підпільним. Але поки воно нікуди не дінеться. Тому що це якраз відображення того, що відбувається сьогодні в суспільстві – між суспільством і елітами, і в самих елітах, і в самій навіть правлячій еліті”, – зазначив в ефірі радіостанції “Голос столиці” політолог, директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

Також експерт зауважив, що подальше протистояння силовиків дискредитує їх усіх.  

До речі, Артем Ситник, який раніше заявляв про “ознаки конфлікту”, після усіх останніх подій наголошує, що війни між відомствами немає. “Жодної війни між ГПУ та НАБУ, а також особисто між мною та Генеральним прокурором України Юрієм Луценком немає. Однак мають місце дії із захисту приватних інтересів окремих керівників і працівників департаменту Генеральної прокуратури України з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки”, – заявив він 15 серпня.

Юрій Луценко останні події ще взагалі не коментував, він перебував з робочим візитом в Ізраїлі. Але учора, 17 серпня,  вже мала відбутись його зустріч з головою НАБУ. Очікувалась якась спільна їхня заява, але на момент здачі номера у друк ще нічого про зустріч керівників відомств не було відомо. 

Від цієї зустрічі експерти очікували також подальших кадрових рішень, зокрема від Луценка. Якщо це відбудеться, то справді можна буде говорити про те, що конфлікт далі не розгортатиметься.

Але також в цій ситуації, м’яко кажучи, не зайвою було б озвучення якоїсь позиції Президентом. Так, він не може ставати на чиюсь сторону, але просто мовчати, коли публічно з’ясовують стосунки силовики, виглядає дивно. Принаймні він мав би закликати до неупередженого розслідування останніх подій і покарання тих, чия винна буде доведена.

Тут зазначимо, що учора зібрався мітинг на захист НАБУ під стінами ГПУ. Громадські активісти, правозахисники, а також низка нардепів закликали покарати працівників скандального департаменту ГПУ, а сам департамент ліквідувати. Учасники мітингу заявили, що якщо не буде відповідної реакції від Луценка, то активісти зрештою вимагатимуть його відставки. 

Насамкінець треба зазначити, що нардеп від фікції БПП Сергій Лещенко (який зараз паралельно розбудовує нову партію на базі “Демальянсу”) на мітингу заявив навіть про те, що його колега по фракції вже згаданий Олександр Грановський збирається оскаржити в Конституційному суді повноваження НАБУ.  Однак сам Грановський в коментарі “Українській правді” такі звинувачення спростував.

Ситуація насправді залишалась важкою. Політики і активісти попереджають, що проти НАБУ готується серйозна дискредитаційна кампанія. До прикладу, глава Центру протидії корупції Віталій Шабунін заявляв, що в Генпрокуратурі готують арешт когось із керівництва НАБУ. Чи до цього дійде,  – побачимо, а поки Україна знову виглядає посміховиськом перед усім світом.