Російські контррозвідники звітували, що “в ніч із 6 на 7 серпня поблизу міста Армянськ була виявлена ​​група диверсантів, на місці зіткнення знайшли: 20 саморобних вибухових пристроїв сумарною потужністю більше 40 кг у тротиловому еквіваленті, протипіхотні та магнітні міни, а також гранати і спецзброю, що перебувають на озброєнні спеціальних підрозділів Збройних сил України”.

Наступного дня “спецпідрозділами Міністерства оборони України були здійснені ще дві спроби прориву диверсійно-терористичних груп, які прикривалися масованим обстрілом і бронетехнікою”. Офіційно підтверджена загибель принаймні одного російського військовослужбовця.

Як написала “Российская газета”, “український спецназ планував підірвати трасу Сімферополь – Ялта під час пересування нею кортежів “керівництва” анексованого півострова”. Далі з’явилася версія про те, що насправді “керівництво” могло їздити спокійно, у диверсантів були значно амбітніші плани – “знищити в Криму туристичну галузь”. Мовляв, після серії вибухів на автошляхах відпочивальники побігли б із півострова, як щури з дірявої каравели.

У російських соцмережах писали, що український спецназ нібито потрапив на територію Криму, форсувавши Сиваш. Понад те, відбивши атаку російського спецназу (і застреливши при цьому одного спецпризначенця ФСБ), повернувся назад тим же шляхом, забравши зі собою усіх “200-их” і “300-их”. Щоби прикрити переправу з українського берега, у води Сивашу в’їхав БТР, який кулеметним вогнем відсік росіян.

Натомість українська розвідка чітко заявляє: це російські бійці стріляли одні в одних під Армянськом. “За нашою інформацією, в ніч із 6 на 7 серпня дійсно відбулася перестрілка між військовими Збройних сил Росії та військовими прикордонних військ Росії поблизу Армянська”, – запевнив представник Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький, інформує УНІАН. З його слів, вигадана ФСБ провокація в Криму виявилася розбірками п’яних російських військових. “Головна причина – те, що ці підрозділи не змогли своєчасно ідентифікувати один одного за принципом свій-чужий, на що був і з однієї, і з другої сторони відкритий вогонь на ураження”, – заявив Скібіцький. “Втрати уточнюються, але втрати є – як загиблі, так і поранені”, – повідомив він.

Тепер спробуємо розібратися в тому, скільки саме “бійців” начебто  проривалися до Криму. Згідно з офіційним повідомленням ФСБ, перша група, виявлена в ніч на 7 серпня поблизу Армянська, налічувала близько 20 осіб – цілий партизанський загін. Скільки людей брало участь у двох інших спробах прориву, незрозуміло.

Зате чітко відомі особи принаймні двох затриманих. Один із них – Панов Євген Олександрович, 1977 року народження, житель Запорізької області, співробітник ГУР МО України (так стверджує ФСБ), не є співробітником української розвідки, про що заявив Вадим Скібіцький. 

Згідно з повідомленням espreso.tv, Євген Панов – водій автобуса на атомній електростанції в місті Енергодар, брав активну участь в Євромайдані, потім добровільно пішов воювати в зону АТО (був розвідником 37-го батальйону ЗСУ), після демобілізації став керівником громадської організації “Енергодарське об’єднан­ня – захисники України”, а також є членом виконкому Енергодарської міськради.

“Ще тиждень тому він був на роботі. Для нас таємниця, як він опинився в Криму”, – заявив виданню dialog.ua заступник голови ветеранської організації Енергодара Ярослав Деркач. Крім того, за даними Цензор.НЕТ, Євген Панов не мав якихось родинних чи приятельських зв’язків на півострові. Варто розповісти про ще один цікавий факт: на свою сторінку в мережі “Вконтакте” чоловік востаннє заходив о четвертій ранку 10 серпня. Тобто тоді, коли, за версією ФСБ, давав покази про наміри “знищити в Криму туристичну галузь”.

“На основі цього можна зробити припущення, що Євген Панов був викрадений і силоміць вивезений на півострів. Беручи до уваги, що чоловік був учасником Євромайдану і АТО, він перетворюється на прекрасний типаж “злобного диверсанта-бандерівця”, пише dialog.ua.

Можливо, Євген Панов і був добрим розвідником на донбаській передовій, але (увага!) хіба на рівні батальйонної тактичної групи. Бо зробити за кілька місяців із водія автобуса професійного диверсанта, яких готують роками, неможливо.

фото: jointheisraeliarmy.org

Значно колоритнішою є особа іншого арештанта. Уродженець Борислава Андрій Захтій виявився антиукраїнськи налаштованим і двічі судимим рецидивістом на прізвисько Зая. Це з’ясували журналісти сайту “Миротворець”, вивчивши його персональні дані за відкритими джерелами, стверджує народний депутат і член колегії МВС України Антон Геращенко.

“Він був засуджений у 1998 році на 6,5 року позбавлення волі за грабіж, вчинений групою осіб”, – повідомив парламентар у Facebook. – Відсидів чотири роки у Львівській виправній колонії №40, але на шлях виправлення не став. Потім був повторно притягнутий до кримінальної відповідальності в 2008 році за шахрайство, підробку документів і низку інших злочинів, однак відбувся на диво легко – судимістю і невеликим штрафом”, – додав він.

За даними Антона Геращенка, в 2011 році Зая набрав боргів у рідному Бориславі й утік від кредиторів до Москви. Пізніше перебрався до Євпаторії, де жив дотепер.

“Під час Майдану Зая, як середньостатистичний ватник, постив у себе в “ВКонтакте” антиукраїнські гасла. Всі його дописи задокументовані в базах даних ІА “Миротворець”. Загалом, якщо Зая й агент, то точно не українських спецслужб. Найімовірніше, його використовують як “консерву” агенти ФСБ”, – заявив нардеп.

Різноманітні подробиці та коментарі щодо цього надзвичайно гучного інциденту з’являються ледь не щогодини. “Пошта” пропонує власні версії “форсування Сивашу”.

Перша: Головне управління розвідки Міністерства оборони України, можливо, і зважилось би на спец­операцію в анексованому Криму (сил і засобів у ГУР для цього достатньо). Але “знищення туристичної галузі” – це вже повна дурня. Крім того, не забуваймо, що такого роду операції військова розвідка однозначно мала б узгоджувати з вищим політичним керівництвом держави. Для України подібна неприхована атака означала б лише величезні дипломатичні та іміджеві втрати. Тож версія абсолютно неправдоподібна.

Друга: самостійна ініціатива середньої ланки спецслужб і ветеранів АТО може розглядатися як цілком імовірна. Адже в будь-якій державі, яка веде бойові дії, з’являються відчайдухи, готові до всіляких сумнівних збройних авантюр, особливо якщо їх стимулюють щедрими гонорарами якісь антиукраїнські сили, що хочуть влаштувати провокацію проти офіційного Києва (мусимо бути дуже виваженими – будь-який натяк на когось конкретного означатиме величезний судовий позов до редакції про захист честі й гідності, оскільки жодних конкретних доказів не існує. – “Пошта”). Однак у цьому випадку категорично не можна говорити про офіційну операцію ГУР українського Міноборони – лише про чиюсь приватну ініціативу.

Третя: найвірогідніший варіант – ФСБ повторила давній чекістський трюк під назвою “Трест” (таку кодову назву мала контррозвідувальна операція 1920-их років, у ході якої хлопці Дзержинського створили на території СРСР фаль­шиву антикомуністичну мережу, на яку, мов метелики на вогонь, з-за кордону злетілися найнебезпечніші вороги радянської влади. Підсумок очевидний – всі вони були знищені).

Аналогічна оперативна комбінація мала місце й у 1951 році, коли радянській спецслужбі вдалося переконати закордонне керівництво українського руху опору в існуванні на Західній Україні потужних загонів УПА. Для координації їхніх дій на територію СРСР англійською розвідкою був закинутий з парашутом керівник референтури Служби безпеки ОУН Мирон Матвієйко (псевдо “Жар”, “Рамзес”, “Усміх”). Один із найбільш наближених до Степана Бандери діячів, потрапивши в полон, був змушений брати участь в оперативних іграх радянських органів держбезпеки із закордонними центрами ОУН та спецслужбами країн НАТО (операція “Метеор”). Помер колишній шеф розвідки ОУН у 1984 році в селі Павлів Радехівського району на Львівщині.

Нинішні російські чекісти уважно вивчають досвід попередників і цілком могли переконати певну групу українських авантюристів прорватися до Криму, де на них нібито чекала ціла мережа помічників.

Найбільше користі з нинішньої ситуації здатна витиснути саме ФСБ. Здається, найважливішим у офіційному повідомленні російської спецслужби є наступна фраза: “Вжитими заходами на території півострова Крим ліквідована агентурна мережа Головного управління розвідки Міністерства оборони Збройних сил України, затримані особи з числа громадян України та Російської Федерації”.

Якщо є ворожа мережа, значить потрібно виловлювати агентів – з’являється прекрасна нагода здійснити тотальну зачистку півострова в стилі незабутнього Йосифа Віссаріоновича. “Агентом” української розвідки може стати будь-який житель Криму, який посмів висловити бодай найменшу незгоду з політикою Путіна. А на всі претензії правозахисних організацій звучатиме проста відповідь: “Триває ліквідація агентурної мережі”.

Тим часом 12 серпня Президент України Петро Порошенко доручив привести в посилену бойову готовність підрозділи Збройних сил на адміністративному кордоні з Кримом та на лінії розмежування в Донбасі. Тож вірогідність збройних провокацій із боку агресора залишається високою…