Ще під час Помаранчевого майдану серед мітингувальників однією із найпопулярніших кричалок була “Януковича – за ґрати…”. З того часу багато води спливло, а сам Янукович встиг стати і диктатором, і втікачем, забравши життя не одного українця. Але ні після 2005-го, ні після 2014-го його ніхто не посадив. Дістати його тепер із Росії нереально. 

Як і більшість його соратників, котрі втекли вслід за “вождем”. Однак навіть та частина “регіоналівської” команди, яка залишилась в Україні, не була покарана. Хтось знову “засів” у парламенті після Революції Гідності, хтось вже без мандата, але все одно понад два роки більш-менш спокійно міг уникати правосуддя (якщо, звичайно, такий термін можна вживати до української судової системи навіть за нової влади). Так, не можна говорити, що справи проти представників колишнього режиму взагалі не відкривались, але до логічного завершення – вироку найодіознішим персонажам, вони, принаймні поки що не доходили.

Зрозуміло, що журналісти, політичні експерти, громадські активісти, які звинувачують представників колишньої влади у багатьох злочинах, не можуть виступати як прокурори, але коли оприлюднюються факти зловживань, неправомірних дій, і коли самі правоохоронці оголошують свої підозри, а справи потім розвалюються, то більше розмов не про невинуватість екс-“регіоналів”, а про непрофесійність наших правоохоронних органів. Тепер треба подивитись, як буде далі…

У суботу, 30 липня, українців знову сколихнуло повідомлення від Генпрокурора Юрія Луценка про те, що в аеропорту “Бориспіль” о 7.28 вже у літаку, який відлітав на Відень, було затримано колишнього голову колишньої парламентської фракції Партії регіонів, екс-голову Луганської ОДА Олександра Єфремова. І при цьому Луценко заявив, що нові звинувачення проти Єфремова вже стосуються посягання на територіальну цілісність і недоторканність України і вийти під заставу не вдасться. Єфремова помістили у слідчий ізолятор СБУ, а вже вчора, 1 серпня, Печерський суд арештував його до 28 вересня. Хоч це рішення ще може бути оскарженим в Апеляційному суді.

Нагадаємо, що ЗМІ, посилаючись на різні джерела, ще з початку сепаратистських “шабашів” у Донбасі навесні 2014-го  писали про зв’язок Єфремова з кремлівськими маріонетками, які тільки починали організовувати так звану ЛНР. Тоді ще не були введені на Донбас російські війська, не було АТО у відповідь, але місцеві сепаратиські органи влади підготували Кремлю здачу території. А Єфремов впродовж останнього десятиріччя контролював Луганщину і мав неабиякий вплив як на органи самоврядування, так і на місцевих “сепаратиських активістів”.

Також зазначимо, що в Україні за дві останні зміни генпрокурорів вже склалась певна традиція: новий очільник ГПУ намагається відправити Єфремова за ґрати. Екс-генпрокурора Шокіна громадськість за таку спробу спочатку дуже хвалила, але швидко стало зрозуміло, що нічого з цього вийде.

фото: lb.ua/Сергей Нужненко

Треба нагадати, що кримінальні провадження проти Єфремова тягнуться ще із 2014 року. Зокрема, як повідомляв голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін, ще у липні 2014-го проти екс-лідера фракції ПР було відкрито кримінальне провадження у справі щодо заволодіння державними коштами і тиску на службових осіб держпідприємства “Луганськвугілля”. Але прокуратура і СБУ затримала Єфремова 14 лютого 2015-го у справі про ухвалення “диктаторських законів” від 16 січня 2014-го. Печерський суд арештував його, але інший екс-“регіонал” Борис Колесніков вніс грошову заставу в розмірі 3,6 мільйона гривень. Зауважимо, що це єдина справа проти Єфремова, за якою вже був підготовлений прокурорами обвинувальний акт, але Печерський суд Києва повертав його назад, а після цього прокурори виграли апеляцію. Обвинувачення не знятті, але з повторним клопотанням про арешт прокурори не звертались. Тож справа тягнеться, але судові засідання постійно переносяться через постійні хвороби ще двох обвинувачених – також екс-нардепів “регіонала” Олександра Стояна і комуніста Сергія Гордієнка. Експерти заявляли, що ця справа має найменше перспектив у суді. 

Також у лютому минулого року ГПУ висунула Єфремову звинувачення у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, у цій справі застава була тільки близько 61 тис. грн, які внесла його дружина. Але у березні 2016-го цю справу вже закрили. Колишній голова СБУ Валентин Наливайченко у лютому 2015-го багато говорив про те, що Єфремова судитимуть за сприяння сепаратизму, але офіційних підозр йому тоді не висували. Зрештою, на початку травня цього року Єфремов сам заявив, що дві із шести кримінальних справ проти нього закриті, і що він вже не носить електронний браслет і повернув собі закордонний паспорт. 

І от тепер випад від нового Генпрокурора Луценка. Він має свої “рахунки” із колишньою “регіоналівською” командою “біло-блакитних”, яка свого часу посадила у тюрму самого Юрія Віталійовича. Окрім того, Луценко всіляко намагається довести, що завершить справи, які провалювали його попередники на чолі ГПУ – від справи розстрілів майданівців, через корупціонерів, і от тепер до Єфремова, який в Україні залишився однією із “найбільших риб” часів Януковича. 

Нині Єфремова підозрюють у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території України в порушення Конституції, що призвело до загибелі людей та інших тяжких наслідків, за ч. 3 ст. 110 КК України;  у вчиненні організаційного та іншого сприяння створенню та діяльності терористичної організації “ЛНР”, за ч. 1 ст. 258-3 КК України, а також у заволодінні майном Луганськвугілля шляхом зловживання службовим становищем, за ч. 5 ст. 191 КК України. Щодо останнього, то, вочевидь, в ГПУ готові хвалитись досягненнями дворічного розлідування. Але також треба розуміти, що шахти, які належать Луганськвугілля, перебувають на окупованій території, вони не працюють, збирати свідчення для справи складно. Щодо двох перших звинувачень, то прокурори наполягають на тому, що на відміну від минулого року, в них є нові беззаперечні докази сепаратиської діяльності Єфремова, зокрема покази свідків. 

А серед них ще один колишній нардеп-“регіонал” Володимир Ландік, який свого часу боровся із Єфремовим за вплив на Луганщину і є його особистим ворогом. Ландік уже направо-наліво у ЗМІ розповідає, що Єфремов “здав” Луганщину Путіну і фінасував підвезення росіян, які захоплювали адмінбудівлі у Луганську в 2014-му. Як раніше повідомлялось у ЗМІ, Ландік давав свідчення у ГПУ ще на початку червня цього року (тоді йшлося про так звану справу “чорної каси” Партії регіонів) і підписав зобов’язання щодо нерозголошення.

“Свідок Ландік не один, свідків навіть не два і не три. Їх набагато більше. В скоєні інкримінованого Єфремову злочину підозрюється  більша кількість осіб, найближчим часом, імовірно, будуть нові затримання”, – заявив у день затримання Єфремова Генпрокурор Юрій Луценко, інформує depo.ua. 

Нині тільки обґрунтовані докази у цій справі можуть врятувати ГПУ від чергового провалу і від підтвердження думки деяких експертів про те, що Луценко затримав Єфремова насамперед для самопіару і бонусних балів загалом для нинішньої влади.

Те, що Єфремова затримали у літаку перед вильотом до Відня і зрештою не випустили під заставу прокурори пояснюють серйозністю обвинувачень (принаймні ст. 110 КК України передбачає покарання аж до довічного ув’язнення), і небезпекою втечі підозрюваного за кордон. І тим, що швейцарські правоохоронці повідомили про наявність у нього 33 мільйонів франків на рахунках, це може сприяти втечі.

Зазначимо, що у Відні, куди збирався летіти Єфремов на вихідних,  живе його син Ігор, який нині керує сімейним бізнесом і фігурує у скандальному “Панамському архіві”. До речі, як свідчать документи із цього наймасштабнішого витоку інформації про офшорні компанії, вугільна фірма Ігоря Єфремова має офіси в Луганську і Москві.  

Адвокати Олександра Єфремова наполягали на тому, що їхній клієнт у цьому році вже шість разів відлітав з України і повертався. Також і захист, і сам підозрюваний наполягають на тому, що справа політизована, а затримання було незаконним. Колишні колеги Єфремова з нинішнього “Опоблоку” вже заявили, що це затримання є “частиною репресій проти опозиції” і вони вимагають покарати згаданого свідка Ландіка за начебто неправдиві покази…

“Мені хочеться всім серцем крикнути всім, що я не винен. Неможливо достукатись, коли вся система держави працює проти тебе… Коли втік Янукович, у мене була можливість втекти. У мене була можливість поїхати і не повернутися і раніше, але я цього не робив і робити не буду. Складно мені? Так, складно. Особливо складно було, коли всі поїхали, а я залишився... Була спокуса поїхати – була. Було страшно – було. Але я себе переборов, я витримав весь натиск, який був направлений на мене”, – заявив Єфремов на суді, передає Українська правда.

Наразі невідомо, як далі розгортатиметься справа Олександра Єфремова, які ще докази оприлюднюватимуть прокурори і чи будуть насправді ще якісь затримання. Поки Юрій Луценко публічно заявляв, що найкращим виходом для Єфремова буде угода зі слідством. “Це не дозволить йому уникнути відповідальності, я в цьому глибоко переконаний, але якщо громадянин Єфремов дасть свідчення про відомі йому плани керівництва Росії на самому початку розв’язування агресії проти України, про тих, хто перший завозив російських бойовиків на територію Луганська для захоплення приміщення СБУ, а потім обласної адміністрації, про те, хто фінансував… Думаю, що слідство врахує його свідчення. Якщо він думає про своє майбутнє, про майбутнє країни, в якій він виріс, думаю, йому слід піти на таку угоду”, – заявив Генпрокурор, повідомляє Радіо Свобода. 

Також Юрій Луценко закликав зголошуватись до ГПУ усіх, хто бачив чи чув про організаторів референдумів у ДНР/ЛНР у 2014-ому і подальших помічників терористів. А експерт із антикорупційних питань Олексій Хмара тим часом слушно зазначає, що “по осені буде видно, кого ж там посадили”.