Якщо брати до уваги окремі складові діяльності уряду, то найвищий бал (6,2) набрала співпраця з Президентом. Насамперед йдеться про єдину політичну лінію з главою держави. Водночас співпрацю уряду з парламентом експерти оцінили лише в 4,7 бала із 10-ти.

Однак треба розуміти, що про успішність роботи та здійснення реформ узагалі не можна говорити без співпраці трикутника “Президент – уряд – парламент”. У попередника Гройсмана Яценюка з цим були великі проблеми (згадаймо конкуренцію з Порошенком за сфери впливу і байдужість з боку парламенту). Своєю чергою Володмимир Борисович сів у прем’єрське крісло відразу ж після спікерського і заявив, що насамперед буде налагоджена робота з нардепами для плідного голосування за урядові ініціативи. 

От тільки нинішня коаліція складається вже не з п’яти фракцій, а лише з двох і перебуває на межі необхідного кількісного складу. Чи не з кожного важливого питання під час голосувань коаліції потрібно звертатись по допомогу до груп екс-“регіоналів”. Ухвалення рішень відбувається повільно, домовлятись треба з представниками різних політичних сил, і уряд знову опиняється на узбіччі законотворчих процесів. Тут треба звернути увагу на те, що, як повідомляє Українська правда, в перші сто днів роботи уряд Гройсмана подав до парламенту 170 законопроектів, з яких ухвалили тільки 11 (лише 6,4%). В той час як навіть другий уряд Яценюка за перші сто днів за допомоги парламенту зміг провести 23 ініціативи із 70 поданих (33%). 

Така ситуація впливає й на інші аспекти діяльності уряду. Зокрема, за співпрацю з міжнародними організаціями експерти поставили уряду 5,5 бала з 10-ти. Розуміємо, що досі не підписаний новий меморандум, і черговий транш кредиту від Міжнародного валютного фонду для нашої держави затягується. В уряді заявляють, що залишились тільки “технічні питання”. Водночас у МВФ кажуть, що Україна виконала не всі зобов’язання, бо парламент не ухвалив повного пакета необхідних законів, а вже пішов на літні канікули. Тож у цій ситуації не все залежало від уряду…

Коаліція не завжди має можливість підтримувати уряд. Але підтримувати його треба, бо провал Кабміну знову наблизить розвал коаліції та позачергові парламентські вибори. Представники БПП розповідають у ЗМІ, що прем’єр часто ходить до них на засідання фракції. І в “Народному фронті” начебто немає великих нарікань, принаймні публічних, на уряд Гройсмана (хоч він і замінив їхнього лідера Арсенія Яценюка). Водночас “фронтовики” дуже цікаво оцінюють нинішнього прем’єра: “Гройсман – не Яценюк. Арсеній – і юрист, і практикуючий економіст, він дивився ширше. А Володимир – господарник, такий собі “мер Кабміну”. Він керує урядом як містом. Гройсман створює свою стратегію, яка зводиться до наступного: будує “машинку”, яка має виїжджати на політиці господарництва. Це мер”, – так уже згадана Українська правда передає слова одного з міністрів за квотою “Народного фронту”, який побажав залишитися неназваним. Повідомляється також, що багато питань і нині “вирішуються через Яценюка”, який начебто часто зустрічається з Гройсманом.

Але треба зазначити, що після призначення прем’єром Гройсмана його стосунки з Порошенком охололи, принаймні про це не раз повідомляли різні ЗМІ. А почалося все з того, що ще на етапі узгодження кандидатур міністрів Гройсман проявив неабияку “самостійність”. Зокрема, намагався добитися призначення міністрами якнайбільшої кількості людей, з якими працював ще як міський голова Вінниці. Крім того, він виступив категорично проти призначення першим віце-прем’єром Віталія Ковальчука. Той залишився працювати в Адміністрації Президента, але водночас дуже швидко став і представником гаранта в уряді (як зазначали експерти, таким собі “смотрящим” із впливом на міністрів). В уряді загалом зібрані міністри з різних центрів впливу, і люди “суто Гройсмана” перебувають у меншості. За злагодженість роботи експерти поставили уряду лише 4 бали, а за кадрову політику – тільки 3,5 бала із 10-ти.

Якщо говорити конкретніше про перші результати роботи нинішнього уряду, то загалом експертні оцінки “відносять” такі питання як до провалів, так і до успіхів. Зокрема, серед основних успіхів експерти називають реформи у енергетиці та підвищення тарифів на природний газ до економічно обґрунтованого рівня (11 згадок). Водночас серед  основних невдач – недореформованість енергетичної галузі та непрозорі тарифи на енергоносії (10 згадок).

Серед інших кроків експерти знаком плюс найчастіше позначають спрощення реєстрації лікарських засобів (вісім згадок) та урядову програму. І тут цікаво, що ті речі, на які самі урядовці частіше звертають увагу, – початок реформи державного управління чи початок реформування митниці – експерти не надто високо оцінили. 

А знаком мінус вони найчастіше позначають скомпрометованість керівництва Державної фіскальної служби, провали в соціальній політиці, неефективну комунікацію із суспільством щодо суті реформ, політику щодо непідконтрольних територій та вимушених внутрішніх переселенців. Тож серед основних кроків, які ще повинен здійснити уряд, найбільшу кількість згадок набрали: необхідність звільнення дискредитованих чиновників, радикальне оновлення ДФС і зменшення тиску на бізнес, а також сприяння електронному врядуванню для зменшення забюрократизованості. 

Експерти по-різному оцінюють сильні й слабкі сторони нинішнього уряду: з одного боку, зазначають, що там є певна кількість кваліфікованих реформаторів, готових співпрацювати з громадянським суспільством, а з іншого – в уряді загалом низька професійність кадрів, які, як уже зазначалося, належать до різних політичних груп.

Назвали експерти й основні реформи, які варто продовжувати чи тільки розпочинати. Але це знову ж таки завдання не тільки для уряду, а й для всієї влади. Найбільшу кількість згадок серед експертів має реформа органів правопорядку (суди, прокуратура, поліція), реформа держуправління, антикорупційна реформа, дерегуляція і стимуляція підприємництва, податкова реформа, децентралізація та пенсійна реформа.

Загалом треба сказати, що більшість опитаних експертів вірять у загальний успіх реформ в Україні. Але навіть у відносну успішність нинішнього уряду – менш ніж половина. 

Насправді успішність важко буде оцінити відразу. Україні в нинішній ситуації потрібні такі реформи, які даватимуть результати й через багато років. Водночас низка непопулярних рішень, як-от питання єдиної ціни на газ для населення, дістались нинішньому уряду Гройсмана “в спадок” від уряду Яценюка. Хоча звинувачувати “папєрєдніків” вже є поганим тоном у політиці. І нинішній Кабмін має всі шанси, як то кажуть, втриматися на плаву, але для цього потрібно навіть найнепопулярніші рішення ухвалювати прозоро і наперед все чітко пояснювати суспільству. Поки що цього не було…

В будь-якому випадку питання про навіть імовірну відставку уряду ще не стоїть. 14 квітня парламент після голосування за цей уряд, хоч і не з першої спроби, затвердив його річну програму дій. Тож до квітня наступного року в Гройсмана і його міністерської команди є імунітет проти висловлення недовіри та відставки. Нічого не зміниться, якщо тільки не трапляться якісь форс-мажори, як-от розпад коаліції й дочасні парламентські вибори. Такого розвитку подій, звісно, ніхто не може відкидати, адже всіх нас очікує важка зима з новими тарифами, невдоволенням українців, яких опозиціонери ще влітку почали “розігрівати” для майбутніх акцій протесту. 

“Масштаби підвищення тарифів та ціни на газ дуже великі й викличуть спротив суспільства. Чи вдасться упоратись з цим, залежить від ефективності програми субсидій… Якщо Гройсман вистоїть листопад – грудень, перезимує, то пропрацює до квітня точно”, – пояснює політолог, керівник Центру політичного аналізу “Пента” Володимир Фесенко, повідомляє BBC-Україна.