Чи якось змінять розклад сил у парламенті результати проміжних виборів у семи округах? Насправді ніяк. Це радше була лише маленька репетиція майбутньої боротьби між нинішньою владою та різношерстною опозицією на майбутніх виборах, чергових чи позачергових – без різниці. І ця репетиція лише підтвердила певні тенденції, які й так були відомі. А також продемонструвала крайню необхідність зміни виборчих правил.

Та спершу власне про результати голосування 17 липня. Було багато скандалів, оприлюднення фактів підкупу, були заміни голів окружкомів, уточнення протоколів. Останніми голоси порахували навіть не на Луганщині в окрузі №114, де було багато проблем, а в ще одному скандальному окрузі №151 на Полтавщині. Тим не менш, ЦВК вже завершила обробку 100% електронних протоколів і лідери у семи округах залишились ті самі, про яких “Пошта” вже повідомляла. Отож, у Верховну Раду проходять: від 23-го Волинського округу – представниця УКРОПу Ірина Констанкевич (яка, до речі, народилась у Львові); від 27-го округу в Дніпрі – самовисуванка, волонтер Тетяна Ричкова; від 85-го округу на Івано-Франківщині – ще один представник УКРОПу Віктор Шевченко; від 114-го округу на Луганщині – представник “Нашого краю” Сергій Шахов; від 151-го округу на Полтавщині – представник “Батьківщини” Руслан Богдан; від 183-го округу в Херсоні – ще один представник “Батьківщини” Юрій Одарченко; від 206-го округу в Чернігові – самовисуванець Максим Микитась. 

Станом на учорашній день, до моменту здачі номера у друк було відомо, що ЦВК вже прийняла протоколи із мокрими печатками від шести ОВК. Не було повідомлень тільки про прийняття протоколу з мокрими печатками від 114-го округу. 

Як бачимо, бренд президентської сили голосів виборців нині не додає. Офіційні кандидати від БПП не перемогли у жодному з округів. Більше того, в деяких вони фактично “зливались”, і влада підтримала самовисуванців. Це, до речі, стара стратегія, яку неодноразово застосовувала і Партія регіонів. Тому, якщо й тепер переможці-самовисуванці зрештою вступлять у президентську фракцію та коаліцію, то експерти зазначають, що це знову буде обман виборців. 

Уже немає монополії на опозиційність “Опоблоку”, чиї кандидати нічого особливого не продемонстрували. Натомість серед екс-коаліціянтів, а нині нових опозиціонерів, підтвердила зростання рейтингів “Батьківщина”. “Ці вибори довели, що “Батьківщина” зараз на електоральному підйомі. Тому що вони виграли два округи – Херсон і Полтава, і хороші, хоч і не переможні, результати показали на Чернігівщині, Луганщині. УКРОП теж отримав двох переможців, але перемога була в тих областях, які знаходяться під контролем команди Ігоря Коломойського: це Волинь, де головою облради є Ігор Палиця, та Івано-Франківщина, де мають вплив брати Віктор та Олександр Шевченки. Тобто, це не стільки перемога УКРОПу, скільки перемога Коломойського. І зрозуміло, що владі доведеться з Коломойським рахуватися, шукати компроміси в парламенті”, – зазначає політолог, директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, інформує Радіо Свобода.

Зазначимо також, що нині “Батьківщина” вже намагається об’єднати навколо себе інших парламентських опозиціонерів. А ще перед виборами опозиціонери також звернулися до старих методів: блокування парламентської трибуни, популістські вимоги для того, щоб виборці більше “полюбили” їхніх кандидатів. Тож майже немає сумніву, що парламентські і непарламентські опозиційні сили і надалі “педалюватимуть” тему позачергових виборів усієї Ради, для того, щоб закріпити свої нинішні успіхи. Також на цій темі спекулюватимуть і нові проекти, які тільки створюються. 

джерело: slovoidilo.ua

“Пошта” вже повідомляла про те, що більшість експертів не прогнозують дочасних парламентських виборів на цей рік, а от в наступному – питання відкрите. “Думаю, що нині дострокові вибори вигідні тільки популістським проектам, насамперед “Батьківщині”, Радикальній партії та “Опозиційному блоку”. Коаліція має всі можливості втриматись, тим паче зi сформованим новим урядом Гройсмана. Саме з цією ціллю і створювалась нова коаліція: щоб перспектива позачергових виборів була максимально відтермінованою у часі. Тому наразі жодних можливостей для проведення таких дочасних виборів немає… Наступний рік ще під питанням. Теоретично є певні шанси, але невисокі”, – не так давно зазначав у коментарі “Пошті” політтехнолог, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications Тарас Березовець.

Але цікаво, що після проміжних виборів у семи округах деякі експерти заявляли про те, що начебто швидкі дочасні парламентські вибори мають бути вигідними президентському БПП. “Як на мене, для того, щоб залишитися у політичному житті країни і претендувати на перше-друге місце в парламенті, найкраще з точки зору перспективи провести вибори швидше. Чим довше вони будуть затягувати проведення виборів, тим менше буде у них шансів набрати достатню кількість голосів, щоб бути впливовими у майбутній Верховній Раді”, – таку думку висловив політолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, повідомляє Радіо Свобода.

За різних думок щодо того, кому вигідний чи ні швидкий розпуск нинішньої Ради, треба розуміти, що у будь-якому випадку наступний парламент має мало шансів на покращення роботи. Наступна ВРУ може бути ще розпорошенішою, із ще більшими проблемами щодо формування коаліції і ще більшою кількістю відверто популістських сил. Та й загалом для держави Україна дочасні вибори за нинішньої ситуації несуть велику небезпеку дестабілізації. Кому це найбільше вигідно – пояснювати, мабуть, не треба.

Але от що справді треба вирішувати якнайшвидше, так це змінювати виборче законодавство. Адже найважливіший урок цьогорічної парламентської проміжної компанії (а цей урок треба було засвоїти ще кілька років тому чи принаймні після проміжних виборів у Чернігові минулого року) – це те, що потрібно відмовлятись від мажоритарної складової виборів. 

Чинний закон передбачає вибори парламенту наполовину за пропорційною системою закритих партійних списків і наполовину – у мажоритарних одномандатних окрагах. І саме на “мажоритарці”, як продемонстрували вже не одні вибори, найбільше порушень, скандалів і фальсифікацій. Фактично, в Україні одномандатні округи віддавались на відкуп “грошовим мішкам”, які засівали виборців “гречкою”, безкош­товними путівками на відпочинок, сертифікатами на лікування і т д. І все це намагались “легалізувати” за допомогою своїх благодійних фондів. Ноу-хау цього року, серед іншого, стала роздача енергозберігаючих лампочок.

Громадські експертні організації зробили вже купу заяв про те, що правоохоронці мають покарати тих, хто займався прямим чи непрямим підкупом виборців. Але зазвичай в Україні такі дії залишаються безкарними. Не бракувало й заяв про те, що виборчу систему треба змінювати, впровадивши відкриті партійні списки. Власне і чи не кожна партія в Україні роками заявляла про те, що потрібно впроваджувати пропорційну систему з відкритими списками. Але цього так і не було зроблено. 

Велика надія була на відповідне рішення парламенту після Революції Гідності перед позачерговими виборами у 2014-му. Але тоді нічого не сталось. Начебто “відкриті списки” були впроваджені на місцевих виборах-2015, але це був лише їхній елемент. Тоді була суміш пропорційної системи із мажоритарною, коли до округу все одно “прив’язувався” лише один кандидат від партії.

Відкритість списків означає, що виборці можуть віддавати свій голос як за партію загалом, так і за конкретного кандидата, просуваючи його у верхню частину списку. Таким чином, зникає поняття “прохідна частина” списку й усувається внутрішньопартійна корупція. Подібна система у різних формах діє в більшості демократичних країн.

Нагадаємо, що виборча реформа із запровадженням відкритих списків була прописана і в коаліційній угоді ще минулої більшості. І ця реформа була обіцяна на перше півріччя 2015-го, але далі декларацій діло не пішло. Загалом в парламенті ще від 2014-го було зареєстровано кілька законопроектів щодо зміни виборчого закону, але нардепи їх навіть не розглядали. 

У лютому цього року парламентарі включили до порядку денного Виборчий кодекс, ініціативою щодо якого хвалився тоді  й перший віце-спікер, а нині вже спікер Андрій Парубій. У травні вже на новій посаді він заявив про створення робочої групи з розробки нового виборчого закону. До цієї групи, за словами Парубія, увійшли всі політичні сили (вочевидь, парламентські), а також 10 найкращих експертів із виборчого права. Власне, про цю групу відомо небагато, як і про те, які насправді розробляються плани – знову “одноразовий” закон під якісь конкретні майбутні парламентські вибори чи Кодекс, який стосуватиметься виборів усіх рівнів.

“Моя позиція – я завжди був прихильником відкритих списків. Я є автором Виборчого кодексу, яким пропонується до Верховної Ради і до місцевих рад обирати за відкритими списками з регіональним представництвом, тобто на кожному окрузі не один, а кілька представників політичної сили. Але це питання ще не має консенсусу, ми ще не вийшли на кінцевий варіант. Є прихильники серед депутатів залишити мажоритарну складову, є прихильники закритих партійних списків, є – відкритих. Але, на жаль, робоча група по жодному із законопроектів не знайшла консенсусу”, – розповідав Андрій Парубій вже цього тижня, підбиваючи підсумки четвертої сесії ВРУ, повідомляє УНІАН. Водночас він розповів, що робота триватиме і висловив сподівання, що восени після дискусії лідерів фракцій, парламент “зможе зробити революційні зміни у виборчій системі”.

Але, знову ж таки, можна припустити, що навіть якщо якийсь виборчий закон вже восени і буде серйозно розглядатись парламентом, то знову виникатимуть питання: кому він вигідний, а кому ні. Начебто усі за відкриті списки і відміну “мажоритарки”. Але, до прикладу, в президентському БПП половина нинішніх нардепів є мажоритарниками і навряд чи всі вони проголосують за відкриті списки…

Також треба розуміти, що мають бути комплексні рішення. Зокрема, не можна забувати і про необхідність оновлення Центральної виборчої комісії, яка має брати активну участь у розробці нового законодавства.