“У 90-х роках до нас почали приїжджати польські ксьондзи. Вони говорили з дітьми на теми релігії, віри, Бога. Священики не мали нормальних приміщень і тоді я запропонувала проводити такі бесіди в позаурочний час у школі, а не у холодних костелах. Я тішуся, що так зробила”, – пояснює посадовець.  

Понад десять років тому ЛОДА прийняла рішення про викладання християнської етики у середніх школах усієї області. Львівські посадовці були проти курсу етики без релігійної складової, введеного Міністерством освіти і науки.

З того часу ЛОДА видає наказ про обов’язковість внесення християнської етики до варіативної частини навчальних планів. Для того, аби дитина відвідувала урок, батьки мають написати заяву, тобто християнська етика була і лишається предметом на вибір. Умовно: хочу, аби моя дитина йшла на уроки християнської етики – пишу заяву, не хочу – не пишу. 

У ЛОДА говорять, що цього року навколо наказу про обов’язковість християнської етики у шкільних планах є зайвий ажіотаж. Світлана Книшик пов’язує це з тим, що до Львова й області переїхало багато кримських татар, які переважно є мусульманами за віросповіданням. Чиновниця припускає, що кримські татари бояться, що від християнської етики у школах не можна буде відмовитися.

Водночас отець Роман Тереховський, священик львівського храму Пресвятої Євхаристії, каже, що не бачить ніяких проблем для кримчан у тому, аби почути про те, чим живе інша частина України, для якої християнство, за словами отця – історична релігія і основа світогляду. 

Так, формально ви можете відмовитися від того, аби ваша дитина ходила на уроки християнської етики. 

“Я не хотів, аби моя дитина ходила на уроки християнської етики, бо це не зовсім етика, дітей вчать бути християнами. Запитав, якою може бути альтернатива: що робити дитині протягом 45 хвилин, коли у класу християнська етика. Мені сказали, що ці 45 хвилин моя дитина може побути… сама у роздягальні. Тож, мій старший син на християнську етику ходив”, – розповідає “Пошті” батько двох дітей, викладач Українського католицького університету Отар Довженко. 

Попри таку інформацію, Світлана Книшик переконана, що всі діти мають бути залучені до навчального процесу, ніхто не може прогулювати. “Так, це може бути не останній урок, а 2-3, але паралельно із християнською етикою проводяться й інші уроки, дитина може піти на них”, – переконує чиновниця. 

“Можна написати цю заяву (про відмову – “Пошта”), але фактично це виглядає так – урок ставиться не останнім, як факультатив, а другим-третім, щоб учні не тікали. І якщо батьки дитини написали заяву, то куди дитині дітися – сидіти в коридорі? Ніякого альтернативного уроку не пропонується. Тобто діти фізично протиставляються своїм однокласникам”, – ділиться власним досвідом Тетяна Семусь – одна з ініціаторок петиції про відокремлення освіти від релігії в школі, у коментарі Громадському телебаченню. 

“Я не проти того, аби знайомити дітей з основами християнства, але треба пояснювати, що є інші релігії, а є взагалі не віруючі люди. Щоправда, у нас це не так. Був випадок, коли на уроці вчителька запитала у дітей, в яку церкву вони ходили на Водохреща. Коли дитина відповіла, що ні в яку, вчителька сказала, що це погано і порадила передати батькам, що варто сходити”, – додає Отар Довженко. 

Попри те, що викладати християнську етику представники церкви не мали б, бо за Конституцією України “школа відділена від церкви”, подекуди трапляються інші випадки. 

“Нам у п’ятому класі запропонували обрати: етика чи християнська етика. Більшість батьків проголосувала за християнську етику. Ми мали ходити на уроки, нам ставилися оцінки. Ходили навіть ті, хто був іншої віри. У деяких інших класів уроки вели звичайні вчительки, а у нас – священик місцевої церкви. Урок починався і закінчувався молитвою. Щоправда те, молишся ти чи ні, на оцінку не впливало”, – ділиться досвідом Святослава, яка мала уроки християнської етики. 

“Замість християнської етики почалася катехизація. До школи приходила монашка і готувала дітей до першого причастя. Коли про це дізналися батьки, хтось сказав, що ходитиме на катехизацію до своєї церкви, хтось зрадів тому, що цим питанням зайнялася школа, інші промовчали. Сенсу боротися з цим я не бачу, бо багатьом батькам взагалі не цікаво, що їхнім дітям розповідають на уроках. Ось такий досвід я мав зі старшим сином, коли справа дійде до молодшого, буду просити, аби принаймні не було нав’язування єдино правильної позиції”, – коментує Отар Довженко. 

Така зміна акцентів у бік релігійності – одна з причин ініційованої петиції у м. Тернопіль. 

“Причин і приводів довго шукати не треба – це порушення Конституції. Це продовжується з 1993 року і, рано чи пізно, подібна петиція мала з’явитись. Просто нас перших це дістало. Західна України є вельми побожною, християнський культ на кожному кроці. Вже на території шкіл почали будувати церкви, влаштовувати каплички. Дітей у школах на уроках християнської етики готують до першого причастя”, – коментує Тетяна Семусь. 

Паралельно з такими ініціативами громадськості, працівники комісії у справах освіти та виховання Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ розповсюджують оголошення такого змісту: “Шановні батьки! Якщо ви бажаєте, щоб ваші діти отримали християнське виховання, щоб вони могли співжити в поліконфесійному українському суспільстві, пізнали Бога, Його заповіді, могли відрізнити добро від зла, захистіть сьогодні їхні права. У найближчі неділі після Служб Божих підійдіть до своїх парохів і поставте свій підпис у зверненні на підтримку предмету “Основи християнської етики”!”

Такі оголошення, поміж іншого, можуть слугувати свідченням того, як представники церкви сприймають християнську етику в системі української освіти.

Якщо в школах Львівщини християнська етика була введена від 2005, то 20-хвилинні заняття в дитячих садочках обов’язково проводити з кінця червня 2016.

Щодо такої новини є два принципово різних погляди. 

Частина батьків не хотіла б, аби якась незнайома людина розповідала їх маленьким дітям про Бога і те, як у нього треба вірити. “Думаю, що кожен хотів би пояснювати такі речі самостійно”.

Інші переконані, що принцип введення християнської етики у садочках правильний. 

“Садочок це виховний заклад. Якщо дитина ходить до церкви регулярно, то все інше буде лежати збоку як інформативний матеріал, вони з цього візьмуть і з цього скористаються. Християнська етика – проблема лише для не практикуючих батьків”, – коментує “Пошті” отець Роман Тереховський. 

Так чи інакше, а відтепер у дитячих садочках Львівщини вихователі зобов’язані проводити 20-хвилинні заняття з християнської етики. Вони теж є добровільними, від них можна відмовитися. Щоправда, поки що невідомо наскільки реальною є така можливість і які альтернативи запропонують батькам: чи буде щось краще, ніж самотнє сидіння у роздягальні.

Представник церкви – отець Роман Тереховський –  вважає, що 35 стаття Конституції України порушена. Щоправда, порушує її не християнська церква, а держава. 

“Церква і релігійні організації в Україні, за Конституцією відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Тим не менш, багато предметів мають ознаки атеїстичного світогляду. А атеїзм – це теж віра у те, що Бога не існує. Чому мені подається як наукова теорія те, що людина пішла від мавпи, або що світ постав стільки-то мільйонів років тому. Спробуй здати екзамен, якщо скажеш, що світ створив Бог”, – нарікає отець.

Щодо правомірності уроків християнської етики. Якщо б християнська етика була лише інформуванням дітей про основи християнства, то цей предмет мало чим відрізнявся би від інших релігієзнавчих дисциплін, хоч і мав би дещо вужче спрямування.

Однак коментарі батьків, чиї діти мають цей предмет та тих, хто сам вивчав його у школі свідчать про те, що християнська етика має нахил до того, аби вчити “як бути християнином”, а не до об’єктивного інформування учнів. 

Позитивним є той факт, що християнська етика наразі є частиною варіативної складової навчальних планів, за логікою, батьки мали б мати змогу відмовитися від цього уроку. Практика показує ,що вони можуть, однак альтернативи ,які їм пропонують не завжди адекватні. 

Хай там як, а християнська етика буде у навчальних планах, її викладатимуть у школах і дитячих садочках, принаймні на Львівщині.