Тут зрозуміло, що він не може ще в найближчі чотири роки балотуватись на українських парламентських виборах, але його хоча б номінальне лідерство чи просто публічна підтримка нової політсили є дуже важливими.  Доходило навіть до того, що соціологи включали ще не створену умовну “партію Саакашвілі” до замірів підтримки українців (і деякі опитування показували рейтинг нествореної партії у понад 10%). Тим часом молоді парламентарі-“європоптимісти”, низка позапарламентських партій, а також громадських рухів продовжувала консультації про об’єднання в одну політсилу, воліючи не вживати умовну назву “партія Саакашвілі”. 

Вони говорили про “партію Майдану” і основною її метою визначали реформи та боротьбу з корупцією. Публічних закликів молодих реформаторів один одного було багато, але перемовини йшли повільно.  Нарешті, не так давно, на початку червня, глава партії “Демократичний альянс” Василь Гацько, а також екс-заступник генерального прокурора Давид Сакварелідзе заявляли, що нова партія може з’явитись до кінця місяця. Тоді ще йшлося про те, що вона буде одною. 

Минулого тижня нардеп-“єврооптиміст” Світлана Заліщук в інтерв’ю “Новому времени” заявила, що ймовірно Саакашвілі таки створюватиме окрему партію. А вже цього тижня остаточно стало зрозуміло, що після усіх перемовин про об’єднання молодих і перспективних політичних та громадських середовищ, нових партій із однаковими задекларованими ідеями буде дві. 

Одна на базі трансформованого “Демальянсу”, а про запуск іншої вже заявили Давид Сакварелідзе та ще один екс-заступник Генерального прокурора Віталій Касько. 

Почнемо із тієї, яку і надалі, мабуть, неофіційно називатимуть “партією Саакашвілі”. “Тривалий час українське суспільство очікує на радикальні і системні зміни, безкомпромісну та рішучу боротьбу з усіма проявами корупції на всіх рівнях… Задля реалізації цього запиту ми об’єднали свою енергію і зусилля та почали процес формування абсолютно нової за своєю суттю і принципами політичної сили, яка приведе Україну до клубу успішних країн… Етап попередніх консультацій завершено. Ми створюємо команди в регіонах і пропонуємо приєднатися до нас усім тим, що вірять у майбутнє України і готовий віддано працювати для її процвітання і розвитку”, – написав 28 червня на своїй сторінці у Facebook Віталій Касько.

Він також розмістив фото “ініціативної групи” цієї партії. Як видно, крім Каська і Саквалерідзе до цієї групи увійшли позафракційний нардеп Віктор Чумак (він пройшов до ВРУ за списком БПП, зрештою вийшов із фракції, але на відміну від Томенка і Фірсова мандата не позбувся), нардеп від БПП Наталія Новак, екс-голова Нац­агентства держслужби Денис Бродський, колишній головний редактор українського Forbes Володимир Федорін, представник громадянської платформи “Нова країна” Володимир Козленко та низка інших діячів. Якою буде назва цієї партії, що вже начебто розбудовується по областях, ще ніхто не повідомляв.

Віктор Чумак, як повідомляє Українська правда, наголошує на тому, що вони будують партію з нуля, також він прокоментував участь Саакашвілі: “Можна сказати, що він причетний до цієї партії, адже у нас присутні представники його команди, однак він є державним службовцем”.

Сам Михеїл Саакашвілі також вже опублікував на своїй сторінці повідомлення про створення цієї партії. “При продовженні теперішнього парламентського правління: дострокові вибори неминучі, на будь-яких наступних виборах старий політичний клас буде змінений, перемогу з великою вірогідністю отримає start-up сила, яка складається із зовсім різних, але у більшості своїй абсолютно нових людей. Сподіваюся, процес кристалізації такої нової сили прискориться внаслідок цієї й інших подібних ініціатив”, – написав він.

Щодо інших, то учора ввечері, 29 червня, мала відбутись закрита зустріч низки парламентарів та активістів щодо створення нової політсили на базі партії “Демократичний альянс”. Цим шляхом зібрались піти “європотимісти”, зокрема, Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук із БПП, позафракційна Вікторія Пташник (обрана до ВРУ за списком “Самопомочі”), заступник міністра економрозвитку Максим Нефьодов, заступник міністра екології Світлана Коломієць, екс-заступник міністра освіти Олег Дерев’янко, учасники громадянської платформи “Нова країна” Валерій Пекар, Андрій Длігач та Тарас Козак, а також власне “демальянсівці”. Вони заявляють про створення партії, яка буде незалежною від олігархів. “Вона буде спиратися на малий і середній бізнес, на пожертвування громадян, яких не буде в таких великих кількостях, але цього буде достатньо для того, щоб проводити кампанії й перемагати”, – розповідав на вихідних в ефірі Громадського.ТБ вже згаданий Василь Гацько.

За умови позитивного завершення учорашніх перемовин, установчі збори цієї партії можуть відбутись уже в липні. Чи буде збережено назву партії “Демальянс”, чи вона буде зміненою – достеменно ще не було відомо. Ймовірно, що вже сьогодні або найближчим часом учасники цього об’єднання оприлюднять більше деталей.

А поки треба зазначити, що в суспільстві триває дискусія, чи мають нардепи, які пройшли до парламенту за партійними списками партії, яку вони тепер критикують і збираються створювати нову, складати мандати. 

Фактично  за недотримання дисципліни і внутрішньо-фракційну опозицію “єврооптимістів” закликав здавати мандати голова фракції БПП Ігор Гринів. Самі ж молоді нардепи, які прийшли до парламенту із журналістики чи громадського сектору кажуть, що від нинішніх мандатів не відмовлятимуться, а це мають робити корупціонери.

Насправді ж у всій цій історії із новими партіями розчаровує саме той факт, що вже на етапі створення люди, які заявляють про якісно новий рівень політики, не можуть об’єднатись і формують окремі колони. Це в найгірших традиціях реальної української політики, яку ці реформатори так щодня критикують у соцмережах. А тепер у соцмережах вони вже потрохи починають з’ясовувати – а чому, коли ідеї одні, партій буде дві, і хто в цьому більше винен.   

Непорозуміння між тими, хто називає себе українськими реформаторами і чи не найбільшими поборювачами корупції, спробував пояснити колишній головний редактор українського Forbes Володимир Федорін, який сам бере участь у створенні однієї із нових партій. 

“Питання лідерства, що впирається в питання внутрішньопартійної демократії. Наприклад, чи можуть існувати в партії групи, що мають право вето? Питання правил. Наскільки докладними вони мають бути на цьому етапі? Чи можуть процедури, прописані дрібним шрифтом, заповнити дефіцит довіри? Питання визначення мети. Ми створюємо нову партію для того, щоб перемогти та провести необхідні країні зміни, або для того, щоб шляхом консолідації “соціально” та “ідейно” близьких подолати п’ятивідсотковий бар’єр”, – написав він на своїй сторінці у Facebook. За його словами, в майбутньому публічні дебати між двома партіями сприятимуть їхньому об’єднанню в одну. 

Але знову ж таки питання: а хіба за півроку перемовин неможливо було домовитись? Що ділити, якщо цілі начебто однакові, і начебто й одні, й інші заперечують будь-який зв’язок з олігархами? Яке питання лідерства, якщо одні й інші апелюють до того, що партія має бути без вождя? Які процедури? Реформатори створюють партії тільки для того, щоб гарно прописати свої статути і вже цим хвалитись, пояснювати людям, як у них все прозоро, але при цьому залишатись на марґінесі і боротись із вождизмом всередині самих себе? Чи про які зміни країни йдеться, наступаючи на старі українські граблі кількох гетьманів, колон і так далі… Як не крути, але знову проглядається перемога вузьких внутрішніх інтересів над глобальними задекларованими ідеями. 

“Майже одночасно анонсовано створення двох партій, які будуть боротись проти корупції і за реформи, а водночас і між собою (про що говорить сам факт одночасної презентації). І ось партія молодих демократичних ідеалістів (Гацько, Найєм, Лещенко  та інші) проти “партії Саакашвілі без Саакашвілі”. Чому я саме так визначаю цю партію? Тому що вона буде опиратись на бренд і харизму екс-президента Грузії, який як голова обласної держадміністрації не може бути членом партії, а тим паче її офіційним керівником, а також не може балотуватись в український парламент (для цього потрібно не менше п’яти років постійного проживання в Україні, а Саакашвілі живе в Україні лише один рік)… По законах політичної логіки та електоральної драматургії ці дві нові партії будуть конкурувати насамперед між собою, а вже потім протистояти “партіям влади”, популістам, старій і новій опозиції. Сумно знайома історія, хіба не так?”, – пише у блозі на сайті Української правди політолог, керівник Центру політичного аналізу “Пента” Володимир Фесенко.

Тепер цікаво буде прослідкувати за розбудовою нових партій, хто зрештою до них увійде окрім вже згаданих діячів. Які плани дій вони запропонують, бо на одній критиці влади і підтримці серед мас у соц­мережах далеко не заїдеш. І як відкриватимуться їхні джерела фінансування, як формуватимуться їхні списки на будь-яких наступних виборах. А вибори близько, принаймні нині все на це вказує. Тому і нових партій найближчим часом може бути не тільки дві…