Кремль говорить, що ця процедура не має стосунку до Мінська, а продиктована “гуманітарними міркуваннями Володимира Путіна”. До останнього говорилося про можливість звільнення Афанасьєва і Солошенка в обмін на двох фігурантів справи 2 травня в Одесі. Як бачимо, цього не сталося, виходить, журналісти-сепаратисти Олена Гліщинська та Віталій Діденко більш потрібні Росії. 

 Уповноважена Президента України з питань мирного врегулювання конфлікту на сході країни, перший віце-спікер ВРУ Ірина Геращенко розповіла, що українська сторона сподівалася на звільнення Афанасьєва та Солошенка ще наприкінці травня. 

“Але…Громадська думка в РФ дуже негативно сприйняла звільнення Надії (Савченко – “Пошта”), російська влада відклала звільнення українців на кілька тижнів. Після Дня Росії... (12 червня – “Пошта”)”, – написала Ірина Геращенко на своїй сторінці у мережі Facebook у день звільнення в’язнів.

Реакція Афанасьєва і Солошенка на звільнення була стриманішою, ніж емоційна реакція Надії Савченко. “Бачимо колону машин із мигалками. До літака допускають нашого дипломата в Москві Ігоря Мельничука. З машини виходить літній чоловік, він повільно іде по полю і витирає сльози. Це Юрій Солошенко…За кілька хвилин з машини випускають Афанасьєва, він тягне дві спортивні торби. “Щось ти обжився речами на цих каторгах”,– жартуємо й обнімаємося. Він теж витирає сльози: “Це одна моя торба, а інша – Юрія Даниловича”. Все. Ми на українському борту, на українській території. Перші слова бранців: “Прощай, немитая Россия! Страна рабов, страна господ!”. Сміємося. Ми щасливі”, – розповідає Ірина Геращенко. 

“Рік, десять місяців і десять днів я чекав цієї години. Чекав, вірив і сподівався, що вона настане. Справжня віра у моє звільнення з’явилася 25 травня, коли побачив повідомлення зі словами Президента України про те, що Солошенко й Афанасьєв приїдуть в Україну”, – зазначив Юрій Солошенко, інформує сайт глави держави. 

З його слів, весь час, який він провів за ґратами у Росії, йому погрожували та шантажували тим, що, нібито, Україна про нього забула, тому для нього буде краще, якщо він прийме громадянство Росії. “Поки існує путінський режим, Росія буде нам ворожою. Тому ми всі повинні робите все, щоб звільнити всіх наших громадян, які томляться в російських тюр­мах”, – додав він.

Звільнені закликали між­народну спільноту не зменшувати тиск на Росію. “Якщо тут є іноземні журналісти, хочу до вас звернутися. Я пройшов крізь тортури і біль, бачив багато цієї біди у багатьох людей. Прошу вас не відмовлятися від санкцій, продовжити цю політику і не скасовувати жодну з них. Тому що завдяки вам... ми також тут. Спасибі вам. Завдяки вам, можливо, найближчим часом повернуться Олег Сенцов, Олександр Кольченко та інші українські політв’язні”, – цитує слова Геннадія Афанасьєва “Радіо Свобода”.

“Україна вкотре доводить, чому вона – не Росія. Афанасьєва і Солошенка зустрічають як героїв, на відміну від злочинців, яких видають Росії. Ми вже точно інші”, – коментує повернення в’язнів Тарас Березовець, політтехнолог, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу “Berta Communications” на своїй сторінці у мережі Facebook.

Афанасьєв та Солошенко були серед українських політичних в’язнів Москви. 26-річний кримчанин Геннадій Афанасьєв був засуджений у Росії до семи років колонії суворого режиму. 9 травня 2014 його взяли під варту. Він – фігурант ре­зонансної справи іншого українця – кінорежисера Олега Сенцова, засудженого у Росії на 20 років за створення начебто терористичного угрупування в окупованому Криму. Сам Сенцов заявляв, що відкидає висунуті звинувачення, він переконаний, що його судять за участь у Майдані та проукраїнську позицію у Криму. Афанасьєв давав свідчення проти інших фігурантів, однак на процесі відмовився від свідчень та заявив про катування під час допитів. За словами адвоката Афанасьєва, сам Сенцов не був проти, аби хлопця обміняли у першу чергу. 

74-річний Юрій Солошенко був засуджений до шести років позбавлення волі в колонії суворого режиму за “шпіонаж”. До 2010 р. він був генеральним директором полтавського оборонного заводу “Знамено”. Його затримали у Москві, у серпні 2014 року, під час одноденної поїздки, куди чоловік вирушив на запрошення свого давнього колеги, для купівлі-продажу обладнання. “Цей “знайомий” запросив батька і фактично виманив його на територію Росії”, – повідомляв син засудженого Олександр Солошенко виданню “Новини Полтавщини”. Вже у в’язниці медики виявили у Юрія Солошенка рак І стадії. 

Під час зустрічі з Президентом Петром Порошенком 14 червня, Солошенко розповів, що не скоював злочинів, а звинувачення проти нього були сфабрикованими. За його словами, йому пропонували прийняти російське громадянство та запевняли, що Україна від нього відмовилася, передає слова колишнього в’язня видання Слово і Діло.

Українців Геннадія Афа­насьєва та Юрія Соло­шенка поміняли на двох українських журналістів-сепаратистів Олену Гліщинську та Віта­лія Діденка. Гліщинська – громадянка України, її звинувачують у підготовці та участі в організації оголошення автономії Бессарабії. Прикметно, що доставлена у Росію Олена Гліщинська – діюча помічниця народного депутата України від Одещини, колишнього регіонала, а тепер представника партії “Відродження” – Віталія Барвіненка. 

“Діденко – проросійський журналіст з Одеси, який ут­римувався під вартою, його звинуватили в сепаратизмі та створенні “Бесарабської народної ради”, інформує “Громадське”. Суд визнав Діденка винним у замаху на територіальну цілісність держави та засудив його до трьох років обмеження волі з конфіскацією майна. 

“Так, це громадяни України. Але справа в тому, що це були російські агенти, які були давно завербовані, і багато років працювали на РФ. Такі “сплячі агенти” є ще в Україні, і поступово ми їх будемо виявляти і при­тя­гувати до відповідаль­нос­­ті”, – заявив у ефірі телеканалу “112 Ук­раїна” нардеп від “Народного Фронту” Антон Геращенко. 

“СБУ вже давно викрило причетність певних осіб до спроб створити так звану “Бесарабську народну республіку”, і можна тільки подякувати Службі безпеки, що зупинила це вогнище інспірованого зовні сепаратизму на Півдні. Москва цікавиться причетними до “БНР” – і це красномовно й  показово”, – пояснює Ірина Геращенко. 

Факт міжнародного обміну українців на українців іде в розріз із офіційною кремлівською версією про те, що в Україні йде громадянська війна. Якщо всі сепаратистські ініціати­ви – внутіршньоукраїнська справа, навіщо Москві громадяни нашої держави, відповідальні за це?

“Правових основ (обміну – “Пошта”) немає та не було. Коли справа стосується передачі засуджених осіб, діє так звана Мінська конвенція, але вона передбачає, що йдеться про злочинців, які чинять протиправні дії, але мають громадянство іншої держави. Тоді є правові підстави, але в цьому випадку вони відсутні”, – коментує виданню Слово і Діло експерт Харківської правозахисної групи Олександр Павліченко.

Є ще одна версія, чому Росія наполягала на звільненні саме цих осіб, принаймні Олени Гліщинської. Справа у тому, що жінка півтора місяці тому народила дитину. Щоправда, можна було добиватися пом’якшення вироку і в рамках українського законодавства. 

“Два тижні тому, під час обговорення звільнення Надії Савченко, один колишній регіонал, а нині депутат від “Опозиційного блоку” в ефірі одного з телеканалів звернувся до мене з таким запитанням: “От ви говорите про гуманізм, а тим часом в одеській в’язниці утримується жінка, що народила дитину, і її не випускають”. Не можна так палитися, пане з “Опозиційного блоку”, бо ... Звичайно, вже тоді ми вели роботу по звільненню Солошенка й Афанасьєва і знали, що Москва цікавиться не так своїми громадянами, як “своїми людьми” ...”, – розповідає Ірина Геращенко. 

Обмін українців Геннадія Афансьєва і Юрія Солошенко на одеських журналістів Віталія Діденка й Олену Гліщинську викликано гуманітарними міркуваннями російського президента Володимира Путіна. Про це повідомив прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, інформує УНН. 

“Ви знаєте, що у цієї жінки в Україні була абсолютно жахлива ситуація з дитиною? Її розлучили з дитиною, яку вона народила в тюрмі, відразу після народження. Дитина потребує медичного лікування, тому, керуючись гуманітарними міркуваннями, президент прийняв таке рішення”, – відповів Пєсков на запитання про те, чому російська сторона вибрала одеських журналістів для обміну на Афанасьєва і Солошенко, зазначає УНН.

Експерт-міжнародник Володимир Огризко прогнозує, що обміни будуть продовжуватись, але повільно. Хоча це, на його думку, не означає, що Кремль іде на поступки. “Це тактичні кроки, аби сподобатися Заходу, і бодай у такий спосіб довести деяким політичним гравцям, які на Заході схильні до зняття санкцій, щоб вони діяли активні­ше”, – вважає експерт, інформує Радіо Свобода. 

Марія Томак, активістка “Центру громадянських свобод”, висловлює версію, що пожвавлення переговорів щодо українських ув’язнених у Росії стало можливим через залучення наближених до Володимира Путіна осіб з України. З її слів, імовірно, йдеться про Віктора Медведчука.

“Українці, які стали політичними в’язнями в Ро­сії – Юрій Солошенко і Геннадій Афанасьєв – повернулися в Україну! Це насправді дуже хороша новина для нас усіх! Але тільки після звільнення всіх українців, яких незаконно утримує путінський режим, ми зможемо говорити про наступні етапи перемовин, у якому б форматі вони не були у майбутньому!”, – зазначає фахівець Луганського правозахисного центру “Альтернатива” Валерій Новіков на своїй сторінці у мережі Facebook. 

“Ви не уявляєте, скільки простих росіян підтримувало нас. Вони бачать, що ми інші. Ми боремося за своїх. Зараз найбільше хочу, щоб звільнили Сенцова та інших”, – зазначав Геннадій Афанасьєв у розмові з журналістами.

Зараз у полоні Росії є понад 30 українських по­літв’язнів. “Серед них –  громадські діячі Микола Карпюк, Станіслав Клих, Олександр Кольченко, кінорежисер Олег Сенцов. Ми не маємо забувати наших політичних в’язнів. Ми повинні крок за кроком йти до того, щоб всі вони були визволені”, – заявив спікер парламенту Андрій Парубій. 

Крім того, у тюрмах в окупованому Криму є кримські татари, а у полоні в бойовиків самоназваних ДНР та ЛНР, зі слів радника голови СБУ, голови Координаційного центру звільнення заручників Юрія Тандіта, станом на кінець травня знаходиться 114 ук­раїнців, над звільненням яких потрібно працювати.