Леонід Кучма, Президент України (1994 -2005 рр.), про "скажене порося", політичні сварки і потребу в зовнішніх позичках

Останнім часом колишні керівники України взялися повчати чинного главу держави. Леонід Кравчук за­пропонував Вікторові Ющен­ку піти проторованим шляхом дочасної відставки, а Леонід Кучма кілька днів тому налякав натяком на ймовірне балотування під час президентських перегонів 2009-го. Леонід Данилович, кажуть, не так розраховував на враження Ющенка й Тимошенко, як сигна­лізував бізнес-елітам про свій намір взяти у разі чого вітчизняних товстосумів під свій патронат. Про це докладніше в розмові коре­спондента "Пошти" із Президентом України (1994 -2005 рр.). 

- Леоніде Даниловичу, могли б Ви прокоментувати реакцію нинішніх політиків на ваші натяки про можливість балотування на посаду Президента України?

- Купила баба скажене порося... Так і у мене у цій ситуації... Я розумію, що ви хочете з'ясувати, скільки у моїй заяві було правди і скільки жарту? Цілком серйозно кажу, - хоча частка жарту обов'язко має бути, - я хотів виступити у ролі об'єднуючої людини....

...Я так довго мовчу навмисно. Об'єднуючої людини, щоб Президент і прем'єр-міністр об'єдналися хоча би проти мене і забули про свої сварки... Ох ти, Господи-Боже мій!  Сьогодні немає часу чубитися. Є ж таке українське слово? Сьогодні треба сідати за стіл, хоча вони вже такі подають надії. Сьогодні справді треба розробляти конкретну антикризову програму. Вони розглядають на цих зустрічах (сам факт розмови я розцінюю як позитивний) тільки співпрацю з МВФ. І то не всі знають, про що ж вони домовилися і на яких умовах. Правда, здогадуємося, що умови будуть непростими і жорсткими.

А говорити треба і про всі інші українські проблеми. І коли я чую, як після наради з банкірами Президент дає їм доручення розробити антикризову програму, - дивуюся. Якщо ти зустрічаєшся з банкірами, у тебе на столі повинна вже лежати ця програма, відпрацьована... А на зустрічі - лише остаточно обговорити і прийняти. Тим більше, Президент завжди наголошує, що він - банкір і фінансист. Тоді у кризі його велика провина: фінансова криза почалася у 2007-му в США, її основою була банківська криза, тоді треба було бити у дзвони. Дивіться, мовляв, що у світі відбувається, і давайте вживати заходів. Ми ж нічого не зробили, поки криза не прийшла до нас на подвір'я. У нас сьогодні банківська система у такому становищі, що ніхто не знає, чи виживе вона взагалі. Люди не вірять владі, гроші не несуть у банки, а, значить, банки не можуть фінансувати економіку. За два місяці у нас депозитів - мінус 37 мільярдів. Шалена цифра! Кредити - 15-16 міль­ярдів. Ось що треба обговорювати: головне питання, як повернути довіру людей до влади. Бо якщо не буде такої довіри, ніхто гроші в банків­ську систему не понесе. Буде залежність від міжнародного ринку і нашої там присутності. Прийдуть долари від продажу чогось до нас, трохи полегшає?.. Ні... Тим більше, що ми маємо 105 мільярдів корпоративного боргу банківської системи і підприємств перед іноземними банками.

- То що із заявою? Підете у Президенти?

- Повертаючись до цього питання ще раз, я хотів би, щоби така моя заява стала добрим сигналом насамперед для Президента, прем'єр-міністра, головних опозиційних сил у парламенті (якщо їх можна назвати опозиційними) про те, що сьогодні треба рятувати всю Україну, а не себе особисто. Позитивних сигналів зверху для людей взагалі немає. Народ  тільки бачить, як йдуть розбори у вищих ешелонах влади.

- А Ви взагалі вірите у те, що там, нагорі, здатні помиритися. І чим усе це, на Вашу думку, скінчиться?

- Я би не хотів бути надто песимістичним. Оптимізм має бути завжди. Я на Росію дивлюсь: президент зібрав там Вищу державну раду і керівників усіх конфесій. Щоб і церква допомагала людям вірити у завтрашній день. У нас таких позитивних сигналів бракує, тому сказати, що я вірю - не можу. Інакше б не робив таких заяв.

- Може, позитивним сигналом став би кредит МВФ, іноземні позики, які б підтримали економіку і дали сподівання на пом'якшення падіння?

- Ви подивіться на світ, на Європу, Росію, США.  Уряди вкидають в економіку і на рефінансування банків величезні кошти. У нас їх немає. У нас рефінансування банківської системи йде тільки за рахунок доходів НБУ і друкарського верстата. Ось у чому наша трагедія - вільних коштів у нас немає. Кредит МВФ - не спа­сіння, їх не можна використовувати у реальній економіці. Уряд, наскільки я знаю, звернувся практично до всього світу: рятуйте, люди добрі, дайте хто-небудь хоч що-небудь. Зрозуміли, що самі не витягнемо, і визнали, що бюджет наш абсолютно нереальний. Без зовнішніх запозичень проблему не вирішимо. Я вже не кажу про розвиток країни, хоч би виконати зобов'язання перед суспільством. Коли ми сьогодні наодинці перед всім світом, коли звідти на Україну дивляться, як на ізгоя, коли ми звертаємося по допомогу, а там не знають, з ким говорити - з Президентом чи прем'єром, - це вже трагедія. Що швидше ті - там нагорі -  зрозуміють, що треба давати позитивні сигнали, то краще для України. Йдеться ж не про особистості, а  про виживання країни.

- А як на цьому тлі виглядають наші європейські перспективи? Багато, наприклад, говорять про квітневий саміт НАТО. Що буде з євроатлантичними устремліннями?

- Ну, Саркозі заявив, що Франція повністю вступає до НАТО. Для Украни це абсолютно не на часі. Що ми можемо вирішити за рахунок НАТО? Комусь погрожувати, що ми тепер захищені, так? Сьогодні у світі відбуваються такі події, що ніхто не може передбачити, яким він буде після глобальної кризи. Ніхто не скаже, яким буде Європейський Союз. Сьогодні і там криза, такі монстри, як Німеччина, Франція, практично відмовилися допомагати тим партнерам з ЄС, хто вже на дні, - прибалтам, Угорщині, Болгарії... Вести розмови про НАТО нам абсолютно некоректно. Нам треба вести розмову про те, де шукати партнерів, щоби разом виходити із кризи. Величезна втрата, що не працює ЄЕП - Єдиний економічний простір з Росією, Казахстаном і Білоруссю. Усі закривають свої кордони для товарів, тихенько, незважаючи на Світову організацію торгівлі. Партнерів треба шукати в економічному плані, а не у військово-політичному.

- Дякую за розмову!