Виключно цим питанням на фестивалі присвятили два заходи. Перший із них – презентація документального фільму про методи, за допомогою яких Росія впливає на внутрішню політику балтійських країн. Це спільний естонсько-литовсько-латвійський проект. На думку авторів, основні методи пропаганди – розкол місцевих громад, поширення ностальгії за СРСР. Одна із авторок фільму – Саніта Ємберга, голова асоціації латвійських журналістів вважає, що Україна – не єдина жертва російської пропаганди, пояснює, як змінилися акценти інформаційної війни після початку конфлікту на Донбасі. “Ми – латвійці, були найбільшими фашистами, до тих пір, поки ними не стали ви, українці”, – розповідає журналістка. Другий захід – панельна дискусія “Пропаганда: Україна і світ”, у якій взяли участь представники України, Росії, балтійських країн, Франції, США. 

На думку спікерів, зараз від російської пропаганди європейські держави страждають навіть більше, ніж Україна. Вони вважають, що найбільша дія російської пропаганди в Україні відбулася до того, як почалися військові дії на Донбасі, чи навіть до окупації Криму. Зараз пропаганда набирає обертів у Європі, інформацію про це поширюють різні українські та світові ЗМІ. На думку Євгена Федченка, директора могилянської школи журналістики,  співзасновника сайту “Стопфейк.org”, Україна була лабораторією, де випробовувалися пропагандистські технології. Росіянам важливо було зрозуміти, які методи краще працюють у різних ситуаціях. Фахівець вважає, що напрацьовані інструменти універсальні, їх можна використовувати не лише в українському суспільстві. 

Матеріали російських ЗМІ тиснуть на больові точки, створюють унікальний для кожної країни контент. На думку експертів, для балтійських країн (Латвії, Литви, Естонії) таке слабке місце – становище російськомовного населення. Експлуатується міф про те, що російськомовних утискають, їхні права не забезпечені. До прикладу, у неділю, 5 черв­ня, видання “РИА-новости” опублікували фрагменти виступу керівника Ради Федерації Валентини Матвієнко. У матеріалі зазначається: “російські люди, російська культура стають об’єктом утисків та переслідувань. Можна навести велику кількість прикладів утисків законних, передбачених міжнародним правом інтересів росіян за кордоном в області мови, культури, освіти. Ми знаємо, що відбувається у цій сфері в Латвії, Естонії, на Україні, у низці інших держав”. 

На панельній дискусії у рамках “Межигір’я фесту” висловлювалися думки, що Для Швеції та Фінляндії, останнім часом, російські ЗМІ використовують проблеми, пов’язані з їхнім можливим вступом до НАТО. Для Іспанії – традиційно згадують незалежницькі рухи в Каталонії та Країні Басків. Спільною темою для всієї Європи є проблема біженців. 

На думку спікерів, специфіка російської пропаганди у тому, що вона знаходить специфічні меседжі для кожної аудиторії. Експерти вважають, що це не одна “пропаганда”, яка робиться для всіх. Це велика кількість різнорідної пропаганди. Вона спрямована на окрему країну чи навіть на групу в середині країни. 

Скажімо, співзасновник сайту “Стопфейк.org” Євген Федченко вважає, що історія про начебто зґвалтовану дівчинку Лізу з російської родини була спрямована на російськомовні меншини Німеччини. Основне завдання – підняти протести серед російськомовних німців. Як повідомляли російські ЗМІ, 13-річна Ліза у січні 2016 року була зґвалтована біженцями. Незважаючи на неправдивість історії та вимушені спростування з боку російського МЗС та деяких ЗМІ, у мережі Інтернет лишається частина неправдивих матеріалів. 

Важливою проблемою є те, що європейський глядач бачить про ситуацію в Україні від російських ЗМІ, з відповідними акцентами. Для протидії російській пропаганді Україна вела переговори з країнами ЄС щодо створення панєвропейського російськомовного каналу. Він мав би давати об’єктивну інформацію, у тому числі щодо війни на сході нашої держави. Найбільша активізація переговорів припала на січень 2015 року. Тоді, під час зустрічі у Парижі, Президент України Петро Порошенко заявив: “Я мав розмову з більшістю європейських лідерів, щоб ми разом створили панєвропейський російськомовний (теле)канал для того, щоб протистояти російській пропаганді”. Згідно з тогочасними планами, такий канал мав з’явитися у травні 2015-го. Щоправда, перспективи запуску цього проекту  виглядають не дуже ймовірними навіть на початку червня 2016-го. Фахівці вважають, що немає спільного бачення щодо того, яким мав би бути цей канал. Крім того, ідея передбачала єдине для всіх країн (держав ЄС, України, Росії) наповнення. Водночас, на думку експертів, з кожною країною потрібно працювати окремо. 

Поруч із міжнародною співпрацею у сфері пропаганди, важливою лишається внутрішньоукраїнська протидія. Задля цієї мети – протидії російській пропаганді – у грудні 2014 року було створено Міністерство інформаційної політики. Його керівник – колишній нардеп від Блоку Петра Порошенка – Юрій Стець. Ще перед призначенням на посаду Юрій Стець заявляв: “Якби в 1991 році Україна створила Міністерство інформації, зараз Крим і Схід були б наші”, – цитує посадовця українська служба BBC. 

Один із напрямків роботи Міністерства – відновлення українського мовлення на звільнених територіях Донбасу. Паралельно із цим процесом в Україні заборонили частину російських телеканалів, які поширюють пропагандистську інформацію. Експерти вважають це необхідним кроком, переконані, якщо це було б зроблено раніше, вплив Кремля був би меншим. Тепер українці, звісно, можуть дивитися російські ЗМІ, але це потрібно робити он-лайн або через супутник. На російські ЗМІ, які просувають антиукраїнські інтереси тепер не можна потрапити, просто переключаючи канали – аби дивитися такі матеріали потрібні свідомі кроки. 

Євген Федченко, директор могилянської школи журналістики,  співзасновник сайту “Стопфейк.org”, – про масштаби та особливості російської пропаганди

– Ми з’явилися трохи більше 2-х років тому, одразу після анексії Криму. Ідея виникла в Могилянській школі журналістики, спочатку це були студенти, працівники, випускники школи. Зараз ми працюємо з багатьма  журналістами і  редакторами.  Маємо редакторів з Італії, Нідерландів, Болгарії, тощо. Основна версія сайту російськомовна, спрямована на цей сегмент аудиторії, але за два роки ми створили 8 мовних служб. Нещодавно виникли французька, іспанська, італійська, голландська версії, скоро матимемо чеську.

Основне, чим ми займаємося – аналізуємо матеріали російських ЗМІ, перевіряємо їх на правдивість. Ми перевірили величезний пласт матеріалів. З них 1000 виявилося неправдивими, фейковими. Активісти дослідили кожен із них, написали на нашому сайті спростування.

– Думаю, що буває по-різному, система російської пропаганди дуже складна.  Фейки, якими займається наша ініціатива – лише один із напрямів.  Фейки служать одній задачі: заводити аудиторію в оману. Люди перестають орієнтуватися, не знають, що є правдою, що ні. Це важливо, аби потім можна було говорити цілковиту неправду. Хороший фейк – 90% правди, 10% – маніпуляції.

– У процесі роботи ми виділили 18 основних меседжів. Серед них: Україна – держава, яка не відбулася, державний переворот, хунта, фашисти, зовнішній контроль над Україною. Фейки, пов’язані зі станом збройних сил України. Інформація про те, що вони розвалені, компрометація батальйонів, створення образу українських військових як “каратєлів”. Проблеми, пов’язані із внутрішньо переміщеними особами: їх дискредитовують, намагаються протиставити місцевому населенню. Ще один напрямок – Україна та зовнішній світ: для ЄС українці – лише дешева робоча сила, Україна не потрібна Європі, ЄС ніколи не стане альтернативою Росії тощо. Тобто російська пропаганда використовує всі основні політичні, соціальні, економічні проблеми. При чому не тільки поточні, але й історичні.

– Будь-які події, у тому числі інспіровані самою пропагандою. Остання хвиля – повернення Надії Савченко. Вважаю, що її хотіли принизити, показати як маргінальну постать. Зробити вигляд, що вона повернулася лише завдяки доброті російського керівництва. Показати, що вона створить проблеми для української політики. Все це потрібно для того, аби нівелювати позитивний вплив повернення Савченко, створити з цього негативну подію, яка розділить українське суспільство.

У російських ЗМІ було дуже багато матеріалів з цього приводу. Попередня велика кампанія – відзначення річниці завершення Євромайдану. Пропагандистські матеріали намагалися інспірувати третю революцію. Вони надрукували матеріал про загибель 67 людей (РИА новости), хоча ніхто не загинув. Хотіли, аби люди мобілізувалися.

– Ми принципово не співпрацюємо з державними структурами. Для того, аби нас ніхто не міг звинуватити у тому, що ми займаємося пропагандою від українського уряду. Ми розвиваємо проект “стопфейк” як професійну ініціативу. Для нас важливо, аби це була перевірка фактів, а не ідеологія.

– Більшість наших матеріалів, понад 90%, стосуються виключно російських ЗМІ. Однак у рамках ініціативи ми стикалися з кількома прикладами фейкової інформації і від українських ЗМІ. Я думаю, що ці матеріали – наслідок поганої перевірки фактів перед публікацією, або так званої “патріотичної журналістики”. У будь-якому випадку, ми переконані, що централізованої пропаганди, яку підтримує уряд в Україні, на щастя, не існує. У цьому основна відмінність із матеріалами Російської Федерації, які підтримує Кремль.