Торік, 12 листопада 2015-го, Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом, а день, коли вона розпочалася, 18 травня, проголосила Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме цього дня 1944 року почалося вивезення кримських татар за межі півострова. 

“Цілком таємна” постанова “Про кримських татар”, яку Державний комітет оборони СРСР видав 11 травня 1944 року, звинувачувала кримських татар у масовому зрадництві та колабораціонізмі, у дезертирстві з лав Червоної Армії, співпраці з німецькою адміністрацією, участі в каральних акціях проти радянських громадян, яких, начебто, хотіли вивезти на примусові роботи до Німеччини. 

Депортація тривала впродовж трьох днів, до 20 травня, до неї залучили понад 32 тисяч співробітників радянських спецслужб. Тоді здебільшого до середньоазійських республік виселили понад 180 тисяч кримських татар. Впродовж 1945–1946-го років до трудових таборів Сибіру та Уралу направили ще близько дев’яти тисяч демобілізованих військово­службовців, що мали кримськотатарське походження. Згодом майже шість тисяч осіб, звинувачених у спів­праці з німцями, потрапили до ГУЛАГу. 

Загалом кількість депортованих кримських татар становить 200 тисяч. Більшість опинилися у “спеціальних поселеннях” в Узбекистані, решта – в Сибірі, Казахстані, на Уралі, інформує Інститут Національної пам’яті.

“Народ жив у жахливих умовах. У тих землянках до цього тримали полонених німців. Полонених перевели в кращі умови, а замість них розмістили прибулих кримських татар. Серед місцевих узбеків провели велику пропагандистську роботу. Їх запевняли, що до них везуть зрадників, з ними треба поводитися, як із ворогами народу. Кожен день вмирало багато людей”, – згадує кримський татарин Решат Садреддінов, що свого часу воював за Червону армію та дійшов із нею до Берліна, інформує Радіо Свобода. 

Згідно з офіційною радянською статистикою під час депортації померла 191 особа. Насправді впродовж першого ж року від голоду й холоду загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Окрім корінних жителів півострова, в 1943–1944 з території Криму примусово виселили також греків, болгар, вірмен та представників інших, переважно кавказьких, народів. 

Формальну заборону кримським татарам повертатися додому ліквідували 1974-го. Та лише у 1989-му в СРСР прийняли декларацію про визнання злочинним примусове переселення кримських татар у травні 1944-го. Відтоді репатріація кримськотатарського народу стала масовою.

20 лютого 2014-го ВРУ визнала днем, коли Росія розпочала тимчасову окупацію Криму. 7 жовтня 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав відповідний закон. “Тільки після 2014 року й академічна наука, і популяризаційні центри, і, зрештою, влада почали більше звертати увагу на кримські питання. В кінці минулого року Інститут національної пам’яті сформулював пропозицію внести зміни до програми 10-11 класів, щоб позбутися окремих “табачникізмів”, які залишилися від попередньої влади, і, по-друге, інтегрувати непросту кримську історію ХХ століття в загальноукраїнську програму, – сказав історик та публіцист Сергій Громенко під час проведення круглого столу в Інституті Горшеніна, інформує видання LB.UA. – Сподіваємося, що впродовж найближчих чотирьох-п’яти років повністю оновлять систему викладання, надрукують нові підручники і Крим перестане бути terra incognito...”.

Тим часом окупаційна влада на півострові вдається до репресивної та дискримінаційної політики. Громадські активісти та правозахисники постійно повідомляють про непоодинокі випадки незаконних обшуків, допитів кримських татар, з-поміж яких близько 20 зникли безвісти, 18 є політичними в’язнями. 

“Єдина мета – залякати, змусити людей мовчати. Є ще друга мета – змусити кримських татар покинути Крим. Вони (окупанти. – “Пошта”), так само, як і за сталінських часів, хочуть бачити етнічний чистий російський Крим”, – про це заявив Мустафа Джемілєв, лідер кримськотатарського народу, народний депутат України, повідомляє Крим.Реалії.

18 квітня Міністерство юстиції Російської Федерації офіційно занесло Меджліс кримськотатарського народу до переліку заборонених організацій, а 26 квітня “верховний суд” окупованого Криму визнав представницький орган кримських татар “екстремістською організацією”, заборонивши його діяльність.

Так з’являються підстави порівняти нинішню ситуацію в Криму з тою, що панувала 1944 року: тоді Сталін оголосив кримських татар “пособниками фашистів”, зараз же російська влада вішає на них ярлик “прихильників ісламістів-екстремістів”. З моменту окупації через дискримінацію, переслідування, призови до російської армії, придушення демократичних свобод півострів покинуло близько 10 тисяч кримських татар. 

фото: ЕРА

Щороку День початку депортації в Криму вшановували масовими заходами, зокрема жалобним мітингом у центрі Сімферополя. Але після анексії півострова в березні 2014 року Росія заборонила будь-які акції з цього приводу в місті. Окупанти влаштовують свої формальні заходи з приводу цієї дати. У школах не дозволяють пропускати 18 травня, а про тих кримськотатарських дітей, які не з’явилися на уроки, звітують. 

“Нам сьогодні недоступні звичні форми – всекримський мітинг тощо, однак внутрішню нашу повагу до загиблих, внутрішню нашу пам’ять ніхто не може ні заарештувати, ні переслідувати. Звичайно я, як і багато моїх співвітчизників, відвідаємо пам’ятні місця, разом чи в групах”, – розповів перший заступник голови Меджлісу Наріман Джелял. Цього дня покладання квітів та молебні відбулися в Джанкої, у Первомайському, Кіровському районах, у Бахчисараї.

Україна тепер зобов’я­зана відродити та зберегти історичну пам’ять кримськотатарського народу, вважає Сергій Громенко. “Зараз зроблено лише перший крок. Нещодавно Верховна Рада України повернула назви 70 населеним пунктам і районам у Криму. На жаль, остаточна імплементація цього рішення залишена чомусь до відновлення суверенітету України”, – зазначив він, інформує LB.UA.

Такі дії, що відбуваються в межах декомунізації, спікер ВРУ Андрій Парубій вважає відновленням історичної справедливості та даниною пам’яті кримським татарам. “Страх та усвідомлення власного злочину змушують окупантів забороняти навіть жалобні заходи в пам’ять жертв депортації. На жаль, таких утисків зазнають у Криму й українці… Разом ми викинемо російського окупанта і звільнимо всі українські землі, збудуємо наше спільне щасливе майбутнє”, – йдеться у звернення спікера Парубія. З його ініціативи парламент України вшанував жертв геноциду хвилиною мовчання.

Цього дня на всіх телеканалах України мали відмовитися від розважальних передач, о 12-й годні хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв, повідомили у Нацраді з питань телебачення і радіомовлення. Інформаційна кампанія

“18 травня ми – кримські татари” та “Я пережив геноцид” супроводжувалася історіями тих, хто особисто постраждав під час депортації. 

У прикордонній з окупованим Кримом Херсонській області, де проживає найбільша за межами півострова кримськотатарська громада, вшанували жертв зокрема акцією “Запали свічку пам’яті у своєму серці”. Ввечері на Майдані Незалежності в Києві також відбувся мітинг, а вдень у Національній опері України, що в столиці, провели концерт-реквієм, в якому взяли участь перші особи країни, лідери кримськотатарського народу.

“Із запізненням усвідомлюємо необхідність створення в Криму національної автономії кримських татар із повним, зрозуміло, гарантуванням рівних прав і свобод етнічних українців, росіян та інших етносів півострова”, – сказав Порошенко під час реквієму. Він запевнив, що зініціює внесення змін до Конституції України, щоб вона повною мірою гарантувала невід’ємне право кримських татар на самовизначення у складі суверенної і незалежної Української держави. 

Свої слова солідарності з кримськими татарами висловили європейські та американські політики, акції вшанування жертв відбулися в Канаді, Латвії, Туреччині та навіть Росії (щоправда, немасові).

Президент Туреччини Реджпеп Тайіп Ердоган звернувся до кримськотатарського народу під час траурного мітингу, що відбувся в Анкарі та був присвячений пам’яті жертвам сталінського режиму. “Коли в нашій пам’яті ще свіжа біль, пережита кримськими татарами, які все-таки змогли знайти можливість повернутися на Батьківщину, російська окупація 2014 року призвела до нових утисків і дискримінації на півострові… Наш основний пріоритет в умовах української кризи – забезпечити спокій, безпеку і благополуччя наших братів кримських татар”, – інформує Дзеркало тижня.

“Сьогодні, коли ми вшановуємо пам’ять депортованих кримських татар сталінським тоталітарним радянським режимом у 1944 році, ми також із занепокоєністю визнаємо зростання випадків переслідування цієї уразливої меншини. Свавільні арешти, тортури під час затримання та жорсткі обмеження прав на мирні зібрання, свободу вираження, релігії та переконань слід припинити”, – Єлена Валенсіано, голова підкомітету Європейського Парламенту з прав людини, йдеться на офіційній сторінці відомства у Facebook.

Політик висловила підтримку резолюції, яку 12 травня ухвалив Європарламент. У ній закликали розширити європейські санкції проти тих, хто заборонив діяльність Меджлісу кримськотатарського народу і провести міжнародні розслідування порушень окупаційною владою прав людини на анексованому Росією півострові. 

Руперт Колвілл, речник Управління верховного комісара ООН із прав людини, заявив, що становище кримських татар у Криму значно погіршилося з часу окупації півострова Росією. “За останні два роки ми задокументували дедалі більші переслідування кримських татар. Членів Меджлісу… та його прихильників залякували, переслідували й ув’язнювали, іноді за сумнівними звинуваченнями, – сказав він, інформує Радіо Свобода. – Нагадуємо Росії, яка де-факто здійснює контроль над територією Криму, що вона зобов’язана забезпечити дотримання прав меншин і корінних народів, і що вони не мають зазнавати дискримінації й переслідувань”.

Колвілл зазначив, що перемога на конкурсі “Євробачення” української співачки, кримської татарки Джамали хоча й нічого не змінила для кримських татар в окупованому Криму, та розказала історію кримськотатарського народу цілому світові.