– Потрібно почекати і зрозуміти, яким буде офіційне рішення уряду. Але важливо розуміти, що підвищувати тарифи ніхто не вимагає. Це зобов’язання України. Нам, на жаль, нав’язують думку про те, що це вимагає МВФ. Але такої вимоги немає. Україна сама взяла на себе ці зобов’язання. І тут треба розуміти, що підвищують ціни на газ, який видобувається в Україні, не імпортний. Таким чином, підвищення тарифу до імпортної ціни – це позиція, відірвана від реальності. Керівництво компанії “Укргазвидобування”, що постачає газ для українського населення, раніше заявляло, що їх влаштовує ціна 3 500 гривень , навіть не 3 600. Вище цієї позначки ціна для населення не мала би змісту. Це максимум. Тобто пільгова категорія платить 3 600 грн, що також є завищеною ціною. Відповідно до програми МВФ, ціну потрібно підвищити до 5 500 грн. Влада не переживає, бо це та сума, яку доведеться сплачувати в опалювальний період. Зараз він закінчився, а почнеться тільки в жовтні. Тобто, з травня по жовтень, якщо буде тепло, населення не буде переживати з приводу високої ціни на газ. Така маленька хитрість. Ціну 5 500 грн люди відчують тільки з жовтня, а точніше – з листопада та грудня, з кінця року. В уряді собі певно зважили всі за і проти та вирішили, що це потрібно робити. Виконуючи ці зобов’язання, ми як держава зможемо претендувати на те, щоб далі отримувати допомогу від МВФ, а це – важливо. Але наскільки об’єктивний тариф на газ та наскільки це справедливо? Населення, яке сплачує цю превисоку ціну, фактично зі своєї кишені фінансує субсидії та дотації, які надається іншим групам населення. Від Обленерго та Облгазу ці гроші переходять до “Укргазвидобування”.

– Чергова хвиля підвищення цін на газ, яка планується, – це, звичайно, збільшення доходів для енергокомпаній, яке відбудеться за рахунок переважно державного бюджету України. Значення має не саме підвищення цін, а й чи буде мінятися при цьому система нарахування субсидій та об’ємів спожитого газу. Якщо й далі будуть підвищуватися ціни для всіх категорій осіб і не буде мінятися система нарахування субсидій, варто очікувати значного збільшення заявок на субсидії. Можна очікувати, що в результаті ще кілька мільйонів споживачів отримуватимуть субсидій. Все залежить від того, як держава себе поведе. Зі слів нового міністра енергетики і вугільної промисловості, з одного боку, підвищення цін неминуче, але, з іншого боку, потрібно буде шукати нові компенсатори. Це дає надію на те, що крім простого підвищення цін, зміниться ще й система нарахування субсидій, яка передбачатиме нові компенсатори для тих, хто цього потребує. Побутує така глобальна економічна помилка, яку нам завжди нав’язує влада: мовляв, усі негативні дії вимагає МВФ. На жаль, ця традиція триває і в новопризначеному уряді. Якщо український уряд не бачить, що “Нафтогаз Україна” – найбільша корупційна схема, покриває її дефіцит з державного бюджету, підвищуючи тарифи, то це не МВФ робить – це робить український уряд, один, другий і третій. Насправді МФВ вимагає лише одного – збалансованості держбюджету. Якщо український уряд вбачає досягнення цієї збалансованості лише шляхом підвищення тарифів і появою нових податків, тоді МВФ каже: хоча б це робіть, але нам треба, щоб у вас бюджет був із невеликим дефіцитом, бо інакше ми вам грошей не дамо. Ці хвилі подорожчань – це також і хвилі випробувань терплячості українського народу. Якщо ми й далі всім суспільством просто проковтнемо чергову хвилю, скоро, через кілька місяців, максимум – пару кварталів, можна чекати наступної хвилі підвищень. Тобто, якщо людей задовольняє, значить можна піднімати ціну далі. Це типова поведінка монополії – як економічної, так і політичної.