Чому я взагалі ставлю таке питання? Тому що мені постій­но доводиться чути про те, чого "ця Україна" взагалі хоче, особливо в контексті нещодавнього газового конфлікту. Водночас чую похвали на адресу Путіна, який-то він молодець - так статечно протистоїть західним капіталістам, захищаючи при цьому слов'янський світ.

Треба сказати, що такий погляд притаманний передусім людям з "лівими" переконаннями. Словак з "лівими" переконаннями не асоціює попереднього режиму з чимось особливо поганим, багато хто навіть не визнає давно доведених фактів про страшні злочини, наприклад, у СРСР. А позаяк світогляд молодої людини формує насамперед його найближча родина, вона успад­ковує політичні переконання своїх батьків. Зі мною було так само, ще кілька років тому я б вам сказав, що соціалізм був майже досконалою системою. А змінився я передусім під впливом ознайомлення з українською історією, яким би дивним це не здалося.

Однак усе ж таки залишається питання, чому саме така велика частина словацького населення стоїть на боці путінської Росії, а не помаранчевої України. Визначальним чинником є минуле: за часів соціалізму Словаччина в складі єдиної Чехословаччини була офіційно орієнтовала на російську культуру. Таким чином укорінилося уявлення про те, нібито за Вишнім Немецким або Чієрноу над Тісоу (прикордонні пункти на східних межах Словаччини - "Пошта") є тільки Росія. Жодних України чи Білорусі - тільки Росія; жодних української чи білоруської мов - лише ро­сійська. Для пропаганди дуже підходили Друга світова війна і "російські", насправді радянські, визволителі, а традиційна ідея всеслов'янської єдності стала синонімом русофільства.

Та джерело цього треба шукати аж в XIX столітті. Вже "штурівці" (провідна група словацького національного відродження - "Пошта") вірили, що Російське царство стане патроном об'єднання всіх слов'янських народів. Не знаю, чи не бачили, чи не хотіли бачити, що робить царська адміністрація зі своїми слов'янськими братами - українцями, білорусами та поляками. Словаки ідеалізували Росію, і до сьогодні нічого в цьому плані не змінилося: багато хто з нас говорить про потребу єдності слов'ян, але коли йдеться не про Росію, а про Чехію або Польщу, тоді симпатії швидко зменшуються. Крім того, треба врахувати ще один вагомий чинник тодішньої пропаганди - неприязнь до США та НАТО. Не буду тут викладати свого погляду на цю тему, проте на це питання ми - словаки - повинні, як громадяни суверенної держави, дивитись прагматично, без ідеологічних окулярів.

З огляду на вище сказане, попри те, що багато словаків абсолютно не знає українських реалій, вони однозначно стоять на боці проросійських сил, яких на сьогодні представляє Янукович. Адже схема мислення є проста: Ющенка фінансує Захід та США - тому він є поганим; Янукович хоче залишитися поруч із лідером слов'янського світу - Російською Федерацією - тому він мусить бути хороший. Якби цього було мало - то Ющенко є представником "правих" сил, хоче всі підприємства розпродати західним наднаціональним корпораціям і навіть утягнути країну в НАТО, а це вже занадто!

Не є моєю метою нав'язувати певні "єдино правильні" погляди на українську політику, однак вони повинні ґрунтуватися на фактах та вивченні ситуації, а не на якихось схемах родом із відділу пропаганди КДБ, які словацька нація має, мов закодовані. Так, Ющенкові та його колу не вдалося виконати обіцянок з часів Майдану і він за всяку ціну хоче утриматися при владі, але за Януковича краще точно не буде - це зовсім інша політична ліга.