– У цьому скандалі є два аспекти – юридичний і політичний. З юридичного погляду опублікована інформація вельми скупа. Я не фахівець, юристи можуть поправити. Наскільки я розумію, в документах немає доказів вчинення кримінального злочину. Актив все ще не проданий, звинуватити в ухиленні від сплати податків неможливо. Намір укласти таку угоду довести буде складно і, швидше за все, це прив’яжуть до “сліпого трасту” і підготовки до продажу, що президент і обіцяв. Що стосується не зазначення в декларації, згідно з чинним законодавством, це не кримінальний злочин. З чого випливає, що почати процедуру імпічменту – про що у же багато написали – буде неможливо. Це безвідносно до того, що закону про імпічмент в українському законодавстві в принципі немає. З політичним аспектом все складніше. Не потрібно пояснювати про репутаційні втрати глави держави, офшорні компанії якого перебувають в управлінні структур, причетних до активів президента країни-агресора. Тим більше не потрібно пояснювати реакцію людей на продаж активу без сплати податків в Україні. Все це вимагає політичної оцінки і, очевидно, до цього Президенту і потрібно готуватися. Зважаючи на те, що юридичний аспект пояснити набагато складніше, громадськість вимагатиме чітких пояснень як особисто від самого глави держави, так і від незалежних експертів. Повна відкритість і прозорість усіх етапів розгортання цього скандалу – єдиний вихід з цієї ситуації. Мовчанням, штурмом ботами мережі, невиразними відмовками і гібридними заявами ця пожежа ми загасити. Я думаю, Верховній Раді необхідно створити незалежну комісію з числа юристів і фінансистів, які повинні провести відкрите розслідування, аж до публічних допитів і відкритих засідань. Кінцевий звіт і аналіз опублікованих документів цією комісією і може стати єдиною гідною відповіддю на “Панамагейт”. Буду переконувати колег ініціювати створення такої комісії.

– Світ стає розумнішим. Люди, які стикаються з фінансами фахово, знають, що практично весь крупний бізнес в світі (не лише в Україні) використовує систему юридичних осіб у різних юрисдикціях задля підтримки своєї діяльності. Це не завжди має на меті суто економію на податках, бо часто також йдеться про безпеку бізнесу, ризики, захист прав власності. Українці дізнаються, що Президент оформлював власність на свої активи не напряму, а через низку юридичних осіб, включаючи ті, які зареєстровано в офшорних зонах. І тут виникає великий розрив між сприйняттям фахівця і нефахівця. Фахівець каже: “Тю, так працює весь світ”. Так і є. Facebook, в якому ви це читаєте, Google, в якому ви щось шукаєте, Samsung чи Apple, завдяки яким ви телефонуєте, і багато-багато інших, практично всі світові глобальні корпорації так чи інакше структурують свою діяльність, оптимізуючи оподаткування за допомогою іноземних юрисдикцій. А допомагають їм це робити законно найкращі й найчесніші аудиторські компанії “великої четвірки” та топ-консалтингові і юридичні компанії. Гадаю, що в світі кількість юридичних осіб, які переслідують ціль лише бути ланкою в ланцюжку, є набагато більшою за тих, на яких насправді ведеться активна діяльність. Так сталося, що фінансисти до цього вже звикли і щиро не бачать в цьому крамоли, це просто правила гри. І ось тепер решта людей, які не мають справи з усіма цими методами роботи, запитає в них: “Так це ж неправда. Всіх цих юридичних осіб насправді не існує. Для чого ви робити це? Чому існує два світи – реальний і намальований вами у фінансових схемах?”. І ці наївні, фінансово дитячі питання рано чи пізно переможуть. Бо колись треба замислитися, що всі філігранні законні схеми, з одного боку, є справді законними, а, з іншого, справді схемами. А поки Президента з цією історією реєстрації офшорних компаній можна звинуватити лише в тому, що він діяв не як Робін Гуд, а дотримувався загальновживаної світової практики. Законної і повсякденної. Хоча за великим рахунком, це претензія не стільки до України, скільки саме до світової фінансової практики. Поклавши руку на серце, це неправильно. Світ має змінитися.

– Сьогодні в Україні немає такого правоохоронного органу, що міг би розслідувати діяльність Президента. Така можливість була в Законі про Антикорупційне бюро, утім, коли з АП вийшов текст проекту, Президента у підслідності Бюро вже не було. І це був той єдиний компроміс, що дозволяв зібрати більшість голосів за закон в Раді. Таким органом могло б бути Державне бюро розслідувань. Але влада докладає зусиль, аби воно не з’явилося. І це – примарна можливість, адже нагляд, тобто – контроль за слідством ДБР теж у Генпрокуратури. Тепер ви розумієте, чому ГПУ настільки принциповий для політичної стабільності президентської вертикалі орган. До створення ДБР подібні злочини – фінансові – має розслідувати підконтрольна Президентові Генпрокуратура. Порошенко має щонайменше публічно пояснити, що відбувалося з його бізнесом весь цей час. І слова Президента мають підтвердити ті ж Ротшильди, яким він, начебто, передав в управління свою корпорацію. Президент, якого журналісти підозрюють у корупції – як у власній країні, так і за океаном, має понести політичну відповідальність і самостійно піти з посади. Або – створити умови, за яких йому можна оголосити недовіру. Фактично, йдеться про процедуру імпічменту, яку ліквідували попередники, але не відновили постмайданні політики. Також потрібні зміни до закону про Антикорупційне бюро, яке має отримати можливість розслідувати діяльність не тільки колишніх президентів, а й чинних.

– З використанням відкритих українських реєстрів нескладно простежити, що у відкритого акціонерного товариства “Київська кондитерська фабрика “Рошен” два акціонери, які володіють майже 100% акцій – це дочірнє підприємство “Кондитерська корпорація “Рошен” (понад 73,4% акцій) і ТОВ “Центрально-європейська кондитерська компанія” (понад 23,5%). Дочірнє підприємство “Кондитерська корпорація “Рошен” на 100% також належить ТОВ “Центрально-європейська кондитерська компанія”. ТОВ “Центрально-європейська кондитерська компанія” на 85% належить нідерландській ROSHEN EUROPE B.V., кінцевим бенефіціаром якої зазначений Президент України Петро Порошенко. Потрібно ввести коди українських підприємств у відкритий реєстр Мін’юсту і ви самі побачите цю інформацію. Таким чином, ми легко встановили, що Порошенко продав нідерландській ROSHEN EUROPE B.V. 85% належного йому статутного капіталу ТОВ “Центрально-європейська кондитерська компанія”, яка контролювала його кондитерську фабрику “Рошен”. Оскільки частка, яка належала Порошенку в статутному капіталі “Центрально-європейської кондитерської компанії” була продана за номінальною вартістю, то податкові зобов’язання у нього виникнути не могли, що спростовує твердження журналістів про нібито ухилення від сплати податків в Україні. Ці звинувачення тим абсурдні, що фактично Порошенко переклав фабрику зі своєї української кишені в свою ж нідерландську – сплата податків на цій, чисто технічній операції, була б дивною. Щоправда, можна з упевненістю стверджувати, що ВАТ “Київська кондитерська фабрика “Рошен” як платила податок на прибуток, ПДВ та інші податки в Україні, так і буде продовжувати їх платити. Понад те, якщо її чистий прибуток буде розподілятися між акціонерами, то перед тим, як ці гроші відправляться в Нідерланди, всі податки в Україні з них так само будуть сплачені – такий Закон і обійти його ніяк не можна, навіть Президенту… Що стосується відсутності в декларації у Порошенка акцій на 1000 доларів його BVI компанії Prime Asset Partners Limited, то, згідно з усталеною практикою, такі акції просто не оплачуються при створенні компаній. Їх вартість – “нуль”. Часто цей “нуль” місцевий юрист, котрий оформлює компанію, технічно дарує її власнику, відповідно “нуль” не може бути внесений в українську декларацію.