Коаліційні ігри тривають уже понад місяць. Цього тижня знову було багато різних  оптимістичних і провальних заяв, а також шантажу з відвертим популізмом. Уже начебто всі були впевнені у формуванні нової коаліції на чотирьох, потім – уже на трьох, “золота акція” від радикалів перейшла тільки до “Батьківщини”, а вчора, 30 березня, почалися розмови про спробу відродити парламентську більшість у складі лише БПП і “Народного фронту”, до яких вступатимуть позафракційні депутати. 

Якщо про все за порядком, то ще в понеділок увечері президентська фракція БПП нарешті “офіційно” висунула нинішнього спікера Володимира Гройсмана на посаду прем’єра. Голосування за таке рішення всередині фракції не пройшло одностайно, але більшість сказала “так”. Окрім того, нардепи з БПП розповідали, що фракція вирішила призупинити членство в коаліції до обрання нового прем’єра (що підтримали не всі). Це рішення виглядає дуже дивно, бо досі взагалі ніхто не знав, що може бути поняття “призупинення” членства в коаліції. Низка депутатів від президентської фракції розповідала: якщо Яценюк відмовиться йти у відставку добровільно, представники БПП відкликатимуть свої підписи з-під коаліційної угоди. На роздуми нинішньому прем’єрові знову дали тиждень. 

Але БПП вже не треба розвалювати коаліції, бо неможливо знищити те, чого нема. Заява про відкликання підписів радикалів під коаліційною угодою нарешті дійшла до Ради, і перший віце-спікер ВРУ Андрій Парубій зачитав її 29 березня. Після цього вже жодних маніпуляцій на тему якогось “юридичного” існування старої більшості вже не могло бути. 

Про те, що Радикальна партія виходить з перемовин щодо формування нової більшості, стало відомо ще напередодні після понеділкової зустрічі голів фракцій із Президентом. Тоді лідер радикалів Олег Ляшко заявив, що його сила залишається в опозиції, бо ніхто не хоче враховувати їхніх вимог. Сам Ляшко говорив про вимоги відмови від особливого статусу Донбасу, заборону на продаж сільгоспземель, скасування оподаткування пенсій і так далі. Але не забуваймо: як тільки розпочалася нинішня “коаліціада”, ЗМІ з посиланням на різні джерела повідомляли, що Олег Ляшко хоче обійняти посаду спікера парламенту, але йому пропонували натомість кілька міністерств. Зрештою, і самі радикали не приховували спікерських амбіцій Ляшка. Якщо ж відбудеться заміна Яценюка, то спікером має стати хтось із “Народного фронту” (найімовірніше, вже згаданий Андрій Парубій). 

Тож Радикальна партія вийшла з перемовин, але ще не можна достеменно стверджувати, що вона не повернеться. Ми вже звикли, що ситуація з новою коаліцією та новим прем’єром змінюється після кожної ночі.

Щодо коаліції на трьох, то її очікували 29 березня. Але як завжди в останній момент знову сталася заминка. Юлія Тимошенко висунула нові вимоги (дуже схожі на вимоги Ляшка), і все це вилилось у такий ультиматум: спочатку парламент має ухвалити 18 законопроектів, які представники “Батьківщини” реєстрували, починаючи з 2014-го, а тоді ця фракція входить у нову коаліцію. 

“Батьківщину” нині звинувачують у тому, що виконання їхніх вимог може ще більше ускладнити співпрацю України з Міжнародним валютним фондом (МВФ). “Це категорично не відповідає дійсності, що будь-які наші пропозиції суперечать вимогам МВФ. Ми абсолютно свідомі того, що сьогодні співпраця України з МВФ потрібна… Уряд Арсенія Яценюка співпрацює з МВФ неграмотно, некомпетентно і провально. Цю роботу треба будувати по-іншому… Ми чітко публічно висловили наші вимоги і від них не відійшли. Інша справа, що коаліція сьогодні не хоче міняти ту хибну і помилкову стратегію управління країною, руйнівну для України… Умови не змінилися: якщо не змінюється стратегічний курс розвитку країни, не бачимо змісту і сенсу взагалі думати про те, щоб іти в цю коаліцію”, – така відповідь Тимошенко на критику.

Водночас експерти називають інші мотиви вимог Тимошенко. “Інсайдери повідомляють, що нібито “Батьківщина” зацікавлена отримати посаду віце-прем’єра в новому уряді. Щоправда, не конкретизують, за що саме віце-прем’єр має відповідати: чи то за економіку, чи то за гуманітарні питання”, – розповідав 29 березня в ефірі “5 каналу” політтехнолог, директор компанії персонального і стратегічного консалтингу Berta Communications Тарас Березовець.

А вже на своїй сторінці у Facebook експерт написав, що йому достеменно відомо про те, що на зустрічі з Президентом Тимошенко дала обіцянку ввійти у коаліцію з БПП і “Народним фронтом”. “Юлія Володимирівна також наполягла на проведенні загальних зборів нової коаліції, де вона запропонувала підтвердити стару коаліційну угоду. Тимошенко вимагала затвердити всі рішення до середи. Крім того, вона попросила відкласти затвердження програми дій уряду. Все інше – лірика. Порівняйте, як кардинально відрізняється її публічна риторика, приблизно як із протоколами РНБО по Криму. Але в коаліцію “Батьківщина”, найімовірніше, все ж увійде. Питання ціни. Не більше”, – писав Березовець.

У самій “Батьківщині” заявляли, що на жодні посади ані в уряді, ані в президії ВРУ вони не претендують. Однак треба також зазначити, що “Українська правда” з посиланням на свої джерела повідомила, що команда Тимошенко може розраховувати на посаду першого віце-спікера для Андрія Кожем’якіна. Нині її обіймає (вочевидь, що ненадовго) Оксана Сироїд, представниця від “Самопомочі”. “Самопоміч” у глибокій опозиції, критикує всіх. За умови нової коаліції Сироїд не зможе залишитись у президії ВРУ. 

Повертаючись до позиції “Батьківщини”, зазначимо: деякі експерти прогнозують, що Юлія Тимошенко може дати згоду на входження у нову коаліції лише для того, щоб відбулася відставка Яценюка. А потім дуже швидко знову вийти, бо вже дуже націлилася на дострокові парламентські вибори. “Вимоги, які озвучує Тимошенко, – це початок її передвиборчої кампанії на дочасних парламентських виборах, які стануться після її виходу з коаліції. Це може статися, наприклад, восени – у період традиційного політичного загострення. Може, раніше. Усе залежатиме від актуальних рейтингів. Поки інші кажуть про шкоду дочасних виборів, вона їх почала. А ви справді думали, що вона хотітиме лише кілька міністрів?” – писав у Facebook політолог, голова правління Центру соціологічних і політологічних досліджень “Соціовимір” Сергій Таран у Facebook 29 березня.

Чи вважати вимоги Тимошенко новими, чи ні, але 29 березня вона їх озвучувала на зустрічі з Гройсманом. Після цього фракція БПП провела термінове засідання, а вже у вівторок ввечері Порошенко начебто почав збирати коаліцію без Ти­мошенко. Нардеп-журналіст Сергій Лещенко наступного дня сам писав і розповідав у ЗМІ, що в АП відбулася зустріч із позафракційними парламентарями, яких переконували вступати у фракції БПП чи “Народний фронт” і таким чином домогтися їх загального кількісного збільшення принаймні до 226 голосів. 

Впродовж учорашнього дня, 30 березня, підтвердженням того, що такий запасний варіант може реалізуватися, було повідомлення про вступ у фракцію БПП Ірини Суслової. Офіційний сайт ВРУ вдень 30 березня подавав інформацію про те, що у фракції БПП перебувало 139 депутатів вже разом із Сусловою. У “Народному фронті” був 81 нардеп, тож для мінімальної коаліції не вистачало лише шести голосів.

Ще один нардеп-журналіст у БПП Мустафа Найєм також повідомляв про вступ у фракцію ще одного відступника від “Самопомочі” Павла Кишкаря. Перед цим той сам розповідав, що зустрічався особисто з Гройсманом і що принципових розбіжностей у них не було. Перемовини безпосередньо з Гройсманом велися ще з кількома позафракційними (зокрема, колись першим номером списку “Самопомочі” Ганною Гопко). 

“Мені це не подобається. Називати одних депутатів “тушками”, позбавляти їх мандата і при цьому негайно формувати коаліцію з інших позафракційних – це не comme il faut. Я ще можу зрозуміти, коли членами фракції стають депутати-мажоритарники. Але вступ у фракцію депутатів, які пройшли за списками інших партій, мені здається взагалі неприйнятним. Залишається сподіватися, що в керівництва “Народного фронту” і “Блоку Петра Порошенка” вистачить розуміння, щоб не добирати депутатів з числа колишніх “регіоналів”. Але важливо розуміти, що до такого формату більшості передусім штовхнули “Батьківщина”, “Самопоміч” і Радикальна партія Ляшка. Усі ці три фракції ведуть одну гру – залишатись у процесі, заробляти очки, і при цьому не брати на себе ніякої відповідальності”, – писав у Facebook вже загаданий нардеп Мустафа Найєм.

У “Народному фронті” також підтвердили спробу формування коаліції на двох. Нардеп від цієї політичної сили Вікторія Сюмар, як передає Радіо Свобода, зазначила, що до них позафракційні навряд чи підуть, а от поповнювати таким чином БПП виглядає природнішим, бо йдеться про перемовини не лише з вигнанцями із “Самопомочі”, але і з тими, що свого часу покинули саме президентську фракцію.

Президент Порошенко учора на чотири дні відлітав до США. Чи матиме він там якісь аргументи на користь завершення політичної кризи в Україні – учора вдень ще не було відомо. На момент здачі номера у друк не було повідомлень про те, що для нової коаліції вже знайшли 226 голосів, але було багато розмов стосовно того, що процес продовжиться тільки після повернення Порошенка, якщо нова коаліція не народиться 30 березня. Візит до США триватиме до 2 квітня, а вже у вівторок, 5 квітня, розпочнеться його дводенний візит до Японії. Сергій Лещенко припускав, що невизначеність може протривати до 7 квітня. 

Звичайно, навіть якщо 226 чи трохи більше нардепів знайшлися б учора, сьогодні чи в якийсь із найближчих днів, така коаліція вважатиметься дуже хиткою. Обранці дуже погано ходять на засідання, і навіть проста недисциплінованість може стати на заваді ухваленню рішень у стінах ВРУ. Треба розуміти, що не виключена ситуативна допомога такій коаліції в різні моменти депгрупами “Відродження” та “Воля народу”. Зрештою, їхні голоси і раніше залучалися, коли відмовлялись голосувати менші фракції старої коаліції.