Наприкінці осені, 26 листопада, у Верховній Раді 255 народних депутатів проголосували за законопроект №3413 “Про вдосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк покарання”. Його ініціатором стала ув’язнена в Росії українська військова Надія Савченко, через що документ називають “законом Савченко”. 

Він передбачає, що один день, проведений у слідчому ізоляторі (СІЗО), вважають двома днями ув’язнення для особи, яку визнали винною. На практиці це виглядає так: люди, засуджені до двох років позбавлення волі і які рік чекали у слідчому ізоляторі на рішення суду, не потрапляють до колонії взагалі. 23 грудня Президент України Петро Порошенко підписав цей закон, і наступного дня документ набув чинності.

“Сучасні умови перебування затриманих осіб у слідчих ізоляторах неналежні. Зокрема, камери, в яких утримують людей, часто переповнені і не відповідають елементарним санітарним вимогам. Такі умови утримання принижують гідність осіб, яких суд ще не визнав винними у вчиненні злочину. Особи можуть роками перебувати у слідчих ізоляторах без винесення щодо них обвинувального вироку, що є неприпустимим з огляду на конституційно встановлену презумпцію невинуватості”, – йдеться у пояснювальній записці до закону. 

Також у ній зазначено: рішення збільшити коефіцієнт при вирахуванні термінів відбування покарання продиктоване принципами соціальної справедливості та презумпцією невинуватості і повинне розвантажити віт­чизняні слідчі ізолятори та зекономити державні кошти на їх утримання.

“Позбавлення можливості соціалізації, тобто зустрічей з рідними, і всілякої свободи пересування в замкнутому просторі, жахливі середньовічні побутові умови, які ми швидко змінити не можемо, повинно бути компенсовано зарахуванням одного дня до двох, як це було раніше, на початку 90-тих. Тому це абсолютно правильна пропозиція, яка стимулюватиме слідство робити свою роботу швидше”, – цитує главу фракції БПП Юрія Луценка “112ua”.

Ініціаторами закону, крім Надії Савченко, виступили п’ять інших народних депутатів України: Андрій Кожем’якін (ВО “Батьківщина”), Іван Крулько (ВО “Батьківщина”), Микола Паламарчук (БПП “Солідарність”), Леонід Ємець (“Народний фронт”) та Олег Осуховський (ВО “Свобода”). 

“Ініціюючи цей закон в Україні, я прекрасно розуміла: з одного боку, це як відкрити скриньку Пандори. Злочинний світ навряд чи захоче завтра жити чесно... Але я відчуваю на собі цей недобиток “совкової” системи покарання і знущання над людиною, а не “виправної системи”, як її називають, і зрозуміла, що вона садить більше невинних, аніж винних. Я стикнулася з таким вивернутим розумінням закону в Росії, але впевнена, що і в Україні з цим справи не кращі”, – цитує слова з листа Надії Савченко канал “112ua”. На її думку, цей закон – початок реформування судової системи України загалом.

Незважаючи на добрі наміри Надії Савченко, її ініціативу неоднозначно оцінили експерти і громадськість. Передусім застереження викликає норма, що передбачає: документ стосується лише тих ув’язнених, які відбували покарання на момент набрання законом чинності (24 грудня 2015-го). Про засуджених пізніше в законі чомусь не йдеться. 

Скільки людей зможе скористатися з документа? Згідно з даними Державної пенітенціарної служби України (ДПСУ), 49 тисяч, або 70% тих, що відбувають покарання. “Під дію документа потрапляє до 50 тисяч засуджених, і найближчим часом майже шість тисяч будуть звільнені достроково. З них кожен шостий – засуджений за вбивство”, – цитує главу ДПСУ Володимира Палагнюка “Сегодня.ua”. На його думку, було б раціонально призупинити закон і правовим шляхом розв’язати проблему, пов’язану з передчасним звільненням осіб, що вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини. 

Так, ще в січні закон “один за два” випустив із в'язниці колишнього голову Львівського апеляційного суду Ігоря Зварича. У 2008-ому його затримали на хабарі. Під час обшуків слідчі знайшли в його помешканні та кабінеті один мільйон доларів і два мільйони гривень. Зварич заявляв, що тими грошима йому “засівали” новий кабінет. Зрештою, у 2011 році судді призначили 10 років позбавлення волі. З огляду на те, що три роки він провів у СІЗО (суд порахував їх за шість), а наступні чотири – у колонії, вважається, що термін свого покарання він відбув. 

Поплічник розбещувача неповнолітніх Ігоря Завадського також завдячує свободою “закону Савченко”, а шахрай Андрій Слюсарчук, більш відомий як Доктор Пі, наразі сподівається на звільнення.

Юрист Володимир Столітній вважає, що “закон Савченко” можна застосовувати лише до тих осіб, що скоїли нетяжкий злочин, а колишній голова ДПСУ України Сергій Старенький розповів “112.ua”: “Цей закон не дозволить розвантажити слідчі ізолятори. Менше людей (буде. – “Пошта”) не в СІЗО, а в колоніях. Цей закон не виписаний так, як має бути. Незрозуміло, до якого суду потрібно звертатися. Наприклад, Зварич і Слюсарчук подавали апеляцію. Зварича Оболонський суд відпустив, а львівський суд, куди звертався Слюсарчук, відмовив, мовляв, звертайтеся до суду за місцем відбування покарання. Тобто… не прописано, як саме повинна проходити апеляція, до яких судів звертатися”.

На його думку, норми закону призведуть до того, що засуджені прагнутимуть якомога менше часу перебувати в колонії і якомога більше в СІЗО. Це не розвантажить слідчі ізолятори, а навпаки. “Основна проблема – держава визнає, що в слідчих ізоляторах погані умови, гірші, ніж у деяких колоніях. Але держава має їх покращити, а не скорочувати терміни”, – вважає Сергій Старенький.

У профільному комітеті Верховної Ради ніяких проблем, пов’язаних із “законом Савченко”, не бачать. “Закон правильний. Це не огульна амністія – це акт гуманізації, адже СІЗО не передбачає людських умов утримання, які є в колонії, де люди можуть здійснювати прогулянки, працювати, де кращі побутові умови. Допрацьовувати закон не плануємо”, – сказав “Сегодня.ua” народний депутат Володимир Мисик.

Щоправда, у березні сама Надія Савченко визнала: ймовірно, поспішила з законодавчою ініціативою. “Не можна починати того, чого потім не зможеш контролювати. А з в'язниці це зробити нелегко. Вирвуся – розберуся”, – цитує її “Укрінформ”.