“Щодо України – вона (рухається – “Пошта”) в позитивному напрямку... Ми працюємо над тим, щоби подати також законодавчу пропозицію про скасування віз і для України. Очікуємо, що наступного місяця Україна приєднається до переліку країн, яким скасують візи”, – розповів єврокомісар.

Раніше розраховували, що Україна та Грузія приєднаються до безвізового режиму одночасно, адже в грудні Єврокомісія (ЄК), розглянувши звіти обох країн одним пакетом, заявила: вони виконали необхідні для безвізового режиму вимоги. Проте вже на початку березня ЄК вирішила розділити справи Грузії та України. 

“Проблема в тому, що в одному пакеті з Україною по скасуванню віз перебуває Грузія, яка вже багато місяців тому виконала всі вимоги ЄС та чекає на аналогічні кроки України. Декілька тижнів тому президент Єврокомісії Юнкер пообіцяв прем’єр-міністру Грузії, що якщо Україна не виконає всі додаткові вимоги найближчими тижнями, україно-грузинський пакет буде розірвано. Чому? Бо це несправедливо – змушувати Грузію чекати не зі своєї вини. В Грузії вибори восени, і чинний уряд хоче, щоб візи грузинам скасували якнайшвидше, і щоб це досягнення було зараховано в актив чинної грузинської влади”, – написав ще 25 лютого на своїй сторінці у Facebook народний депутат України Сергій Лещенко.

Європейські політики не задоволені тим, що українські політики та чиновники намагаються не допустити вступу в дію закону “Про запобігання корупції”, який Верховна Рада прийняла на вимогу ЄС та Міжнародного валютного фонду ще в жовтні 2014-го. Документ прогресивний і створює серйозні перешкоди для корупційної діяльності в органах влади. По-перше, він передбачає, що чиновники повинні заповнювати декларації про свої доходи, які публікуватимуть на відкритому веб-сайті. 

“Зміст нових, електрон­них декларацій набагато повніший за попередній їх варіант: потрібно декларувати і готівкові кошти, і об’єкти незавершеного будівництва, і коштовні покупки. Купити нову нерухомість, пояснюючи її походження “матрацними заощадженнями” тепер ні в кого не вийде”, – наприкінці січня у своєму блозі на Українській правді написав народний депутат Віктор Чумак.

По-друге, в цьому ж законі прописали процес утворення та принципи діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), що перевірятиме, чи відповідає стиль життя всіх держслужбовців тим доходам, які вони задекларували. Якщо хтось запізниться з термінами подання декларацій, то повинен буде сплатити штраф (підлягатиме адміністративній відповідальності), якщо ж доходи та витрати особи не відповідатимуть дійсності, їй загрожуватиме кримінальна відповідальність. У такому випадку за справу візьметься Національне антикорупційне бюро України (НАБУ). Воно зможе відкривати провадження за новими статтями Кримінального Кодексу, з-поміж яких стаття 368-2 “Незаконне збагачення” та стаття 366-1 “Подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей”. За брехню в декларації чиновника зможуть позбавити волі на термін до двох років та відлучити від держслужби на три роки. 

Але дотепер не запрацювало ні електронне декларування, ні НАЗК (хоча мало приступити до виконання своїх обов’язків до кінця 2015 року). Тож наразі депутати звітують про свої фінанси на папері, й за всякі порушення їм загрожує хіба що громадський осуд.

Електронному декларуванню та запускові Національного агентства з протидії корупції пручаються як виконавча, так і законодавча влада. Спочатку до Закону “Про державний бюджет” прослизнула сумнозвісна “поправка Мисика”, згідно з якою запуск онлайн-системи декларування мав би стартувати до 2017 року. 

16 лютого її скасували і тут же проголосували за новий законопроект №3755 “Про внесення змін до Закону України “Про запобігання корупції” (щодо роботи електронної системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування)”. Проте й цей документ викликав різку критику Європейського Союзу. 

“Де-юре закон скасовує “правку Мисика”, де-факто – руйнує ще не запущену систему електронного декларування держслужбовців. По-перше, він відкладає кримінальну відповідальність за брехню в деклараціях до 2017 року. Це – узаконена індульгенція для президентсько-прем’єрських команд до перевиборів. По-друге, виводяться з-під декларування батьки й діти чиновника, які не проживають з ним. Це – узаконений спосіб не декларувати власні острови та маєтки на Лазурному узбережжі. По-третє, збільшується поріг декларування деяких видів активів – ті, що до 200 000 гривень, можна в декларацію не вписувати. Для пересічного українця це – космічна сума, але держслужбовцям чомусь дозволяється не декларувати такі активи. Насамкінець, цінне рухоме майно декларується лише після запуску нової системи онлайн-декларування. На практиці це означає, що всі яхти, автомобілі, коштовності, набуті до запуску нової системи, в декларацію держслужбовця не потраплять, а отже – корупціонери законно уникатимуть кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Це – спосіб легалізації вже існуючих незаконно набутих посадовцями статків”, – ідеться в матеріалі ZN.UA “Закони опору та протидії: як євроінтеграція долала депутатську жадібність”.

Відтягування моменту, коли онлайн-декларації набудуть чинності, не єдиний спосіб для представників влади уникнути “антикорупційного повороту”. Ще один, можливо, більш дієвий варіант, полягає в затягуванні зі створенням самого Агентства з протидії корупції, яке повинне ввести в дію електронне декларування та стежити за ним. За це відповідає Кабінет Міністрів України.

11 грудня 2015 року Кабмін ухвалив розпорядження, яким призначив на посади в Національному агентстві трьох з п’яти кандидатів, відібраних конкурсною комісією: Наталію Корчак, Олександра Скопича й Віктора Чумака (який, проте, наприкінці січня повідомив, що покидає лави фракції БПП та не працюватиме в НАЗК, яке “невідомо коли запрацює”). 

Одразу в грудні активісти звинуватили уряд у свідомому провалі запуску НАЗК. “За допомогою маніпуляцій конкурсна комісія, де більшість мали представники влади, провела на керівні посади близьких до прем’єра чиновників, викинувши з конкурсу всіх представників громадськості. Голосування як мінімум щодо двох з трьох членів НАЗК пройшло нелегітимно і сумнівно, – йдеться в заяві, опублікованій на сайті Реанімаційного пакету реформ (РПР). – Представники влади протягнули в НАЗК непрямого підлеглого Арсенія Яценюка – заступника голови Нацдержслужби Олександра Скопича та його екс-викладача Наталю Корчак”.

Незважаючи на те, що три члени НАЗК формально є більшістю, вони не могли в повній мірі забезпечити роботу Агентства й обрати свого голову, бо кандидат на цю посаду не може голосувати сам за себе, а для прийняття будь-якого рішення потрібно мінімум три голоси. 

“Без глави НАЗК неможливо призначити співробітників апарату, затвердити кошторис органу, підписати рішення НАЗК, зокрема, про введення в дію нової системи електронного декларування”, – пояснили в РПР. Зі слів голови Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, НАЗК сформовано в такому складі, “щоб відзвітувати перед ЄС, але не дати йому можливості почати працювати”, інформує liga.net. 

Така ситуація має змінитися після того, як оберуть решту членів Агентства (після відмови Віктора Чумака від посади – трьох). Над цим з січня працює нова конкурсна комісія, що складається з восьми осіб (четверо – представники громадськості). Але дотепер з фіналістами не визначилася.