Невдале голосування за відставку Арсенія Яценюка з поста прем’єр-міністра, що відбулося у Верховній Раді України (ВРУ) 16 лютого, не поклало край політичній кризі. Радше, навпаки. На знак незгоди з рішенням залишити Арсенія Петровича в прем’єрському кріслі з коаліції вийшли “Батьківщина” й “Самопоміч”, що залишило “Народний фронт” та Блок Петра Порошенка (БПП) в меншості. 

Тоді стало очевидно: на конструктивний політичний діалог без кадрових змін очікувати марно. І другого березня після зустрічі з європейськими політиками українські депутати отримали чіткий сигнал: “Ми маємо два тижні для формування нової коаліції, нового технократичного уряду… інакше – фіаско. Брюссель сльозам не вірить”, – написав на своєму Facebook очільник парламентської фракції БПП Юрій Луценко. 

Вийти з ситуації, що склалася, спочатку спробували за рахунок Радикальної партії, бо виявилося, що юридично вона коаліції не покидала. З намаганням зберегти парламентську більшість велися переговори з Олегом Ляшком, який вимагав для своєї політичної сили посаду спікера та два міністерства. Але ці перемовини більше не провадяться, йдеться в матеріалі Марії Жартовської на Українській правді (УП). 

9 березня прем’єр-міністр Арсеній Яценюк озвучив своє ставлення до ситуації. “Я вбачаю три варіанти виходу з кризи. Перший – це той, який пропонувався мною: відновити діяльність коаліції, доформувати склад Кабінету Міністрів України і рухатися далі шляхом реформ”, – зазначив Арсеній Яценюк.

З його слів, події розвиватимуться згідно з другим варіантом, якщо Президент та президентська фракція БПП візьмуть на себе відповідальність за формування нового Кабміну, нової програми та коаліції. Третій варіант, на думку Арсенія Петровича, найнеприйнятніший, – це дострокові вибори. 

Попередні події засвідчили: Президент та БПП самотужки не можуть ні контролювати членів коаліції, ні сформувати уряд, тобто другий сценарій є малоймовірним. Перевибори ж є вигідними “Батьківщині” та деяким іншим політичним силам, що сподіваються збільшити кількість своїх представників у Верхов­ній Раді, але загрожують ускладнити співпрацю в ВРУ та ставлять під сумнів отримання Україною фінансової допомоги з Заходу. 

Сам прем’єр наполягає на першому варіанті, проте “відновити діяльність коаліції” під його керівництвом навряд чи вдасться (вона ж розвалилася після того, як його не змогли відправити у відставку). Тобто подолати кризу й відновити діяльність коаліції, найімовірніше, вдасться під керівництвом іншого прем’єра. 

Раніше зазначали, що західні партнери не хочуть, щоб в Україні змінювали головних високопосадовців, які на виборах 2014 року здобули найбільше голосів виборців. “Вони не проти відставки Яценюка, але тільки в тому випадку, якщо ми назвемо кандидатуру прем’єра, рівновіддаленого від усіх (політичних сил – “Пошта”), і який зможе набрати 226 голосів. З цим проблеми”, – пояснив один iз депутатів від БПП виданню УП.

“В американців є дві вимоги – гарантія недоторканності Яценюка після його відставки, зрозумілий прем’єр і програма Кабміну”, – цитує УП співрозмовника з оточення Петра Порошенка. Він додав: новий прем’єр не повинен бути близький до Президента. 

З огляду на це, кандидатури Олександра Турчинова та Володимира Гройсмана викликають застереження – до першого, начебто, немає довіри відколи він виконував обов’язки в.о. президента 2014 року, а другий – представник президентської фракції БПП і його призначення прем’єром порушить принцип балансу сил, тобто призведе до збільшення сфери впливу Президента. В публікації Financial Times вказано, що уряд на чолі з Гройсманом навряд чи зможе в повній мірі протистояти тискові політиків та олігархів-мільярдерів. 

фото: kmu.gov.ua

Впродовж останніх місяців говорилося, що українським прем’єром може стати польський політик, колишній міністр фінансів Польщі та ідеолог “шокової терапії” Лешек Бальцерович. Це, зрештою, не суперечило би традиції, яку започаткував Петро Порошенко, залучати іноземних фахівців до здійснення реформ в Україні. Головними аргументами за нього були такі: Бальцеровича підтримує Захід, і в нього є досвід здійснювати радикальні реформи в пост­комуністичному суспільстві.

Переговори з паном Бальцеровичем вів народний депутат від БПП Ігор Гринів з грудня 2015-го. Проте вже 9 березня стало відомо: Лешек Бальцерович не претендує на місце українського прем’єра. Він особисто про це сказав в ефірі телеканалу tvn24, повідомляє Укрінформ.

“Прем’єр-міністром України мусить бути хтось, хто говорить українською мовою, з ким ідентифікують себе люди”, – сказав пан Бальцерович. Він додав, що міг би стати стратегічним радником при Кабінеті Міністрів, якщо реформи будуть успішними, і зауважив: не уряд, а власне парламент блокує прийняття важливих законів. 

Натомість кандидатура нині чинного міністра фінансів Наталії Яресько могла би задовольнити як українську владу, так і закордонних партнерів. Коли на початку лютого 2016-го спалахнув скандал навколо відставки міністра економічного розвитку Айвараса Абромавичуса, від нього пролунали категоричні заклики призначити пані Яресько прем’єром: “Оскільки йдеться не лише про кризу довіри, але й кризу цінностей,… на чолі уряду має бути людина з найчистішою репутацією, яка є, на мою думку, у Яресько, і якої не може бути в жодного українського політика, який в політиці довше за півтора року”, – цитувало Абромавичуса видання DW. 

Тоді ж на сайті Президента України зареєстрували електронну петицію з назвою “Яресько в прем’єри! Відновлення України за планом Абрамавичуса”. Проте вона дотепер назбирала лише 43 голоси.

Незважаючи на те, що місяць тому Наталія Яресько демонструвала, що не зацікавлена в посаді прем’єра, Адміністрація Президента (АП) вела з нею переговори. І після загострення кризи у стосунках уряду й парламенту пані Яресько зрештою погодилася очолити Кабмін на свої умовах, інформує УП. Такими вимогами були: технократичний склад Кабміну без партійних квот, відсутність будь-якого політичного тиску, можливість безпосередньо домовлятися з парламентом. Також вона вимагає, щоб ініціативи уряду підтримували всі фракції коаліції.

Чинний міністр фінансів дала зрозуміти: якщо очолить Кабмін, то хотіла би бачити Бориса Ложкіна та Дмитра Шимківа на посадах віце-прем’єрів, а нинішнього заступника міністра економіки Юлію Ковалів – на пості міністра енергетики. З-поміж осіб, з якими пані Яресько не бажає працювати в майбутньому, опинилися заступник голови АП Віталій Ковальчук, міністр енергетики Володимир Демчишин і міністр соціального розвитку Павло Розенко. У матеріалі УП зазначено, що в Адміністрації Президента на ці вимоги погодилися.

Ще 26 лютого з’явилася інформація про те, що Арсеній Яценюк погодився на відставку. Дотепер ці повідомлення спростовували, але 8 березня на своїй сторінці у Twitter колишній посол США в Україні Стівен Пайфер повідомив: “Частішають повідомлення з Києва про те, що Яресько призначать новим прем’єр-міністром України, можливо, вже на цьому тижні”.

За кандидатуру глави уряду голосуватиме Верхов­на Рада України і лише в тому випадку, якщо чинний прем’єр Арсеній Яценюк подасть у відставку за власним бажанням. “У законі “Про Кабінет Міністрів України” встановлено вичерпний перелік підстав для відставки Кабміну. У статті 13 визначено, що відставка настає внаслідок: прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабміну, відставки прем’єр-міністра за його заявою або внаслідок його смерті. Інші підстави або порядок не передбачені ані Конституцією України, ані згаданим законом”, – цитує главу Регламентного комітету Верховної Ради Павла Пинзеника видання LB.ua.

Проголосувавши за недовіру урядові 16 лютого, Верховна Рада позбавила себе права вдруге ставити це питання на розгляд аж до осені. Тобто, якщо раніше достатньо було знайти альтернативу Яценюкові, яку би підтримала більшість у ВРУ, то тепер потрібно переконати Арсенія Петровича добровільно покинути свій пост. Вірогідно, йому запропонують іншу важливу посаду. 

Проте в “Народному фронті” одностайно стверджують: на жодні поступки, крім часткового переформатування уряду, фракція не погодиться. “Про яку відставку може йти мова, якщо парламент не висловив недовіру урядові?” – цитує видання “Апостроф” голову прем’єрської фракції Максима Бурбака.

Ситуація роз’ясниться 15 березня. Саме тоді відбудеться наступне пленарне засідання ВРУ. В медіа з’являлася інформація про те, що опоненти Яценюка готові зібратися 9-10 березня на позачергове засідання парламенту, проте наразі жодних змін у розкладі парламентських слухань не відбулося.