Індекс трансформації Бертельсмана (ІТБ) – це міжнародне порівняльне дослідження, в межах якого аналізують діяльність 129 держав, що намагаються змінити свою політичну систему й відповідати демократичним стандартам. Кожні два роки експерти з провідних дослідницьких установ Німеччини й Франції публікують звіт про те, як в цих країнах відбуваються реформи політичного та громадянського секторів. Аналітики також визначають, які з цих реформ є успішними, а які невдалими на шляху до правової держави та ринкової економіки.

Щоб оцінити політичний курс держави, аналізують політичні, економічні чинники, а також успіхи в сфері управління. За найкращі ініціативи ставлять 10 балів, за найгірші – 1. Виявилося, з-поміж 129 держав Україна 52-га за темпами та якістю трансформацій, 73-тя за статусом ринкової економіки та 38-ма за рівнем поширення демократії.

Саме Євромайдан вважають точкою відліку для державних трансформацій. “Важливо, що громадянське суспільство в Україні зараз набагато сильніше, ніж раніше, і продовжує чинити тиск на владу. Це, а також той факт, що багато активістів громадянського суспільства, експертів і бізнес-менеджерів yвійшло до парламенту та уряду, є приводом для оптимізму”, – вважають науковці.

На фоні військового протистояння в Україні посилилося визнання української національної держави (крім Криму та ОРДЛО), йдеться в дослідженні. Національну ідентифікацію оцінили у 8 з 10 балів. Також аналітики зазначили, що в Україні релігія та владa роз’єднані, що є позитивним фактором. 

За останні два роки Україна запровадила фундаментальні, навіть революційні реформи. “З одного боку, ці зміни відкрили перспективи для істинної демократизації, але, з іншого боку, через них Україна втратила частину країни, Крим, зазнала втручання Росії і війну на сході держави, яку підживлює Росія”, – йдеться в розвідці.

У ній вказано, що в Україні реформи прогресують, хоча й повільніше, ніж сподівалися. Український парламент зміг ухвалити важливі закони, які мали би сприяти зниженню рівня корупції, запустили суспільне мовлення, люстрацію, створили передумови для прозорості здійснення влади, децентралізації та інших важливих ініціатив. Проте реалізовують їх не одразу.

Оцінюючи український політичний простір, до уваги брали зокрема можливість провести вільні та незалежні вибори. Зазначено: незважаючи на те, що в країні відбуваються загальні регулярні вибори на підставі таємного голосування, виборче законодавство залишається вкрай нестабільним і змінюється щоразу напередодні виборів. Із позитивних моментів також вказують і на наявність політичного консенсусу: майже всі політичні сили сповідують проєвропейський курс розвитку країни.

Важливим є той факт, що в Україні панує свобода громадських об’єднань (9 балів) та свобода мовлення (8 балів), які гарантує Конституція України і закони про інформацію, а також про телебачення і радіомовлення. За період з 2014 по 2016 року уряд зміг зменшити перешкоди для бізнесу в податкових та інших контролюючих органах, зокрема анулював повноваження прокуратури стосовно загального нагляду. 

Найгірші оцінки Україна отримала за боротьбу з корупцією, партійну систему та політику примирення в суспільстві. Судове переслідування корупції отримало від ІТБ оцінку 5. У звіті зазначено, що дотепер в Україні практично ніхто не притягнений до відповідальності за корупційні злочини, а низка ініціатив, спрямованих на подолання корупції, зокрема створення Національного антикорупційного бюро, все ще чекають на реалізацію. 

Ефективність управління в Україні низька – 6 з 10 балів: правляча коаліція має більшість в парламенті і здатна приймати рішення, також в країні існує професійний уряд, а Президент, володіючи доволі високим рівнем підтримки, може просувати рішення або блокувати ті, що є шкідливими для процесу реформування. Та незважаючи на наявність і повноважень, і ресурсів, ефективні рішення часто не приймають через те, що на політику впливають бізнесмени. 

Чи не найгіршу оцінку отримала українська партійна система. Її назвали дуже нестабільною. Зазначили, що в Україні існує чимало політичних проектів, а не партій. Вони з’являються і зникають залежно від політичного контексту. Програми цих проектів практично не відрізняються, а самі вони займаються радше просуванням окремих провідних політиків, а не представництвом інтересів суспільства. Ситуацію з представництвом ускладнює й те, що в Україні відсутні формальні канали, які б працювали на національному рівні і передавали соціальні та групові інтереси до представників влади.

Примирення суспільства в Україні здійснюють навіть не наполовину – на 4 з 10 балів. Аналізуючи цей аспект політичного життя, брали до уваги процес розслідування злочинів Майдану, які призвели до загибелі понад 100 людей – мітингувальників і міліцейських. “Цей конфлікт все ще надто свіжий, щоб судити. Суспільство вимагає, щоб цю ситуацію розслідували і тих, хто віддавав накази вбивати, й тих, хто виконував ці накази, притягнули до відповідальності. Однак інформація, яка надходить від влади і незалежних дослідників, суперечлива”, – пишуть аналітики. 

Стосовно примирення важливим є надання правдивої інформації. Проте, коли йдеться про сучасні конфлікти з Росією, обидві сторони намагаються перекласти всі злочини проти мирного населення на плечі противника. Зрештою, чимало питань історії (злочини нацизму та сталінізму, Друга світова війна тощо) дотепер в Україні не обговорені, зауважують у дослідженні.

Таку ж оцінку – 4 – отримав пункт “ефективне використання активів”: хоча й кількість державних службовців зменшилася, цього виявилося недостатньо, щоби підвищити якість послуг і дотепер існує чимало бюрократичних ускладнень. 

Аналітики визначили, наскільки в Україні реалізовують принцип розподілу влади, що покликаний не дозволити одній людині контролювати суди, уряд і парламент. Зазначено, що в Україні він втілений лише на 70%. “Політичної незалежності судової системи і правоохоронних органів досі не досягнули в повній мірі, здебільшого через нестабільну політичну ситуацію в країні”, – йдеться в дослідженні. В ньому також стверджують: дотепер людині складно захистити свої права в судах загальної юрисдикції, якщо їх порушує неконституційний акт президента чи уряду, бо фізичні особи не мають права особисто звертатися до Конституційного Суду.

Небезпечною тенденцією є послаблення сили держави (її оцінили в 5 балів), що полягає у втраті монополії на застосування сили. Це почалося з часів Євромайдану, коли деякі активісти захоплювали склади зі зброєю, а на Майдані били та вбивали людей. Про втрату державного контролю над застосуванням сили свідчить і виникнення добровольчих батальйонів, 80 з яких були залучені до конфлікту на Донбасі, йдеться в дослідженні. 

На фоні війни та економічної кризи зросла кількість малозабезпечених та соціоекономічних бар’єрів, що ускладнюють здійснення реформ і є чи не основною причиною критики сучасної влади в Україні. За даними міжнародних організацій, 630 тисяч людей втратили житло, а п’ять мільйонів дотепер перебувають у зоні військових дій, деякі з них потребують гуманітарної допомоги. 

“По-перше, Україна перебуває в глибокій економічній кризі. Високий рівень боргу, нестійка банківська система, незбалансований платіжний баланс, а також зниження виробництва і військовий конфлікт створюють серйозні ризики для держави… По-друге, Росія втрутилася військово, приєднавши Крим і зайнявши частину Донецької і Луганської областей (Донбас). Ця “війна чужими руками” привела до великомасштабного руйнування”, – йдеться в дослідженні.

Зазначається також, що економіка страждає від погіршення відносин з Росією. “Неодноразово виникали торговельні, газові конфлікти, а також конфлікти з приводу транзиту і платежів. Росія намагалася блокувати підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і змусити Україну приєднатися до Євразійського економічного союзу. Але безрезультатно. Постєвромайданівська влада здійснює чіткий проєвропейський курс, який підтримують ЄС, НАТО й українське суспільство”, – звітують науковці.

У розвідці вказано, що політична культура в Україні не є достатньо зрілою, а демократичні інститути – дуже крихкі. Загалом населення України підтримує демократичні норми, але зі специфічною економічною конотацією – воно очікує від демократії високого соціального забезпечення та економічної спроможності. “Беручи до уваги значне погіршення економічної ситуації і війну на Донбасі, пріоритети виживання переважають над демократичними цінностями”, – констатують у дослідженні.

Підбиваючи підсумки дворічної трансформації, аналітики Індексу трансформацій  Бертельсмана зазначають: “деякі важливі реформи в Україні почалися після повалення режиму Януковича, проте їхні результати дотепер залишаються мізерними. Затяжний процес реформування не тільки ставить під загрозу досягнення Євромайдану, а й призводить до розчарування у проєвропейському політичному курсі”.

З огляду на це, для України необхідно “прорвати блокаду реформ і встановити єдині демократичні правила гри”. Правлячі еліти повинні стати яскравим прикладом прихильників демократичних правил, зокрема відділити бізнес від політики і суворо дотримуватися принципу прозорості в боротьбі з корупцією, – підсумовують у дослідженні.

“(Часткові) зміни в складі політичних еліт слід заохочувати. Представники громадянського суспільства, молоді фахівці і зовнішні експерти повинні отримати важливу роль не тільки в конкретних проектах реформ, а в процесі розробки політики та загалом у політичних дебатах”, – переконані аналітики.