У грудні 2014 року в межах Генеральної прокуратури України створили управління спеціальних розслідувань, яке займається виключно злочинами проти майданівців. Із часу його створення справа зрушила з мертвої точки, вважають адвокати.

У листопаді 2015-го керівник управління Сергій Горбатюк прозвітував про виконану роботу. Чи не найважливішою була його заява про те, що слідчим вдалося з’ясувати: наказ про злочинний розгін і побиття людей віддавав особисто екс-президент Віктор Янукович. 

Злочинний задум втілювали в життя колишні міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко та секретар Ради національної безпеки й оборони України (РНБОУ) Андрій Клюєв. Про всі плани знали також їх заступники: Віталій Ратушняк та Володимир Сівкович. До організації залучили й керівника київської міліції Валерія Коряка та очільника Київської міської держадміністрації Олександра Попова. Сьогодні всі вони перебувають у розшуку.

Крім організаторів, у ГПУ вже встановили 25 осіб, які 20 лютого вбили 48 майданівців. Із них 20 переховуються (18 бійців так званої чорної спецроти “Беркуту” і двоє їхніх командирів), розповів в ефірі “Громадського.ТВ” прокурор управління спецрозслідувань Генпрокуратури Роман Псюк.

П’ятеро підозрюваних зараз перебувають під вартою. Двоє з них – Павло Аброськін і Олександр Зінченко. Їхнього командира Дмитра Садовника в липні випустили під домашній арешт, з-під якого той утік.

фото: reuters

Також до суду передали обвинувальний акт проти ще трьох колишніх співробітників “Беркуту”: Олександра Маринченка, Сергія Тамтури та Олега Янішевського. З-поміж затриманих Янішевський – найстарший за званням. Він – підполковник, заступник командира київського “Беркуту” Сергія Кусюка, якого дотепер розшукують. Проте арештували Янішевського лише в липні 2015-го. До того він і далі  працював у правоохоронних органах.

Прокурори вимагають, аби проти Аброськіна, Зінченка, Маринченка, Тамтури і Янішевського вели єдине провадження, щоби їм інкримінували вбивство 48-и і поранення 85-и майданівців. У такому разі не потрібно буде доводити факт, що конкретний підсудний “беркутівець” завдав смертельного поранення конкретному загиблому. Їх разом зможуть засудити як терористичну групу, що вбивала громадян України і захищала злочинну банду при владі, яка намагалася встановити диктатуру в країні.

Зі слів Сергія Горбатюка, людей розстрілювали виключно з метою залякати суспільство. “І тому цим особам інкримінують вчинення терористичного акту. Крім того, їм інкримінують перевищення службових обов’язків, навмисне вбивство, замах на вбивство, перешкоджання проведенню мирних мітингів і зборів, викрадення та приховування зброї після вчинення злочину”, – цитує Горбатюка Радіо Свобода.

17 лютого стало відомо, що на лаву підсудних потрапив також екс-начальник Служби безпеки України (СБУ) в Києві та області Олександр Щеголєв. Його підозрюють у причетності до вбивств активістів Євромайдану і підпалу Будинку профспілок. Обвинувальний акт щодо нього Ген­прокуратура вже направила до суду.

Про ті докази, на підставі яких правоохоронці ідентифікують винних, в ефірі “Громадського.ТВ” розповів Роман Псюк. Із його слів, прокурори послуговуються відеозаписами, на яких видно: мітингувальників розстрілювала група осіб у чорній формі з жовтими пов’язками. Їхніх керівників вдалося ідентифікувати. 

Проте на підставі відеозаписів доводити провину конкретної особи нелегко. Це видно на прикладі проваджень проти Зінченка та Аброськіна. Так, батько загиблого юнака Небесної сотні Назара – Юрій Войтович – сам зібрав докази, які, на його думку, підтверджують причетність одного з підозрюваних до вбивства сина. Він надав відео суду, переконуючи, що на ньому – його син і підсудний Павло Аброськін. Але захисники “беркутівця” поставили відеокадри під сумнів, бо на них складно роздивитися обличчя, інформує Бі-Бі-Сі Україна.

Другим джерелом доказів є радіорозвідка (або білінг) вул. Інститутської. “У процесі радіорозвідки встановили, що в першій половині дня тут працювали телефони конкретних осіб. Там були сотні тисяч телефонів, але з них виокремили телефони 25 осіб, п’ятеро з них – у суді”, – розповів Роман Псюк.

фото: reuters

Окрім того, правоохоронці вилучили гільзи та кулі з тіл загиблих, із фасадів будинків, газонів, дерев. “Сьогодні сторона обвинувачення достеменно знає, з чиєї зброї були випущені кулі, які потрапили в тіла жертв. Ми встановили прізвища осіб, за якими ця зброя була закріплена”, – розповів прокурор.

З-поміж інших речових доказів є і зброя, яку знайшли 12 серпня 2015-го працівники СБУ в Голосіївському районі Києва. Вона закріплена за спецротою “Беркут”, і з неї стріляли на Майдані. У відомстві зазначили: перед тим, як заховати зброю, її пошкодили, спилявши ідентифікаційні номери. 

СБУ передала знайдену зброю (23 АК і фрагменти мисливської рушниці) на експертизу, яка тривала півроку. І лише тепер завдяки унікальній методиці фахівцям Національного університету “Київський політехнічний інститут” вдалося відтворили маркувальні позначення на зброї, – розповів головний слідчий управління СБУ Григорій Остафійчук.

Ще на початку 2015 року прокуратура затримала 14 підозрюваних, але згодом відпустила всіх, окрім трьох: Зінченка, Аброськіна і Дмитра Садовника – командира роти “Беркуту”. Він був основним підозрюваним. Проте Садовник утік з-під домашнього арешту, який йому дозволила суддя Світлана Волкова. Проти неї теж відкрили кримінальне провадження за статтею про винесення завідомо неправосудного рішення, що спричинило тяжкі наслідки. Вироку досі нема, інформує Бі-Бі-Сі.

За інформацією Олександри Матвійчук, члена громадської організації “Євромайдан SOS”, випадок із Дмитром Садовником був не останнім. Печерський суд столиці присудив домашній арешт харківському міліціонерові Таваккулові Рагімову, який був членом організації “Оплот”. Його підозрюють у координуванні “тітушок”, у викраденнях, заподіянні тілесних побоїв, катуваннях активістів Майдану. У вересні 2015-го він, як і Дмитро Садовник у липні, зник з України.

“Незрозумілим вважаємо і рішення суду стосовно Анатолія Логвиненка, ще одного “беркутівця”, якого підозрюють у тому, що він причетний до побиття активістів Автомайдану. Стаття, яку йому інкримінували, передбачає 7 – 15 років позбавлення волі, але його також перевели під домашній арешт, а не так давно зняли електронний браслет”, – розповіла в інтерв’ю Бі-Бі-Сі Україна Олександра Матвійчук.

Необґрунтовані рішення суду – одна з багатьох причин, чому результатів розслідування не видно пересічному українцеві. Проте діяльність суддів у період Революції Гідності також перевіряють. Виявивши ознаки незаконних рішень проти учасників Євромайдану, Президент України Петро Порошенко своїми указами звільнив у січні 90 суддів, а 17 лютого ще двох. 

Окрім того, що роботу слідчим ускладнюють деякі судді та працівники правоохоронних органів, перешкоджає працівникам ГПУ й те, що за два роки багато доказів зникли, а деякі з них знищили. Адвокат Віталій Титич розповів Бі-Бі-Сі: захисники Небесної сотні мають докази, що вище керівництво МВС і Генпрокуратури України протидіють розслідуванню злочинів проти Майдану.

З огляду на ці обставини, дані про розслідування здаються несистемними і міжнародним судам. У листопаді 2015-го Міжнародний кримінальний суд (МКС) в Гаазі відмовився визнати вбивства на Майдані злочинами проти людяності. Аргументували це так: у поданих українських документах бракує доказів того, що дії тодішньої владної верхівки були системними і спланованими, а злочини – масштабними, інформує DW. 

Адвокати сподіваються, що з другої спроби Україні таки вдасться довести цю справу до Гааги. Проте вже з 1 березня процес розслідування може ускладнитися, бо, згідно з Законом  України “Про Державне бюро розслідувань”, йому Ген­прокуратура має передати всі справи про злочини на Майдані. Процедури, як має відбуватися передача функцій від ГПУ до Державного бюро розслідувань (ДБР), у законі не прописали, зазначає Сергій Горбатюк. Він побоюється, що справу розвалять, якщо Генеральна прокуратура припинить розслідування. 

Горбатюк зазначив: слідство триває, оголошено про підозру низці осіб, деякі справи дійшли до суду, але не всі виконавці й організатори покарані. “Щоби ця робота не зупинилася в штучний спосіб, звертаюся до Верховної Ради: залишилося три дні сесійних, у закон про ДБР зміни не вносяться. Якщо вони не будуть внесені, то вся робота, яка здійснюється і яка має бути зроблена для встановлення істини й притягнення до відповідальності винних, 1 березня може зупинитися”, – цитує Горбатюка Українська правда.