Перенесення мінських угод на 2016 рік дозволило продовжити сам дипломатичний процес. От тільки всі розуміють, що ще цілий рік говорити про те, що угоди мають ось-ось нарешті почати діяти не вдасться. 

Низка експертів заявляли, що фактично з 1 січня 2016-го розпочався “Мінськ-3”. Але якщо і будуть якісь нові домовленості, то від них навряд чи можна буде очікувати чогось кращого. Цього тижня напередодні зустрічі “нормандської четвірки” в Мюнхені про це заявив заступник міністра закордонних справ, керівник апарату МЗС Вадим Пристайко у інтерв’ю “Європейській правді”. “Ми завжди говоримо, що не було Мінська-2. Ми вважаємо, що така термінологія – це намагання закрити “перший Мінськ”, тобто домовленості від 2014 року. Річ у тім, що в Мінську-1 є дуже неприємні пункти для росіян. І тому про Мінськ-1 вони хотіли б забути. Але забути не вийде. Хоча б тому, що так званий “Мінськ-2” насправді має назву “Комплекс заходів з виконання мінських домовленостей”. Це відповідь на питання про “Мінськ-3”. Ми підозрюємо, що якщо процес розпочнеться, то в нього будуть закладені речі, які не сприятимуть мирному врегулюванню. Так званий “Мінськ-2” був неідеальний, а в “Мінську-3” можуть проштовхувати речі, які ми взагалі не перетравимо”, – сказав Пристайко.

Чи варто очікувати якихось проривів від зустрічі міністрів закордонних справ у Мюнхені чи загалом від конференції, на якій українську делегацію очолив Президент Петро Порошенко? Тут можемо згадати слова різних експертів напередодні різних раундів перемовин – сторони визначатимуться з тим, про що домовлятись далі. Нинішня ситуація, коли напруження в Донбасі наростає і все більше інформації про те, що Росія продовжує переправляти в Україну військових, зброю, техніку та боєприпаси, також не передбачає якогось швидкого вирішення конфлікту. 

 “Один із варіантів – формат підписантів Будапештської угоди. Також це може бути формат “Женева плюс”. В будь-якому разі було б доцільно, щоби Європа, Європейський Союз був представлений як організація, а не лише двома столицями – Берліном і Парижем. Є більш важлива ключова проблема, яку наразі навряд чи вдасться швидко вирішити, – це те, що Росію мають посадити за стіл переговорів як сторону конфлікту. Це абсурдна ситуація, коли начебто всі розуміють, хто стоїть за сепаратистами в Донбасі, хто їм постачає зброю, і при цьому продовжують робити вигляд і вести публічний діалог з Росією як з арбітром. Поки це буде продовжуватися – навряд чи буде якесь рішення. Як компромісний варіант можна переглянути текст цих мінських угод і розташувати все в логічній хронологічній послідовності, де на першому місці мають бути безпекові заходи: припинення вогню, відведення озброєнь, роззброєння всіх незаконних формувань, виведення іноземних військ. При цьому важливо вказати, саме якої держави іноземні війська повинні бути виведені, передачу контролю над кордоном, і поставити вибори лише як останній крок на шляху врегулювання конфлікту”, – такі варіанти залагодження конфлікту озвучує співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник, інформує Радіо Свобода.

Але ще раз повторимось: ці питання не вирішуватимуться швидко. І точно не на Мюнхенській конференції. Важливих рішень без прямих перемовин глав держав не буде. А в Мюнхені не буде Путіна (він відмовився їхати). Глави МЗС “нормандської четвірки” можуть обмінюватись позиціями, можуть знову дати свої пропозиції мінській тристоронній контактній групі, можуть домовитись про підготовку зустрічі глав країн.

Щодо самої конференції, то маємо також розуміти, що українська тема в Мюнхені не буде основною. Нині світові лідери насамперед звертають свою увагу на сирійську кризу. В такій ситуації для української делегації вкрай важливо, щоб ситуація в Донбасі не відійшла на задній план. 

Україна нині відчуває тиск не тільки з боку Росії, але й наших західних партнерів, які вже вимагали від нас виконання мінських угод в односторонньому порядку. Поки що українській владі вдавалось використовувати час і демонструвати, що домовленості порушує Кремль.  

Щодо важливих питань, які порушуватиме українська делегація в Мюнхені, має бути ініціатива щодо початку перемовин стосовно деокупації Криму. Раніше міністр Павло Клімкін заявляв, що виступить з такою ініціативою про формат “Женева плюс” на зустрічі “нормандської четвірки”. Ще раніше, у січні, Президент Петро Порошенко на своїй великій прес-конференції заявив, що запропонує створити міжнародний механізм із повернення Криму.

фото:president.gov.ua

Сьогодні Петро Порошенко має взяти участь у президентських дебатах в рамках Мюнхенської конференції. Також в нього була запланована низка двохсторонніх зустрічей з главами європейських держав, Президентом Європарламенту, Генсеком НАТО та керівництвом Єврокомісії.

“Женева плюс” передбачає участь гарантів нашої цілісності відповідно до Будапештського меморандуму, зокрема США та Британії, а також ЄС, Туреччини та міжнародних організацій.

Тобто йдеться про окремий від нормандського і мінського формат. Але от у Росії вже не раз заявляли, що питання Криму для них закрите. Тож у цьому питанні нашій владі потрібно домагатись не просто збереження західних санкцій проти РФ, але й помітного збільшення міжнародного тиску на Кремль.

Також серед ініціатив, які може пропонувати наше МЗС на перемовинах в Мюнхені, є механізм контролю за українсько-російським кордоном за участі ОБСЄ. “Якщо ми пообіцяли, що проведемо вибори, внесемо конституційні зміни, не будемо ініціювати військові дії, хоч би як нам не хотілось повернути назад свою землю, ми маємо виконати це. Але лишається відкритим питання, яким чином виконувати мінські домовленості. Вони передбачають, що Україна отримає контроль над своєю частиною кордону в кінці мирного процесу. Так, це образливо чути, це проти будь-якої логіки, але що поробиш? Водночас може ж бути інший механізм контролю за кордоном, який дозволить провести чесні вибори. Нехай місія ОБСЄ отримає можливість дістатись кордону і контролювати його. Це той компромісний шлях, якого ми зараз вимагаємо, і я не бачу проблем для його реалізації”, – заявляв уже згаданий керівник апарату МЗС Вадим Пристайко. От тільки знову ж виникає питання: а хіба ОБСЄ нині вже не має мандата на спостереження на усій території Донбасу? Пристайко визнає, що так і що міжнародні спостерігачі здатні контролювати, чи порушують росіяни кордон.

Але ж бойовики, підконтрольні Кремлю, чи не щодня блокують місію міжнародних спостерігачів і не пускають їх на всю окуповану територію. Тому нині видаються трохи дивними розмови про те, що представники ОБСЄ будуть здатні забезпечити чесні вибори в окупованому Донбасі. 

Тут треба також нагадати, що, за повідомленнями різних джерел, зокрема й української розвідки, бойовики вже готують свої наступні псевдовибори на найближчі місяці. Про українські закони й українські партії не йдеться. І розуміємо, що якщо такі “вибори” відбудуться, то це означатиме остаточну “смерть” “Мінська-2”.

Зазначимо, що напередодні поїздки в Мюнхен Президент Петро Порошенко цього тижня провів зустріч із представниками українського громадянського суспільства. Деякі з учасників цієї розмови писали про неї в соцмережі Facebook, але наголошували, що глава держави просив не цитувати його. Разом із внутрішньополітичною кризою обговорювались і питання Донбасу та Криму. 

“Загальне враження (це не цитати Президента, а мої висновки)… Переговори в женевському форматі щодо Криму почнуться вже в цьому році. Щодо питання відновлення суверенітету над окупованими районами Донбасу може бути призначений всеукраїнський референдум”, – написав політтехнолог, директор компанії стратегічного консалтингу Berta communications Тарас Березовець. 

Свої враження описав і співзасновник співзасновник громадянської платформи “Нова країна”  Валерій Пекар. “Про мінські угоди. В принципі, всім уже все зрозуміло, крім радикальних адептів зради. Мінські угоди попри всі недоліки зупинили відкриту війну, створили передумови для санкцій та перевели Росію зі статусу “миротворця у громадянській війні” в статус учасника конфлікту. Україна пройшла по лезу ножа, але виграла. Росію спіймали на невиконанні. Цей тайм ми виграли. Можна дискутувати, чи виправдовує ціль такі сумнівні засоби, як зміни до регламенту Верховної Ради, але коли на кону вибір між великою війною і малою, здається, готовий заплатити велику ціну за життя тисяч українських бійців. Про стратегію щодо Донбасу. Її нема. Її немає ні в кого – в цей день велика публічна дискусія учасників ініціативи “21 листопада” про стратегію щодо Донбасу, і думки висловлювалися протилежні. Суспільство не має не лише консенсусу, а й навіть чітко окреслених альтернатив.  І це наше, громадянське завдання. Що ж стосуватися Президента, від нього Конституція вимагає берегти територіальну цілісність. Тобто стратегія “відрізати й викинути” не для нього”, – написав він.  

Українська розвідка повідомляє, що за останні тижні Росія нарощувала запаси боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів у окупованому Донбасі. І це відбувалось у таких масштабах, що не виключеною є й підготовка до відновлення наступальних дій.

“Це реальна загроза, тому що ті запаси, які є зараз на території України для 1-го і 2-го армійських корпусів, вони забезпечують проведення операцій, повсякденної діяльності цих угруповань. А подальше нарощування, яке збільшилося саме в другій половині січня – на початку лютого, може свідчити про те, що триває активна бойова підготовка. Але ті обсяги вантажів, які завозяться, вони перевищують ті потреби, які є на сьогоднішній день для 1-го і 2-го армійських корпусів”, – заявив 12 лютого представник Головного управління розвідки Міністерства оборони Вадим Скібіцький, передає Укрінформ.

Ідеться про нові танки, САУ, гаубиці, військові автомобілі, а також про кількасот тонн паливно-мастильних матеріалів, що були завезені із Росії в різні окуповані міста. Використовувались як автомобільні шляхи, так і залізниця. 

Також занепокоєння викликало те, що Росія 8 лютого раптово почала військові навчання біля кордонів України. Хоча в українському Генштабі зазначили, що відповідно відреагували і все контролюють, секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що Росія разом із бойовиками готується до активних бойових дій.