Волонтери щодня активно допомагають українському народу здолати агресора. Cправа сприяння обороноздатності України та розвитку держави об’єднала людей різного віку, різної соціальної приналежності і достатку. Є серед них і такі, що давно вже стали громадянами інших країн, втім, мешкаючи за тисячі кілометрів від України, ні на мить не забувають про свою батьківщину. Один із таких – активний волонтер, представник української діаспори у США, галичанин за походженням Тарас Дроф’як.

Із цим чоловіком познайомилися восени 2015 року, коли він укотре приїхав до України для того, щоби на власні очі побачити процеси та зміни, які відбуваються в країні після Революції Гідності. Його непокоїла ситуація з анексією Кримського півострова та військовими діями в Донбасі і на Луганщині. Члени української громади у США прагнули допомогти, особливо в питаннях матеріального забезпечення української армії та добровольців. Щоби виробити чіткий план дій української громади у США, Тарас Дроф’як наважився на довгу подорож через океан.

“Моя сім’я емігрувала у США в 1992 році, – розповідає співрозмовник. – Оселилися на заході, у столиці штату Каліфорнія – місті Сакраменто. За 23 роки, що мешкаємо за океаном, ми з дружиною Галиною не перестаємо вболівати за Україну”.

Пан Тарас із гордістю каже, що дітей та онуків вчить не забувати, ким вони є по крові. У будинку звучить українська мова, дотримуються культурних і релігійних традицій. За два десятиліття родина Дроф’яків більше 10 разів відвідувала батьківщину.

Зі слів пана Тараса, тих, що підтримують прагнення України до розвитку та процвітання, у США багато. 

“Я представляю компанію “Міст” у Сакраменто. Починаючи з 2004 – 2005 років, часів Помаранчевої революції, я і група активістів “Майдан” беремо активну участь у політичному житті України, – каже Тарас Дроф’як. – Незважаючи на відстань, ми пильно відстежуємо всі події в Україні. Наша група займалася організацією мітингів та українських фестивалів на підтримку патріотичних сил України. Ми брали участь в організації виборів президентів і Верховної Ради України у 2005, 2007, 2010 і 2015 роках. Офіс компанії “Міст” завжди був і залишається центром української громади. Ми готували передвиборчі списки наших громадян, організовували автобуси для поїздки на виборчу дільницю в місто Сан-Франциско у Генконсульство України”. 

Але це більше стосується політичної активності наших колишніх співвітчизників. Не менш істотним був і залишається матеріальний внесок  заокеанських українців у розбудову України. Тарас Дроф’як зазначив: за час роботи спільноти було зібрано і відправлено в Україну понад 100 тис. доларів добровільних пожертв. Ці кошти витратили на підтримку активістів Майдану, допомогу бійцям АТО. Упродовж 2014 – 2015 років у підрозділи сил АТО зі США було відправлено чимало комплектів взуття, одягу, захисних шоломів та інших потрібних у солдатському побуті речей.

Декілька сотень українських сімей, у тому числі  перших жертв Небесної сотні, отримали від групи активістів “Майдан” як фінансову допомогу, так і посилки з речами. А від початку АТО й досі українська громада штату Каліфорнія фінансово допомагає сім’ям загиблих і пораненим. 

Здоров’я українських воїнів – окрема тема. Син Тараса Дроф’яка працює у військово-медичному центрі армії США в Каліфорнії, тож прикладів повернення буквально з того світу американських вояків, які постраждали в боях, та успішної реабілітації, здавалося б, безнадійних поранених пан Тарас чув від сина дуже багато. 

Так, одним із пріоритетних напрямів діяльності їхньої волонтерської групи за останній рік є підтримка поранених бійців АТО в різних госпіталях України. Зокрема, під час перебування у Львові Тарас Дроф’як і його колега, пастир Роман Ляховський, зустрілися з пораненими, які перебували на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, та медичним персоналом установи. 

Було вирішено, що члени американської діаспори візьмуть під патронат важкопоранених, чиє лікування і повернення до нормального життя вимагає чималих інвестицій. Крім військово-лікувальної установи у Львові, українці зі США опікуються пацієнтами з військових госпіталів Дніпропетровська та Києва. 

“У США на лікування поранених військовослужбовців держава витрачає величезні кошти. Американські солдати й офіцери постійно беруть участь у реальних бойових операціях по всьому світу. В результаті боїв, терактів люди втрачають кінцівки, зір, здатність рухатися. Втім, їх вдається не лише врятувати, а й повернути до повноцінного життя. Крім лікувальної, існує безліч реабілітаційних програм, у тому числі й ґрунтовна психологічна реабілітація до життя з фізичними вадами, отриманими на війні, – каже американський волонтер-українець. – Зараз у нас близько 10 підопічних, яких супроводжуємо матеріально, закупляємо необхідні медичні препарати, яких в Україні не виробляють. Крім цього, шукаємо шляхи, аби доставляти у військові госпіталі України медичне обладнання та приладдя для реабілітації військових. Адже є реальна змога знаходити таку апаратуру у США і як добровільні пожертви передавати її військовим медикам в Україну.

Тарас Дроф’як вважає, що багаторічне життя у стабільному і ситому американському суспільстві не розслабило українців у США. Навпаки – представники  діаспори набули американського прагматизму і здібностей до планування та втілення великих проектів.

“Не потоком гучних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну!” – цей вислів Митрополита Андрея Шептицького Тарас Дроф’як часто любить повторювати. Зміст цих слів давно вже став його життєвим кредо. 

У планах заокеанських українців, згуртованих Тарасом Дроф’яком, – зробити ще більше для своєї малої батьківщини. Крім підтримки українського війська, вони заохочують до співпраці іммігрантські громади з інших штатів. Так, родини з Іллінойсу, Небраски, Орегону допомагають українським сім’ям, внутрішнім переселенцям, які були змушені покинути власні домівки через переслідування за проукраїнські погляди.