Якщо зміни до Конституції щодо децентралізації не ухвалять до кінця січня, тобто до завершення третьої сесії нинішнього скликання парламенту, проект вважатиметься відхиленим, і до цього питання можна буде повернутися лише через рік. Принаймні так процедуру ухвалення змін Основного Закону всі сприймали до останнього часу: на одній пленарній сесії проект змін голосується простою більшістю нардепів у першому читанні, а на наступній черговій сесії для ухвалення у другому читанні потрібно не менше 300 голосів. 

До Конституційного Суду надійшло подання від 51 нардепа, що вимагають з’ясувати,  чи можна відкласти ухвалення конституційних змін далі за наступну за номером сесію.

“Через обмеження в часі щодо виконання необхідних процедур для остаточного ухвалення законопроекту №2217а може скластися ситуація, коли цей законопроект можуть не розглянути протягом третьої сесії. Тому у процесі реалізації згаданої вище норми виникають питання... Чи означає це безпосередньо наступну за номером сесію, чи будь-яку іншу наступну сесію?” – запитують нардепи.

Це подання надійшло до КС 19 січня. Воно вже опубліковане на офіційному сайті суду і, можна припустити, буде розглянуте дуже швидко. 

Нинішні проблеми з голосуванням полягають у тому, що децентралізацію, яку нам так довго обіцяли політики, пов’язали з мінським процесом і самоврядуванням на Донбасі. У президентському проекті є посилання на закон про особливості самоврядування в окремих районах Донеччини та Луганщини. 

Так, окремі фракції виступили і проти інших змін (наприклад, щодо повноважень майбутніх префектів), але саме питання Донбасу призвело до того, що голосування за конституційні зміни у першому читанні 31 серпня в рамках другої сесії ВРУ вилились у трагедію – внаслідок сутичок під парламентом і кидання бойової гранати загинуло четверо нацгвардійців. 

“Пошта” тоді писала про всі за і проти конституційних змін. “У тілі” Конституції “особливого статусу” не буде, але буде пункт 18 перехідних положень, де зазначатиметься, що особ­ливості місцевого самоврядування в окремих районах Донбасу, районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом. Цей закон є, а в ньому є й амністія для бойовиків, і створення “народної міліції” тощо. Але він не діятиме доти, доки на окупованому Донбасі російські війська, доки не роззброєні незаконні формування, доки там не проведені місцеві вибори за українським законодавством і під спостереженням представників міжнародних організацій, зокрема ОБСЄ. Експерти відзначали, що ухвалення конституційних змін у першому читанні є  грою на затягування часу – ми продемонстрували, що готові до виконання політичної частини мінських угод. Поки Росія продовжуватиме агресію на Донбасі, ЄС не скасовуватиме своїх санкцій проти неї, і остаточні конституційні зміни Україна залежно від ситуації зможе й не ухвалювати.

Нагадаємо, що 9 вересня 2015-го, через тиждень після голосування конституційних змін у першому читанні, Петро Порошенко заявляв: у разі  невиконання Росією мінських угод Україна перегляне зміст змін до Основного Закону. Зрозуміло, якщо б слова гаранта про те, що ці зміни не несуть Україні ніяких небезпек, були достовірними на всі 100%, то не було б і слів про те, що зміни переглядатимуть залежно від реальної ситуації на фронті. За цей час від скандального пункту про закон щодо Донбасу Президент так і не відмовився. 

фото: president.gov.ua

2015 рік минув, мінські угоди перенеслися на 2016-ий, і в Кремлі чітко повторили свою позицію шантажу: незважаючи на всі “остаточні” і “непорушні” нові режими тиші, російсько-терористичні сили не припинять стріляти, доки Україна не проведе конституційну реформу. Виходить, що наша влада й далі  грузне в перемовних процесах, а тим часом завершується термін, який наше ж законодавство встановлює для ухвалення розпочатих конституційних змін. Якщо зараз провалити конституційні зміни, то дуже важко буде виправдатися перед західними партнерами. У грудні депутати домовилися продовжити третю сесію до лютого, що дало змогу ще на деякий час відкласти голосування за зміни до Конституції. Але наступний тиждень буде останнім пленарним. 

“Ні, це не затягування. Це навпаки продовження часу на дипломатичні перемовини в рамках мінського процесу, а з іншого – це спроба не втратити певні розділи по децентралізації”, – каже про подання до КС 19 січня один із його підписантів – нардеп від пропрезидентської фракції БПП Віктор Чумак, інформує “Українська правда”.

Також треба зазначити, що вже згаданий Віктор Чумак визнав відсутність нині 300 голосів для конституційних змін. “Точно знаю, що “Самопоміч” не підтримує, як і “Батьківщина” та Ляшко. Не вистачить голосувати “Народним фронтом” і БПП…  Тим паче, що в “Народному фронті” осіб із 10 не підтримає точно. І в БПП, найімовірніше, десь 20 таких знайдеться. А голосувати за підтримки “Відродження” й “Опоблоку” якось некоректно”, – додав він.

фото: glavcom.ua

Та нинішня коаліція вже не раз користувалася допомогою екс-“регіоналів”. У першому читанні більшість якось не думала про коректність такого ситуативного союзу. Незважаючи на заяви спікера Гройсмана про те, що 300 голосів є, насправді їх поки не знайдеться навіть із “Опозиційним блоком” та Ко. Тому цілком зрозуміло, що саме ця банальна причина  також стала причиною того, що в Адміністрації Президента вирішили пригальмувати конституційні зміни. Більшість із підписантів подання до КС – члени пропрезидентської фракції. У нинішній ситуації голосування конституційних змін буде не лише втратою козирів у Мінську, а й імовірним каталізатором розпаду коаліції. Після першого читання з більшості вийшла Радикальна партія, а тепер знову треба домовлятися з тими, що залишилися.

Можна припустити, що таке подання є лише перестрахуванням, і президентське оточення ще спробує швидко “дотиснути” парламент. Принаймні вчора на тлі повідомлень про подання до КС заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко заявив, що конституційні зміни у другому читанні можуть таки розглянути 28 січня. 

Розв’язку ситуації ми побачимо дуже скоро. Але вже давно зрозуміло, що запропоновані Президентом зміни не сприймаються знач­ною частиною нашого суспільства. Саме тому оптимальним варіантом було б таки їх доопрацювати, незважаючи на те, скільки на це потрібно часу.