Реформуючи науку
Тільки зараз позитивні зміни в українській науці здаються невідворотними. Якщо тільки брак коштів їм не завадить
фото: vz.kiev.ua
Останні місяці 2015 року виявилися насиченими та хвилюючими для наукової спільноти України. Її втішило те, що ВРУ прийняла прогресивний закон “Про наукову та науково-технічну діяльність”, але занепокоїла пропозиція необдумано реорганізувати Національну академію наук та позбавити її права розпоряджатися власними коштами. Неузгоджені рішення міністерств і зволікання Президента підписати такий бажаний закон змусили вчених виходити на мітинги, а також збирати підписи під петицією, що закликала главу держави не вбивати українську науку.
“Розваливши національну науку, не вдасться відновити її так швидко, як армію, бо науковця потрібно готувати тривалий час, треба шукати здібних людей, вкладати у них кошти”, – пояснив Микола Балагутрак, голова профкому Інституту народознавства Національної академії наук.
 |
| Президент НАНУ Борис Патон і Президент України Петро Порошенко на зустрічі 25 грудня |
НАНУ – не навчальний заклад. Близько 38 тисяч її працівників різних категорій займаються тут суто науковими розробками. Національні університети не склали серйозної конкуренції Академії, ймовірно, через мізерні зарплати та велике педагогічне навантаження на викладачів.
Окрім НАНУ, існують й інші, галузеві академії наук, що виникли в 90-их за президентства Леоніда Кучми. Це – Національні академії медичних, педагогічних, правових, аграрних наук та Академія мистецтв. Вони виконують радше практичні завдання, тоді як НАН України організовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження найважливіших проблем у природничих, технічних і гуманітарних науках.
Фінансування науки – мізерне
“Наука необхідна народові. Країна, яка її не розвиває, неминуче перетворюється на колонію”. Ці слова належать відомому французькому фізикові Фредеріку Жоліо-Кюрі, а їх підтверджує й історія України, що зі здобуттям незалежності на науці завжди економила.
“Фактичні бюджетні видатки на розвиток наукової сфери в Україні становлять близько 0,3% ВВП, тоді як навіть у національному законодавстві передбачено не менше 1,7%. Для порівняння: лідери економічного рейтингу Світового банку – Японія, США та Китай витрачають на науку, відповідно 3,33%, 2,79% та 1,43% ВВП. Нормою фінансування науки для країн ЄС є 3% ВВП, а в Ізраїлі та Швеції – 4% ВВП. Державні витрати на діяльність одного українського вченого втричі нижчі за російські, у 18 разів – за бразильські, у 34 рази – за південнокорейські і в 70 – за американські”, – йдеться в офіційній заяві президії НАН України від 2 грудня.
Грошей, які виділяє держава, вистачає заледве на виплату заробітної плати науковцям, про комунальні послуги, оновлення обладнання чи премії навіть не йдеться.
“Уже третій рік поспіль Академія наук, особливо в західному регіоні, працює в режимі неповного робочого дня. Ми пішли на це з однією метою: щоби зберегти науковий потенціал установ, тобто, щоби люди не порозбігалися. Але оплата праці, яка існує зараз і яку пропонують нам на наступний рік, може призвести до так званої незворотної точки – за такі гроші люди просто не залишаться працювати. Особливо молодь”, – розповів “Пошті” Тарас Яницький, голова Львівської регіональної профспілкової організації працівників НАНУ.
За умов недостатнього фінансування та відтоку мізків за кордон здійснювати реформу в науці складно, проте необхідно.
Прогресивний закон
26 листопада Верховна Рада ухвалила Закон “Про наукову та науково-технічну діяльність”, що став результатом спільної роботи Міністерства освіти та науки й вченої спільноти.
“Закон сприятиме інтеграції української науки до європейського наукового простору, збільшить грантове фінансування та зменшить відтік інтелектуального ресурсу з України”, – розповіла на прес- конференції 24 грудня Лілія Гриневич, голова комітету ВРУ з питань науки та освіти.
Цей нормативно-правовий акт, зі слів академіка Анатолія Загороднього, буквально народився у муках і дуже потрібен нашій країні, бо містить низку нововведень. Він передбачає створення Національної ради України з питань науки та інновацій і Національного фонду досліджень. Також закон обмежує період перебування на керівних посадах в Академії (як у її Президії, так і в усіх її наукових установах) двома термінами та залучає до участі в загальних зборах НАНУ представників наукової громадськості.
Що важливо, закон “Про наукову та науково-технічну діяльність” дає змогу молодим ученим тривалий час перебувати на стажуванні за кордоном, не втрачаючи перспективи на професійну самореалізацію після повернення.
Перший проект бюджету
Не встигли науковці натішитися прийняттям закону в ВРУ, як 30 листопада Мінфін оприлюднив свій варіант закону “Про Державний бюджет України на 2016 рік”. У ньому передбачили, що до НАНУ потрібно приєднати всі галузеві академії, а їхнє фінансування організовувати через Кабмін. Згідно з цим документом, Академія втрачала статус головного розпорядника коштів, суми грошей ставали значно меншими, порівняно навіть з минулим роком, а механізмів обліку й реорганізації взагалі не вказували.
Реакція науковців
Учені відразу забили на сполох. 9 та 16 грудня вони виходили під стіни органів влади з гаслом “Руки геть від науки!”
Зрештою, коли в межах Кабміну одне міністерство (Міносвіти та науки) розробляє європейський законопроект, натомість інше – Мінфін – тут же ним нехтує, тоді сподіватися варто на Президента, який, попри те, не спішив підписувати закон “Про наукову та науково-технічну діяльність”.
Наукова спільнота направила йому петицію “Врятуймо науку України!”, де закликала Президента невідкладно підписати закон та не допустити прийняття того держбюджету, який пропонував Кабмін, порушуючи інші закони України.
Згідно з петицією, стаття 30 пропонованого держбюджету і суттєве скорочення фінансування науки суперечить змісту Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”, положенням коаліційної угоди, постанові Верховної Ради від 11 лютого 2015 року, а також ставить під загрозу виконання Угоди з ЄС щодо інтеграції української науки до Європейського дослідницького простору. Вже за пару тижнів петиція набрала понад 11 тисяч підписів.
Вирішальне 25 грудня
Остаточне рішення прийняли вночі на 25 грудня. Тоді Верховна Рада проголосувала за новий Закон “Про державний бюджет на 2016 рік”. У ньому реорганізації НАН України не передбачили.
“Академія наук надалі залишається самоврядною організацією. Вона залишається зі своїм майном, кошторисом та рядком у бюджеті. Академія наук позбавляється приєднання до неї інших галузевих академій, вони підпорядковуватимуться Кабінетові Міністрів”, – розповів Тарас Яницький.
Цього ж дня відбулася й інша подія, що вселила вченим оптимізм – після зустрічі з президентом Національної академії наук Борисом Патоном, депутатами, дослідниками й членами Кабміну, Петро Порошенко нарешті підписав такий потрібний для науки закон “Про наукову та науково-технічну діяльність”, за який Рада проголосувала ще 26 листопада.
“Я розраховую на вас. Ми маємо використати потенціал наших майбутніх нобелівських лауреатів, я впевнений, що вони будуть. Маємо створити лабораторії, умови захисту результатів інтелектуальної праці. Маємо створити законодавство, соціальні ліфти. В цьому й полягає реформа Академії наук – для кожного відкривається перспектива”, – сказав глава держави.
Проте й науковці розраховують на владу. Завдяки скоординованим діям їм удалося збільшити фінансування для НАНУ, але виділеної суми все однo недостатньо. “Уряд планував скоротити її на 50% порівняно з 2015 роком, але після мітингів збільшив суму, і вона лише на 13,5% менша від минулорічної”, – пояснив Тарас Яницький.
Так, 2016 року НАНУ отримає 2 мільярди 54 мільйони гривень, а необхідний мінімум становить 2 мільярди 779 мільйонів. Тобто державне фінансування покриє лише 70% виплат, необхідних на заробітну плату працівникам.
“Ми будемо не тільки страйкувати, не тільки пікетувати та писати листи в наші профільні комітети Верховної Ради. Ми задіємо юридичні механізми. Уряд повинен фінансувати ті програми, які сам і затвердив”, – розповів Тарас Яницький.
Про величезний потенціал української науки можна судити з того, що навіть за несприятливих умов вона дає свої плоди: завдяки роботі українських вчених вдалося збільшити термін використання ядерних реакторів та значно активізувати розробки в оборонній сфері.
“У світі всі наукові дослідження фінансує держава. 1 мільйон доларів виділили Стенфордському університетові, от з чого почався Google. Для того, щоби в Україні створювали свої Google, потрібні фундаментальні дослідження, які фінансуватиме держава”, – розповів в ефірі “Укрінформ” Олексій Скрипник, член комітету ВРУ з питань науки та освіти.
Наталія Шульга, головний експерт з науки Реанімаційного пакета реформ, виконавчий директор “Українського наукового клубу”
– Це найкраще Різдво для мене за останні 10 років, бо отримала подарунок від Президента – Петро Порошенко поставив підпис під Законом України “Про наукову та науково-технічну діяльність” і ввійшов в історію позитивним реформатором науки!
Закон про вищу освіту та цей створюють умови для прийняття доленосних рішень для розвитку науки, здорового змагання та підтримки дослідників, звільнення середовища від споживацьких звичок та реального включення до світового наукового простору. Шлагбаум відкрито, шановні вчені. Кожний може покласти камінь на бруківку прогресу і зробити свій скромний внесок у розвиток людства. Вперед! (Facebook)
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
