Міністерство інформаційної політики України створили 2 грудня 2014 року, хоча  рішення про утворення МІП Кабмін затвердив лише в середині січня, тобто більше місяця його очільник Юрій Стець, народний депутат від “Блоку Петра Порошенка”, був міністром без портфеля. Він –  кум Президента, а також член наглядової ради “5 каналу”.

“МінСтець”, “МінКум”, “МінПравди” – саме такими іменами нарекли новоспечену установу, бо до 2014-го в Україні ніякого Міністерства інформаційної політики не було. 

“Ці люди читали Оруела, але не читали історії світових війн”, – відбивався в інтерв’ю LB Юрій Стець. Він терпляче пояснював: ми живемо в час військової агресії, отже, повинні вдаватися до заходів, які раніше здавалися б невиправданими. МІП мало б узгоджувати діяльність міністерств оборони, внутрішніх справ та інформаційної сфери, не допустити того, щоб пропаганда (зокрема російська) знаходила в Україні так багато прихильників, як це сталося на початку 2014-го.

Багато хто дивувався: а для чого тоді існують Державний комітет телебачення й радіомовлення, Державне інформаційне агентство “Укрінформ”, національні теле- та радіокомпанія? Вони ж могли б виконувати функції “МінСтеця”, тобто інформувати людей на окупованих територіях, за кордоном і, зрештою, по всій Україні своєчасно, правдиво та вичерпно. 

До критики і дискусій підкинув хмизу й сам Юрій Стець, заявивши в березні: “Виконавши всі завдання, 29 грудня, у свій День народження, я подарую свою відставку і ліквідую Міністерство інформаційної політики як інструмент, що виконав свої функції”. 

А функцій було кілька. “Перше – зробити те, чого не зробили за 22 роки: написати і затвердити як закон, а бажано і як конституційну норму, Концепцію інформаційної безпеки та Стратегію інформаційної політики України”, – ідеться в інтерв’ю LB. Це завдання майже виконали, бо в жовтні уряд повідомив: проект стратегії вже на фінальній стадії створення, його передали до Міністерства інформаційної політики, щоби там після громадського обговорення допрацювали суто формальності.   

Другою функцією міністерства, зі слів Стеця, було узгодити меседж від органів виконавчої влади. “У нас один міністр говорить одне, інший – цілком протилежне, а в підсумку ні українське суспільство, ні у Європі чи Америці  ніхто не розуміє, що відбувається”, – обурювався міністр інформполітики. Ось тут МІП зазнало фіаско, бо дотепер не всі розуміють, що коїться, зокрема, у кадровій політиці, енергетичній та економічній сферах.

Третьою функцією “МінСтеця” було протидіяти інформаційній агресії Росії. І воно таки відновило роботу українських теле- та радіостанцій на окупованих територіях. Щоправда, не на всіх.

 “Як на мене, позитивом є вже те, що наші найгірші сподівання не справдилися”, – цитує DW Оксану Романюк з Інституту масової інформації. На радість журналістам, МІП не взялося цензурувати всі ЗМІ. Воно навіть запустило супутниковий канал іномовлення Ukraine Tomorrow. Також зробило легшим процес акредитації журналістів, що  висвітлюють події на сході України, інформує DW.

Загалом Міністерство інформаційної політики так і не довело свою ефективність, хоча ніякої роботи не цуралося. Займалося воно і соціальною рекламою, і поширювало на передовій та поміж жителями Донбасу газету “Україна єдина”, і створило так званих порохоботів – “інформаційні війська”, що мали би в інтернеті поширювати конкретну інформацію, вигідну проукраїнській владі. 

Наближається 29 грудня, і обіцянки подати у відставку міністр не забув. “Рік тому я став членом уряду. Дев’ять місяців тому розпочало свою роботу Міністерство інформаційної політики. Як і обіцяв, звіт про свою діяльність триматиму публічно, а з початком сесійного тижня пройду всі юридичні процедури у Верховній Раді й Кабінеті Міністрів України, пов’язані з реєстрацією офіційної заяви про відставку”, – написав він 3 грудня на своїй сторінці у Facebook. 

Про те, чи ліквідують загалом Міністерство інформаційної політики після відставки її керівника, у заяві Юрія Стеця не йдеться. Але видно, що особливо з цього приводу ніхто не переймається.