Корумпований державний службовець – обличчя нашої країни. Непривітна особа у приймальнях державних адміністрацій, у судах та силових органах є невід’ємним елементом українських реалій. Чиновників бояться, бо вони мають доступ до влади, зневажають за корупцію та непрофесіоналізм, їм заздрять за великі пенсії та надбавки до зарплати. Безсумнівно, що змінивши їхній статус, народні депутати змінять саму державу. Але зробити це не так вже й легко. 

Прийняти законопроект №2490, тобто Закон “Про державну службу” цього тижня Верховна Рада не змогла. Вона відкладала його на кінець пленарного четверга,   та врешті депутатам забракло голосів – 162 на сигнальному голосуванні. Та й фіктивне замінування парламенту, що відбулося вдень, не допомогло у прийнятті важливого рішення. 

З цього приводу спікер Володимир Гройсман засмутився, але не дуже. “На жаль, ми не встигли сьогодні розглянути закон про державну службу, без якого не зможемо реформувати країну”, – повідомив він на своїй сторінці у Facebook.

Більше обурюється Юрій Луценко, лідер фракції БПП: “Ми всі тут дорослі народні депутати. Тому прекрасно розуміємо, що нав­коло цього законопроекту відбувається маса політичних інтриг. Є люди, котрі хочуть і надалі управляти державними органами влади партійними методами”, – наголосив він. – “Перенести це питання означає, що партійні інтригани перемогли дух європейських реформ, закладений у проект закону про державну службу”, – вважає Луценко.

Сьогодні в Україні сот­ні тисяч державних працівників. Їх – близько 270 тисяч. Це – працівники Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів (та всіх державних адміністрацій), судової системи та правоохоронних органів  (прокуратури, Збройних сил, державної безпеки тощо). 

“Ми скоротимо тих людей, які чомусь є держслужбовцями. Це так званий обслуговуючий персонал: радники, бібліотекарі, прес-секретарі, помічники міністрів… Я думаю, що на 50-100 тисяч держслужбовців буде менше”, – цитує Радіо Свобода депутата від “Батьківщини” Альона Шкрум, що очолює робочу групу з доопрацювання законопроекту до другого читання.

Новий закон розрізняє адміністративні, політичні та патронатні посади. Тобто помічники політиків – це патронатна служба, а державні службовці – лише ті, що виконують політичні рішення. 

Також закон про державну службу обмежує можливість міністрів впливати на кадрову політику міністерства, пояснив “Українській правді” Леонід Ємець. “Міністри стають ще більш політичними фігурами, ще менше можуть впливати на кадрові питання в міністерствах. Набір кадрів – лише через конкурси. Для цього вводять посаду секретаря міністерства. Все здійснюватимуть за європейськими процедурами. Закон дуже європейський”, – розповів Ємець. Він наголосив, що завдяки законові з’явиться багато запобіжників непрофесійних рішень. Мовляв, кожен відповідатиме за свій напрям роботи.

Закон ліквідує вже норму українського життя, коли зарплата держпрацівника – це лише 30% його прибутку, а решта 70% – премії. Як тільки закон набуде чинності, все буде навпаки. Так автори закону зменшать вплив особистої прихильності начальника на достаток чиновника.

У Кабміні навіть обіцяють збільшити дохід  державним працівникам за рахунок спеціального фонду, який створять на час перехідного періоду в 2016–2017 роках. “До нього ввійдуть кошти ЄС та інших міжнародних донорів”, – цитує прем’єра Яценюка Радіо Свобода.

Саме Європа, здається, найбільше чекає на довгообіцяний закон “Про держслужбу”. ЄС подарував Україні 90 млн євро суто на те, щоби тут негайно здійснили реформу державної служби. Якщо закон приймуть, грошей дадуть більше. Цю реформу передбачили і в коаліційній угоді, й у Програмі діяльності уряду, й у міжнародних зобов’язаннях України. Законопроект мали ухвалити ще торік. 

Незважаючи на важливість, законопроект можна й покритикувати. 

Розмежувавши обов’яз­ки працівників держструктур, помічники суддів втратять статус державних службовців, вони будуть належати до патронатної служби. Проте працівники канцелярії та архіву суду статус держслужбовців збережуть.

“Такі нововведення призведуть до того, що помічники суддів більше не будуть подавати декларацій про доходи, отримають можливість поєднувати роботу з іншими видами діяльності, зокрема й оплачуваними. Їх більше не стосуватимуться “сімейні” обмеження на місці праці, тобто суддя та його помічник зможуть бути родичами”, – пояснює  у своєму блозі на liga.net Володимир Пилипенко, член Венеційської комісії.

Більше того, закон містить норму про те, що державний службовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби, тобто помічникові можуть не видати справу з архіву, бо архіваріус не муситиме виконувати його вказівки.

У разі прийняття цього законопроекту статус державних службовців, а разом з ним і відповідні обмеження, втратять також працівники Національного банку України, представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, консультанти суддів Конституційного Суду України, працівники секретаріатів Голови Верховної Ради України, його першого заступника та заступника і багато інших. Це може спричинити значні корупційні ризики, хіба що законодавці системно врегулюють особливості патронатної служби.

Також запропонований розмір заробітної плати – це не найкраща гарантія залучення професіоналів до державної сфери. Вона – замала й не стане гарантією того, що держпрацівник не братиме хабарів. 

Незважаючи на критику, новий закон мав би принести більше професіоналізму до владних структур, перекрити корупційні лазівки та узгодити європейські уявлення про державну службу з українськими. Верховна Рада знову голосуватиме за законопроект вже 8 грудня. “Ми прийняли рішення повноцінно розглянути його у вівторок наступного пленарного тижня. Ця реформа відкладалась багато років. Непросто йшла підготовка до другого читання і зараз. Але я впевнений, що у вівторок закон нарешті буде прийнятий”, – повідомив Володимир Гройсман на Facebook.