З 17 по 27 вересня 2015 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів всеукраїнське опитування громадської думки. Методом особистого інтерв’ю опитано 2041 респондента, що мешкають у 110 населених пунктах усіх регіонів України (крім Криму) за 4-ступеневою стохастичною вибіркою з квотним відбором на останньому ступені, що репрезентативна для населення України віком від 18 років. 

Опитування засвідчило, що в масштабах країни лідерами громадської підтримки є Блок Петра Порошенка “Солідарність” та Всеукраїнське Об’єднання “Батьківщина”.

Також дослідження констатувало, що після виборів 2014-го найбільше знизився рейтинг “Народного фронту”, який зараз не дотягує і до 2%. “Блок Петра Порошенка” і “Самопоміч” спочатку демонстрували зростання, але згодом — деяке зниження і повернення до рівня виборів 2014 р. Рейтинг ВО “Батьківщина” дещо знизився у порівнянні з липнем 2015-го, але є суттєво вищим у порівнянні з парламентськими виборами 2014 р. Але якщо ж розглядати вибори на місцях, то партія Юлії Тимошенко має всі шанси здобути загальноукраїнську перемогу, що однак не означає що її результат буде схожим по всіх регіонах України і вона контролюватиме обласні, районні й міські ради.

Тривожним сигналом є те, що більшість жителів негативно оцінюють діяльність П. Порошенка на посаді Президента і А. Яценюка на посаді прем’єр-міністра. Мала довіра до найвищих посадових осіб спричиняє суспільний спротив будь-якому реформуванню, навіть якщо воно є позитивним і необхідним. Президенту і прем’єру необхідно терміново вживати заходів задля покращення власного іміджу. Найкращий шлях – успішні реформи, які зможуть повернути довіру до вищої виконавчої і не тільки влади.

Важливим також є те, що більшість населення України вважає, що розв’язувати конфлікт на cході України потрібно шляхом мирних переговорів. Водночас більшість громадян не вірить у мінські домовленості і не вважають, що вони виконуються. Також громадяни вважають, що “керівництво Росії не буде сприяти пов­ному виконанню мінських домовленостей”.

Щодо рейтингу партій – то його замір відбувався у двох аспектах. По-перше, досліджувався рейтинг політичних сил при потенційному голосуванні на виборах до Верховної Ради. По-друге, відбувався замір можливих результатів виборів до органів місцевої влади. Результати між ними є дещо відмінними.

На виборах до Верховної Ради пальму першості утримує БПП “Солідарність”. Серед тих виборців, які готові піти на виборчі дільниці й визначились зі своїм вибором, їхній результат сягає 20%. Недалеко – ВО “Батьківщина” з результатом у майже 19%. Непогані результати у “Самопомочі” і в “Опозиційного блоку”: 12,8% і 11,0% відповідно. При цьому, з липня 2015 року “Самопоміч” наростила 0,6% рейтингу, а от “ОБ” аж 3,8%, що пояснюється наростанням розчарування південно-східних регіонів у політиці чинної влади.

Значно втратила в рейтингу Радикальна партія Олега Ляшка. З 10,2% у липні її підтримка опустилась до 7,4%. Однією з причин цього може стати затримання нардепа Мосійчука, якого звинувачують y корупції і по низці інших обставин. Натомість “Правий сектор” продовжує нарощувати підтримку і, теоретично, може потрапити до парламенту, якщо вибори туди відбувались би найближчим часом. Зараз за них готові проголосувати 6,4% респондентів. Якби парламентські вибори відбувались би найближчим часом, то до Ради не пройшли б “Громадянська позиція Анатолія Гриценка”, ВО “Свобода”, “Ліва опозиція”, “Партія простих людей Сергія Капліна”, УКРОП і “Сильна Україна”.

Однак цікавішим для нас є рейтинги партій в проекції на вибори місцевих органів влади, які навіть в загальноукраїнському контексті відрізняються від парламентських.

Лідером у цьому рейтингу є ВО “Батьківщина” – 19,5%. Далі – БПП “Солідарність” – 18%. За ними ідуть “Самопоміч” й “Опозиційний блок” – 14,9% і 11,6% відповідно. За Радикальну партію Ляшка 5,5%, “Правий сектор” – 4,8%, УКРОП – 3,7%, ВО “Свобода” – 3,4%, “Громадянську позицію” – 3,1%. Перевагу “Батьківщини” над “Солідарністю” можна пояснити тим, що місцеві осередки партії Тимошенко більш потужні й активні, натомість президентська політсила на місцях часто малоактивна й про існування потужного місцевого ядра говорити не доводиться.

Українці вважають, що розв’язання конфлікту на cході України потрібно шукати дипломатичними методами. По всій Україні таких 78%. Противників мирних домовленостей – тих людей, які вважають, що Україна повинна активізувати військові дії аж до повного звільнення Донбасу набагато менше – 12,6%. Ще 9,4% респондентів не визначились щодо даного питання. Найбільш войовничо налаштовані мешканці Західної України. 20,4% опитаних вважають, що потрібно атакувати до переможного кінця. Натомість на тій частині Донбасу, що контролюється українською владою, таких лише 0,8%.

Однак серед тих осіб, які вважають необхідним мирне врегулювання конфлікту, думки розходяться щодо формату переговорів. За продовження мінських переговорів у нинішньому “нормандському” форматі – за участі України, Росії, Німеччини, Франції виступають лише 19,5% респондентів.

Найбільше українців схиляється до того, що “нормандський” формат необхідно розширювати й додавати до нього нових учасників – США, окремих членів ЄС, наприклад, Польщу. Таких – 33,6% (серед тих, які виступають за продовження перемовин). В регіональному розрізі таких найбільше на заході – 45,4%, а найменше на півдні – 21,0%.

Також частина мешканців України виступає за прямі переговори з Росією без інших міжнародних суб’єктів. Є і такі, які вважають, що вести перемовини потрібно безпосередньо з бойовиками. Таких 20,8% та 11,7% відповідно.

Українці не вірять, що мінські угоди дозволять встановити мир на Донбасі. У “Мінськ-2” вірять лише 26,9% опитаних. Натомість 60,8% респондентів впевнені, або скоріше впевнені в тому, що миру від “Мінська” очікувати не варто. Ще 12,3% вагаються з відповіддю. Якщо брати в регіональному зрізі, то найбільше довіряють мінським домовленостям на півдні України, а найменше на заході.

Ще гіршою є оцінка населення щодо виконання мінських домовленостей. Лише трохи більше 20% вважають, що мирні угоди здебільшого виконуються. При цьому 28,8 опитаних вважають що домовленості не виконують взагалі, а основна маса – 48,1%, що “в  основному, не виконуються, але є деякі позитивні зрушення”.

Також українці скептично ставляться до перспектив виконання мінських домовленостей Російською Федерацією. Майже 65% опитаних погодились з твердженням, керівництво Росії не буде сприяти повному виконанню мінських домовленостей. Протилежної думки дотримуються лише 17,4%. Однак цікавою є наступна картина: чим ближче до окупованого Донбасу – тим більша частка тих людей, які вагаються з відповіддю. Якщо на заході таких тільки 6,7%, то на півдні – 21,3%, сході – 28,8%, Донбасі – 36,8%.