З Парижа – під щитом - Львівська Поштa

фото: reuters

Зустріч лідерів “нормандської четвірки” в Парижі, як і передбачалось, завершилася без явного великого прориву. Так, певні результати є, але багато питань і досі неузгоджені. Попереду ще дуже багато роботи. Якщо брати до уваги таке дратівливе питання, як вибори на нині окупованих територіях, то головне слово щодо цього мав би сказати український парламент.

Треба зазначити, що жодного документа у французькій столиці не підписали, а оцінювання результатів перемовин зводиться до коментування зауважень Порошенка, Путіна, Меркель та Олланда. Маємо розуміти, що навіть на одні й ті ж питання в української та російської сторін різні відповіді. У випадку з європейськими лідерами простежуються труднощі перекладу не лише із французької чи німецької мов, а й із розшифровуванням мови дипломатії.

Тож маємо багато галасу про “зраду” в українському суспільстві, особливо в інтернет-просторі. Українська влада своєю чергою говорить про певні успіхи. Але, видається, ані перше, ані друге повною мірою не підходить для підсумків паризьких перемовин. Такі небезпеки, як невибіркова амністія для бойовиків і особливий статус Донбасу, з’явилися не в Парижі – вони закладені ще у других мінських домовленостях від лютого цього року.

Є питання щодо перенесення мирних домовленостей на наступний рік. Російські ЗМІ, посилаючись на слова Франсуа Олланда, одразу після завершення перемовин повідомляли про спільну позицію і про необхідність реалізації мінських домовленостей до 31 грудня цього року. Західні інформагенції також цитували Олланда, повідомляючи про його переконання щодо продовження процесу врегулювання на 2016-ий. Тут треба бути свідомими, що втілити усі пункти “Мінська-2” за менш ніж три місяці нереально. Усе, що стосується перемир’я, на наступний рік не можна переносити, а вибори швидко підготувати не вдасться.

Чим довше Захід не зможе не сказати, що домовленості виконані, тим довше зберігатимуться санкції проти Росії, тобто доки Росія не виведе своїх військ із Донбасу, а Україна повністю не контролюватиме кордон. Так, це питання стоїть останнім і вже після виборів. Але знову ж таки: так це записано в мінських домовленостях.

У Парижі також порушували питання звільнення українських заручників. Порошенко нагадав про одного з командирів 81-ої бригади із позивним Рахман. Путін начебто пообіцяв пришвидшити вирішення питання полонених. Це стосується і вже засуджених у Росії Олега Сенцова, Олександра Кольченка та Надії Савченко, судилище над якою триває. Чи передадуть їх Україні (принаймні на умовах забезпечення “відбуття покарання” на нашій території) покаже час. Як уже зазначалось, у Росії та України різні трактування різних питань. Щодо того, кого треба звільнити, теж.

Про те, що Україна у випадку екстрадиції може просто звільнити засуджених у Росії наших громадян, “Пошта” вже писала у минулому номері на прикладі Савченко. Тут треба лише зазначити, що, окрім названих прізвищ, у Донбасі російські бойовики утримують ще понад півтори сотні українських заручників. Усіх їх треба звільнити (очевидно, обміняти). Невиконання такої вимоги поставить під сумнів подальші мирні процеси, зокрема проведення виборів.

Випробування перемир’я

Загалом, як повідомляють ЗМІ, лідери “нормандської четвірки” в Парижі обговорювали всі пункти мінських домовленостей. Перемовини тривали понад чотири години.

Якщо говорити про відведення озброєння калібром до 100 мм, то таку окрему угоду поверх мінських домовленостей підписали саме перед паризьким самітом. “Нормандська четвірка” підтвердила, що вона має реалізуватися.

“Головний результат паризького саміту – перехід від режиму припинення вогню (після відведення військ і підвищення функції ОБСЄ) до режиму перемир’я. Це вже нові реалії, і ми до цього йшли довгі півтора року. Це важливе досягнення, коли не гинуть українці, коли не стріляють. Будь-яке інше питання – політичне, гуманітарне, соціально-економічне – можна обговорювати лише тоді, коли маємо перемир’я”, – зазначив Петро Порошенко на вихідних в інтерв’ю українським телеканалам.

Востаннє повідомляючи про ситуацію в Донбасі, навіть незважаючи на поодинокі провокації, речник Адміністрації Президента з питань АТО Андрій Лисенко говорив саме про перемир’я. “5 жовтня зранку в підрозділи ЗС України сектора “А” надійшов сигнал про відведення бронетехніки та озброєння від лінії розмежування на 15 кілометрів. Отож сьогодні на Луганщині об 11.00 розпочалося синхронне відведення з передової танків Т-64 і Т-72, а в окремих місцях — протитанкових гармат Д-48 та Д-44 калібром 85 міліметрів і 82-міліметрових мінометів 2Б-9… Працюють представники ЗМІ. Нагадаю, що на виконання доповнень мінських угод командуванню силами АТО на Луганщині надали 14 діб”, – заявив Лисенко вчора.

Голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука повідомив, що процес відведення техніки розпочався з обох боків. Загалом на відведення озброєння калібром до 100 мм на 15 км по обидві сторони від лінії зіткнення передбачений 41 день. Спочатку танки, потім – артилерія та міномети. Після Луганщини відведення проводитимуть на Донеччині. Увесь процес мають моніторити представники ОБСЄ.

фото: reuters

Зазначимо, що в Парижі домовилися про підвищення ролі ОБСЄ. Сама місія має бути розширена кількісно, і до неї мало б приєднатися більше фахівців із Німеччини та Франції. Міжнародні спостерігачі повинні отримати доступ до будь-якої точки Донбасу, бо досі їхню роботу блокували російські бойовики. Також спостерігачі від ОБСЄ мали б отримати повний доступ до україно-російського кордону, особливо до ділянок, які наша держава не контролює.

Представники Міжнародного комітету Червоного Хреста також мали б отримати доступ до окупованого Донбасу. Нагадаємо, що Україна вже не раз намагалася передавати гуманітарну допомогу в окуповані території, вантажі транспортувались під егідою Червоного Хреста, але бойовики їх блокували. Порошенко нині також заявляє, що Червоний Хрест мав би долучатися до визволення незаконно утримуваних на окупованих територіях заручників і до пошуків зниклих безвісти. Доступ мали лише російські так звані гумконвої, а вони везли не так продукти, як боєприпаси.

У випадку подальшого перешкоджання роботі міжнародних спостерігачів і гуманітарних місій це повинно означати зрив домовленостей.

Якщо завершувати гуманітарний блок, то не можна не згадати про необхідність відбудови розтрощеного Донбасу. Це – проблема України. Президент уже заявив, що в цьому допоможе світ і що це не ляже виключно на плечі українських платників податків. Так, німецький уряд уже виділив 50 млн євро для відновлення інфраструктури регіону. Гроші мають піти на відновлення залізничного сполучення, вивезення вугілля та інших вантажів. Тут треба бути свідомими, що одна справа – відновлення інфраструктури звільнених територій, а для того, щоб відбудовувати окупований Донбас, туди має бути безперешкодний доступ і українська юрисдикція. До цього ще далеко... Насамперед потрібно, щоб перемир’я протривало не кілька днів.

Без Криму

А перед тим, як розглядати справді найважливіші і найбільш дискусійні питання, що обговорювали в Парижі, звернемо увагу на слова німецького канцлера Ангели Меркель, які чомусь здивували українських журналістів.

“Коли Україна відновить суверенітет не у Криму, а й у іншій частині країни, процес виконання мінських домовленостей завершиться”, – заявила Меркель 2 жовтня на прес-конференції після перемовин у Парижі, інформував УНІАН.

І знову почалися крики про “зраду”, мовляв, про Крим узагалі забули. Питання: а коли в контексті мінських домовленостей згадували про окупований Росією півострів? Так, це зрада, але вона відбулася не в Парижі 2 жовтня. Тему Криму одразу після анексії виносили за дужки. Навіть західні санкції проти Росії окремо вводили через Крим і окремо через війну в Донбасі. Усі останні мирні перемовини стосувались і, вочевидь, найближчим часом стосуватимуться лише Донбасу. А вже після врегулювання/замороження/провалу цього питання треба буде розбиратись, як повертати Крим. Журналісти запитали Меркель про окупований півострів. Вона відповіла, і це висловлювання, вочевидь, було вирване з контексту.

“Як гарант Конституції і як Президент України боротимуся за кожен клаптик української землі. Перший – Донбас, далі – Крим”, – заявив на вихідних Петро Порошенко.

Для цього потрібна чітка стратегія, яку українська влада (принаймні публічно) не продемонструвала. Станом на нині є лише продовольча блокада Криму, про яку Президент уже не раз згадував як про громадянську акцію. На наступних її етапах влада уже мала відіграти головну роль, якщо йтиметься про припинення постачання електроенергії на окупований півострів і скасування закону про вільну економічну зону “Крим”.

А поки маємо продовження мінського процесу суто для Донбасу. І наш гарант, говорячи про роль перемир’я, не забуває, що наступні політичні кроки будуть найважчими. Для нього, вочевидь, і найбільш болючими іміджево.

Вибори, амністія, особливий статус…

“Російський президент зобов’язався докласти зусиль, аби робоча група з політичних питань тристоронньої контактної групи працювала ефективно і відповідно до встановлених домовленостей, щоби вибори на окупованих територіях сходу України відбулися відповідно до пакета комплексу заходів мінських домовленостей, згідно із законодавством України та з узгодженням із сепаратистами з Луганської та Донецької областей та українським урядом”, – заявила Меркель у Парижі.

“Нашим наміром було забезпечити змогу проведення місцевих виборів. Вони повинні пройти за українським виборчим законодавством. Необхідно, щоби вибори були організовані в рамках робочої групи таким чином, аби їх результати були незаперечними”, – це вже слова Франсуа Олланда з цієї ж прес-конференції.

Важливо й інше із заяв Олланда: контроль за кордоном уже після виборів, власне вибори через 80 днів після ухвалення відповідного закону й імунітет для учасників виборчого процесу. Тут дуже багато запитань. Слова Олланда відсилають нас до плану Мореля з окремим законом для виборів на нині окупованих територіях, а проти цього виступала українська влада. Після Парижа Порошенко заявив, що плану Мореля не було і немає. Але водночас, говорячи про українські вимоги до виборів у Донбасі, український Президент зазначив, що координатор політичної підгрупи в Мінську французький дипломат П’єр Морель уже прийняв позицію української сторони. Виглядає так, що план Мореля буде модифіковано.

“Перша позиція – що тимчасово внутрішньо переміщені особи не будуть позбавлені права для голосування в Донбасі і голосуватимуть в інших місцях. Друга – “трансформація”, або обмеження права участі українських політичних партій у місцевих виборах в Донбасі. Цього не буде. Українські політсили братимуть повноцінну участь у виборах в Донбасі…

Третя позиція – умовою проведення демократичних виборів є повноцінна діяльність українських ЗМІ в Донбасі”, – сказав Петро Порошенко про основні принципи, за якими мали б відбуватися вибори в Донбасі.

Усе це дуже важливе. Вимушені переселенці мали б отримати як право голосу, так і право бути обраними в місцеві ради у Донбасі, навіть якщо перебувають у Києві, Львові чи якомусь іншому місті чи селі України. Інше питання: як регулювати участь бойовиків у виборах? Бо може бути так, що російські бойовики проведуть свої вибори, але формально за українським законом.

Насамперед бойовикам треба було б скасувати свої псевдовибори 18 жовтня і 1 листопада. За словами Порошенка, Путін у Парижі пообіцяв повпливати на скасування фейкових виборів. Про результати такого впливу він мав би повідомити до сьогоднішнього дня. Тим часом бойовики вчора заявили, що не виключають скасування виборів 18 жовтня і 1 листопада, але натомість вимагають правок до виборчого законодавства (насамперед ідеться про амністію для них).

“Імунітет і амністія – різні речі. Імунітет розповсюджується на учасників виборчого процесу. Але як можна організувати на тій території переслідування тих осіб, коли там немає легальних органів влади і наших правоохоронних органів? Не треба займатися самообманом”, – зазначив в інтерв’ю “Главкому” представник України в політичній мінській підгрупі Роман Безсмертний, який також брав участь у перемовинах в Парижі.

Він також розповів, що сьогодні має продовжити роботу тристороння контактна група в Мінську, яка й далі обговорюватиме питання виборчих правил, особливого статусу й амністії для бойовиків. За словами Безсмерного, у Парижі Путін вдався до відтермінованого “шантажу” – якщо в нього вистачить аргументів для скасування виборів бойовиків цією осінню, то далі шукатимемо шляхи для їх проведення, якщо не вистачить – усе почнеться спочатку. Але повертатися немає до чого. У разі нескасування псевдовиборів далі взагалі немає про що говорити.

фото: Прес-служба Президента України

Під тиском західних партнерів, які бажають будь-що заморозити конфлікт, закон про особливе самоврядування в окремих районах Донбасу разом із амністією може бути введений у дію не після виборів і контролю за кордоном, а в день виборів. Спочатку тимчасово, а після оприлюднення результатів виборів і визнання їх чесними постійно. Тільки після цього вже мали б вирішувати питання нашого контролю за кордоном. А для цього необхідне виведення російських військ із Донбасу. Щодо амністії, то українська влада не раз заявляла, що вона не стосуватиметься осіб, які вчинили важкі злочини. Але кожного разу після таких заявив виникало питання: а як достеменно довести, хто стріляв і вбивав, а хто ні? Небезпека невибіркової амністії залишається.

Позитивом можна назвати те, що українська сторона начебто добилася того, що нового закону про амністію та особливий статус не буде. Про це говорив Роман Безсмертний, а також ще один учасник перемовин – заступник голови АП Костянтин Єлісєєв. “У нас нині немає потреби в тому, аби приймати новий закон про амністію чи так званий закон, який нам нав’язали, про окремий статус Донбасу. У нас існує вся правова база для того, щоб урегулювати ці проблеми. Ба більше, ця правова база повністю відповідає мінським домовленостям”, – заявив учора Єлісєєв, інформує “Українська правда”.

Він також зазначив, що Росії не вдалося нав’язати нам окремого закону про вибори. Але в ці слова вже значно менше віри. Якщо брати до уваги заяви учасників перемовин, то найближчим часом цей окремий закон обговорюватимуть. Інше питання: скільки в цьому документі буде українського, а скільки нав’язаного ззовні? Виборчий закон, як уже зазначалося, обговорюватимуть у Мінську й далі. Аби його можна було назвати українським, документ мав би ухвалити наш парламент. Уже на цьому етапі багатьох небезпек можна буде позбутися.

Перемовини в Парижі не зробили мінські угоди новими, не уточнили, а лише поставили знаки оклику після кожного пункту. Із саміту “нормандської четвірки” українська влада повернулася ані зі щитом, ані на щиті. Нині це можна назвати перебуванням під щитом від критики і недовіри власного суспільства. Для Порошенка і Ко завдання залишається незмінним – на тлі перемир’я не піти на надто великі політичні поступки. Поки ж треба дивитися на те, як після Парижа виконуватимуть перемир’я, відбуватиметься обмін полоненими, здійснюватиметься робота ОБСЄ і так далі. Ще до виборів питання виведення російських військ і контролю за кордоном має бути чітко узгодженим. Над цим треба працювати. А вибори, якщо до цього дійде, відбуватимуться не раніше кінця зими – початку весни наступного року.

Без емоцій

Про перемовини в Парижі йшлося дуже багато.
“Пошта” прослідкувала за коментарями відомих українських політичних експертів у соцмережі Facebook

Віталій Бала, політолог, директор Агентства моделювання ситуацій:

– Декілька пунктів, що можуть трохи прояснити ситуацію. Ніякого формального документу підписано не було. Тому результати зустрічі будуть різними в інтерпретації, наприклад, Росії і України. На зустрічі домовились про те, що будуть дальше домовлятись про виконання мінських домовленостей. Хоча Меркель вже заявила і про так звані “парижські домовленості”. Тепер все буде залежати від Верховної ради і українського народу. Багато спірних питань можна і потрібно виписати і прийняти в інтересах України, а не Олланда, Меркель чи Путіна. Припинення бойових дій на Донбасі, якщо воно остаточно відбудеться, це добре. Питання виборів, які в першу чергу повинна визнати Україна, не є простими і однозначними. Все може статись... Україна отримала паузу у війні з Росією, це ще не мир, але така пауза нам потрібна, щоб хто не говорив. Часу у нас практично для маневру не залишилось, тому потрібно таки вже робити реальні зміни в середині країни. P.S.Питання миру і питання реформ та змін в Україні тісно повязані. Не буде результатів і успіхів у реформування країни, не буде успіхів і в протистоянні з Росією.

Сергій Таран, політолог, директор Міжнародного інституту демократій:

– Без емоцій про підсумки “нормандської четвірки”: Озброєння таки відведуть, стріляти будуть менше, життів буде збережено більше; Фейкових виборів не буде. А буде дуже складний процес ухвалення законів, які би дозволили провести вибори на окремих територіях за українськими законами; депутати туди зможуть вписати будь-які умови, які полегшать процес реінтеграції окупованих територій і ускладнять життя російським “гоблінам”; Імунітет від Олланда – “фількина грамота”,- затяті бойовики на вибори не підуть, а якщо й підуть, то далі нинішнього свого анклаву все одно не виїдуть; ОБСЄ і міжнародна спільнота бере на себе відповідальність за відведення російських військ та поновлення контролю над кордоном. Не буде цього зроблено? Тоді просто повернемося до сьогоднішнього умовного статус кво. Альтернатива підсумкам “нормандської четвірки” – повномасштабна війна, цього разу, можливо, без підтримки Заходу у вигляді санкцій. Інша альтернатива – у випадку повного ігнорування домовленостей російською стороною – “замороження” і ізоляція окупованих територій, до цього, власне, все і йде.

Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва:

– Обережно про “паризькі домовленості”… Про результати зустрічі пресі розповідали лише Олланд і Меркель. Ані Путіна, ані Порошенка, ані спільної прес-конференції… Лідери Франції та Німеччини звітували про свої дипломатичні успіхи. Воно й не дивно. Це вкотре підтвердило, що так звані мінські домовленості – їхній інструмент, яким вони утримують Україну та Росію від подальшої ескалації бойових дій у Донбасі. Це рамка зовнішнього контролю над конфліктом, отже, над діями України та Росії в цьому конфлікті… Найбільше досягнення переговорів – готовність відведення від лінії зіткнення танків, гармат до 100 мм і мінометів до 120 мм. Якщо лише це зроблять, можна отримати тривале перемир’я. Але ж це роблять не за мінськими угодами, в яких про відведення такої зброї не згадується, а поверх них! Працює проста логіка військової деескалації. Це справді потужний пас політикам і дипломатам. Відтепер вони відіграватимуть провідну роль у цьому конфлікті. Вони вже не зможуть ані присвоїти військових перемог, ані виправдовуватися військовими поразками… І так буде, доки гармати мовчатимуть. Протиборчі сторони розміняли дві протилежні позиції. Росія має поступитися проведенням виборів 18 жовтня і 1 листопада в обмін на пролонгацію терміну експлуатації мінських домовленостей. Зрозуміло, що ці дати своїх виборів вигадали самі росіяни, і відмова від них їм нічого не коштуватиме. Вони контролюють ситуацію на окупованій території не завдяки виборам, а руками своїх силовиків. Але й Україна поступається цілком штучною “позицією”, яку сама ж створила. Пам’ятаєте, як Порошенко звертався до Леоніда Кучми, аби той “відкликав” свою думку про необхідність пролонгації виконання мінських домовленостей на 2016 рік? От він і обміняв цю переговорну позицію на скасування фейкових російських виборів на окупованій території. Бо Україні потрібно не просто закінчення дії мінських угод, а продовження пов’язаних із ними санкцій Заходу. Тож 1:1. Пролонгація виконання мінських домовленостей на 2016 рік, крім пролонгації перемир’я, означає ще й пролонгацію західних санкцій! Якщо, звісно, Захід не відмовиться від власної, озвученої ще в березні 2015 року, позиції стосовно того, що санкції діятимуть до повного виконання мінських домовленостей Росією. Чим пізніше відбудуться вибори в Донбасі, тим краще. Анонсована нова роль ОБСЄ означає, по суті, перекладення на неї не лише спостережних, але й контрольних, у тому числі, поліцейських функцій на окупованому Донбасі. Принаймні на час організації і проведення там так званих “виборів”. Сюди входить і питання обмеженого контролю зовнішнього кордону. Звісно, якщо цього захочуть росіяни. Або якщо їх до цього змусять. А ні - то ні. Буде додатковий аргумент в дискусії і поле для дипломатичної гри.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти