Війна дипломатій
Після Генасамблеї ООН у Нью-Йорку українського Президента вже завтра чекає ще більше випробування “нормандським форматом” у Парижі
фото: @Yuriy_Sergeyev
Цей тиждень видався вкрай важким для української дипломатії. На полях Генасамлеї ООН в Нью-Йорку українське питання тісно переплeлось із сирійським, але низка експертів сходяться на думці, що нашій делегації на чолі із Президентом Петром Порошенком вдалось посилити позиції України. Водночас це ще далеко не кінець, вже завтра, 2 жовтня, український Президент полетить у Париж на вкрай важкі перемовини із лідерами “нормандської четвірки” (Україна, Росія, Франція, Німеччина). Від цієї зустрічі мало хто очікує якогось прориву, але вона мала б розставити основні акценти для розуміння того, як далі розгортатиметься ситуація у Донбасі. У цьому контексті зустріч у Парижі буде важливішою за виступи в Нью-Йорку. Підтримка західними партнерами територіальної цілісності України і засудження російської – це добре, але план Мореля із особливим законом для виборів на окупованих територіях, особливим статусом для Донбасу, амністією для бойовиків, але без виведення російських військ та українського контролю за кордоном, що також начебто проштовхує Захід для замороження конфлікту, є неприйнятним для української влади. Бо таке “замороження” означатиме фактичну втрату наших територій, приховану федералізацію, а ще величезні іміджеві та електоральні втрати нинішньої української влади. Це мали б добре розуміти в Києві…
Тим часом продовжувала свою роботу тристороння контактна група у Мінську і у вівторок, 29 вересня, нарешті було підписано угоду про відведення від лінії зіткнення озброєння калібром до 100 мм. Відомі подробиці цього документа, але невідомим залишається наскільки і чи взагалі він буде виконуватись ворожою стороною. Окрім цього, не забуваймо про те, що в Мінську продовжують обговорювати вибори на окупованих територіях та “особливий статус”.
На тлі усього цього Рада Федерації РФ вже офіційно дозволила використовувати російську армію за кордоном. І тут знову можуть переплестись шляхи України та Сирії, в обох країнах є російська армія і великий російський інтерес. І Путін недарма розпочав свою військово-політичну “багатоходівку”. Але тепер про все по порядку.
Правда на нашому боці!
У рамках ювілейної Генасамблеї ООН у Нью-Йорку усі очікували виступів презентів Барака Обами та Володимира Путіна. Насправді ж нічого нового вони не сказали, а лише підтвердили те, про що експерти говорили задовго як до їх виступів, так і двосторонньої зустрічі.
Так, Обама зосередився на темі України, Сирії та боротьбі з “Ісламською державою”. Зокрема, американський президент вчергове засудив анексію Криму та агресію Росії у Донбасі. Водночас він заявив, що ніхто не хоче ізолювати Росію, але санкції США та ЄС є логічним кроком у відповідь на дії Кремля.
Путін у своєму виступі згадав Україну лише побіжно, при цьому він не забув заявити про те, що у Донбасі “громадянська війна”, а також звинуватити у цьому Захід. Більше уваги господар Кремля присвятив Сирії та створенні антитерористичної коаліції. Це, безперечно, дуже дивно чути з уст людини, яка нині є найбільшим терористом у світі.
Говорив Путін і про те, що потрібно виконувати мінські угоди. Але знову ж таки: де логіка в цих словах, якщо власне Росія домовленостей і не дотримується?!.
“Незважаючи на те, що Росія досі відмовляється офіційно визнати своє пряме військове вторгнення, сьогодні немає сумнівів у тому, що це агресивна війна проти моєї країни. Для того, щоб ввести в оману міжнародну спільноту, російська влада наказує знімати шеврони у своїх військовослужбовців і розпізнавальні знаки з військової техніки, відрікатись від своїх солдат, захоплених на полі бою, цинічно використовувати мобільні крематорії, щоб усунути сліди своїх злочинів на українській землі. Я хотів би підкреслити: це не громадянська війна і не внутрішній конфлікт”, – заявив Петро Порошенко з трибуни ООН. В рамках загальних дебатів він виступав через день після Обами і Путіна.
“За останні кілька днів ми чули примирливі заяви з російського боку, в яких, зокрема, був заклик до створення антитерористичної коаліції, та попередження про небезпеку загравання з терористами. Гарна історія, але їй важко повірити! Як можна закликати до формування антитерористичної коаліції, якщо ви заохочуєте тероризм прямо перед своїми дверима? Як ви можете говорити про мир і законність, якщо ваша політика – війна за допомогою маріонеткових урядів?”, – додав український гарант, апелюючи до заяв Путіна. Тут зазначимо, що українська та російська делегації виходили із зали, коли виступали відповідно Путін та Порошенко.
Загалом же наш гарант виступав на різних заходах у рамках Генасамблеї ООН. Порошенко черговий раз повторив, що Україні потрібна не летальна зброя, а засоби для захисту. В цьому контексті слід зазначити, що віце-президент США Джо Байден на зустрічі з українським Президентом повідомив про те, що цієї осені Америка надішле нам нові контрбатарейні радари Q36. Загалом же стало відомо, що США нададуть Україні додаткову військову допомогу на 20 мільйонів доларів. Допомога стосуватиметься, як власне засобів для оборони, так і військових навчань.
Також Порошенко у Нью-Йорку нагадував світові про російську анексію Криму, заявляв про те, що на Росію потрібно тиснути, аби звільнити усіх заручників, згадував Савченко, Сенцова, Кольченка, а також заявив, що у разі зриву мінських домовленостей немає іншого шляху, як посилення санкцій проти Росії, а ще закликав відправити міжнародних миротворців у Донбас.
З Обамою Порошенко, за його самого словами, на полях Генасамблеї зустрічався аж тричі – до і після перемовин президентів США та Росії.
Новоросія чи НовоСирія?
Також важливо зауважити, що план Кремля перекрити сирійською темою свої злочини в Україні не вдався. Після зустрічі Обами та Путіна за закритими дверима багато говорилось про те, що Росія та США погодили свої позиції щодо військових дій у Сирії. Але непогодженим залишився чи не найважливіший для Путіна момент – подальша доля президента Сирії, давнього друга господаря Кремля Башара Асада.
“Між Москвою і Вашингтоном залишаються великі розбіжності щодо Сирії. Зокрема стосовно того, що робити з Асадом. Вашингтон, більшість країн Заходу вважають, що Асад має піти. Він убив значно більше сирійців, ніж угруповання “Ісламська держава”. Москва, очевидно, намагається втримати позиції Асада хоча б на якийсь час. Президент Путін вирішив зі своїх міркувань перевести увагу з України на Сирію. Це не означає, що Захід відповість на це, жертвуючи інтересами України”, – каже екс-посол США в Україні, експерт Інституту Брукінгса Стівен Пайфер, інформує Радіо Свобода.
Власне Росія у Сирії не так воює з “Ісламською державою”, як саме захищає Асада від повстанців. А ще зазначимо, що учора з’явилась інформація про те, що Росія вимагає від США вивести літаки із Сирії. Зрозуміло, що Америка відмовилась і це також ставить під питання, якою буде подальша співпраця двох держав у так званій боротьбі із тероризмом.
“Нова авантюра Кремля в Сирії – це вже не “примус” до переговорів, а спроба прислужитися інтересам Америки, бути їй корисними (як і в Ірані, до речі, тільки більше). Послання просте: без Росії ви сирійську кризу не розв’яжете, бо ми уже там, у Сирії. Тому з нами треба говорити. Ну, будь ласка, зустріньтеся з нами хоч “на полях” Генасамблеї. Від прямого тиску грубою силою Кремль переходить до дипломатичного маневру. Але це не просто зміна тактики, це ще й зміна стратегії. Це спроба повернути себе за стіл, з-за якого Росію просто викинули... Для держави, яка марить світовим лідерством, це ганебно і принизливо. Саме у цьому і полягає суть драматургії цього сюжету сучасної історії”, – пише політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач у блозі на “Українській правді”.
Ми вже згадували про рішення Ради Федерації РФ про дозвіл воювати російським військам за кордоном. Формально це ухвалювалось саме для Сирії. Асад офіційно звернувся за допомогою до Кремля, і Росія направила йому свої літаки, які і так вже були в Сирії (про наземну операцію начебто не йдеться). Після цього рішення Ради Федерації РФ Путін вже у Росії ще багато говорив, що все це робиться на основі статуту ООН, і що усі “партнери про плани й дії Росії на сирійському напрямку поінформовані”.
Але небезпеку для України це не відміняє. Росія вже не перший день воює в Сирії, а тепер хоче це так би мовити “легалізувати”, як завжди постфактум. Набагато довше Росія воює в Україні, та й маріонеткові бойовики у Донбасі уже просили Путіна про допомогу, зможуть це зробити ще багато разів. І саме свої внутрішньо російські рішення господар Кремля розглядає як єдиний закон, при цьому плюючи на будь-яке міжнародне право. Зауважимо, що Рада Федерації РФ вже давала дозвіл на використання своїх військ закордоном у березні минулого року для анексії Криму (також постфактум). Рішення діяло до 24 червня 2014-го. Росія встигла також розпалити війну на Донбасі, хоч і досі не визнає присутності там своєї армії. (При цьому наймасштабніше вторгнення відбулось у серпні).
“Прийняття такого рішення Російською Федерацією – ще один крок до дестабілізації глобальної ситуації, до напруження у світі, до продовження військових конфліктів. І Росія за це несе персональну відповідальність. Рішення щодо направляння військ, надання дозволу російському президенту направляти війська в будь-які країни світу – це крок до знищення глобальної світової системи безпеки. Воно неприйнятне, і реакція міжнародного світового співтовариства повинна бути невідкладною з цього питання”, – заявив учора на засіданні уряду український прем’єр Арсеній Яценюк.
Гібридна дипломатія
З усім цим, тезою про громадянську війну в Україні, а відповідно і вимогою посадити за стіл переговорів українську владу та маріонеткових бойовиків, сирійською кампанією як козир у рукаві для Заходу, дозволом самого для себе воювати за кордоном Путін і прибуде завтра до Парижу. А ще, ймовірно, із погрозами відновлення бойових дій, якщо не буде політичних поступок з боку України.
Тут лише зазначимо, що експерти вже неодноразово називали відносне затишшя у Донбасі впродовж вересня тактичним кроком Путіна. Напередодні Генасамблеї ООН Росії вигідно було продемонструвати хоч якесь дотримання мирних угод. Хоч і тут сказати, що у Донбасі було повне перемир’я – язик не повертається. Ворог здійснював провокації, використовував стрілецьку зброю та час до часу міномети. У рази зменшилось число наших втрат, але вони все рівно були.
Мабуть нікого не дивує і те, що підписання угоди про створення буферної зони на Донбасі відкладалось аж до цього тижня. Власне підписання у Мінську відбулось на тлі Генасамблеї ООН і впритул до перемовин у Парижі. Саму угоду підписали спецпредставник ОБСЄ Мартін Сайдік, екс-президент України Леонід Кучма і спецпредставник Росії Азамат Кульмухаметов. Учора свій підпис начебто поставив і самопроголошений голова так званої “ДНР” Захарченко. Обіцяв це зробити і Плотницький з “ЛНР”.
Угода передбачає відвід озброєння калібром до 100 мм на 15 км кожного боку від лінії зіткнення у два етапи – спочатку танки, потім міномети. Перший етап почнеться через два дні після повного припинення вогню і завершиться через 15 днів, а другий етап триватиме 24 дні. Вчора угода не почала діяти, так як бойовики ще здійснили кілька збройних провокацій.
Чи почне діяти угода ще питання, а нас турбує й інше. “Робоча група з політичних питань розширила та інтенсифікувала дискусії, які проходили впродовж двох днів. Всі засідання більшою мірою були присвячені трьом питанням: місцеві вибори, особливий статус (особливий порядок здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донбасу) та амністія… Координатор, посол П’єр Морель, в подробицях поінформував Тристоронню контактну групу про хід дискусії по цих трьох питаннях в контексті мінських угод. Він зазначив, що група продовжить роботу у тому ж ритмі в жовтні із проведенням зустрічей щотижня, заплановані сесії з міжнародними експертами по таких темах, як конституційна реформа в Україні, стан справ уздовж лінії зіткнення в контексті місцевих виборів, а також проведення місцевих виборів у конфліктній ситуації”, – заявив цього тижня Мартін Сайдік, повідомляє УНІАН.
Зрозуміло, що йдеться про так званий план Мореля, про який “Пошта” уже детально писала, і який категорично відкинула українська влада. Чи буде він насправді реалізовуватись великою мірою залежить від завтрашньої зустрічі “нормандської четвірки” у Парижі.
“Українська влада дуже довго боялася спровокувати Росію на повномасштабну війну. Усі свої дії вона маскувала то під “АТО”, то ще під щось... Цього вересня настає історичний перелом – українська влада перейшла у наступ. Ні, не у військовий, а у гібридний. Нова військова доктрина (підготовка до членства в НАТО), товарна блокада окупованого Криму й намір скасувати закон про спеціальну економічну зону, введення в дію рішення РНБО про санкції проти Росії, і навіть, заборона на польоти “Аерофлоту” з “Трансаеро”. І це усе на фоні реструктуризації зовнішнього боргу (фактичного уникнення дефолту України) та успішних переговорів про зниження ціни на російський газ. Що не кажіть, а українська влада у вересні відчула себе впевненіше ніж та, якою була ще у серпні. Мабуть, через суттєве послаблення Росії. І суттєве посилення підтримки Заходу”, – зазначив у своєму блозі вже згаданий експерт Володимир Горбач.
Нам же залишається надіятись, що у жовтні Україна свої позиції не здасть…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
