Продаємо секс. Легально…
В Україні уже вкотре пропонують легалізувати проституцію. “Пошта” дізналася, чи має перспективи такий законопроект і які наслідки це матиме
У Верховній Раді зареєстрували законопроект під №3139 про регулювання проституції та діяльності секс-закладів. Станом на середу, 23 вересня, текст проекту надали для ознайомлення. Документ вніс депутат від групи “Воля народу” Андрій Немировський, який був обраний до Ради за списками “Самопомочі”. З фракції цього нардепа виключили після голосування за проект змін до Конституції в частині децентралізації.
Текст законопроекту, а також пояснювальна записка вже доступні для перегляду на сайті українського парламенту. Зокрема, документ передбачає декриміналізацію та легалізацію діяльності секс-закладів, регулярність медоглядів працівників секс-сфери, встановлення правил розміщення і функціонування борделів.
У пояснювальній записці до законопроекту сказано: “у більшості розвинених країн Європейського Союзу проституція легалізована, зокрема: 4 листопада 1998 Кабінет Міністрів Латвійської Республіки прийняв “Правила щодо обмеження проституції”, фактично визнавши проституцію легальною професією. Так, у знаменитому на весь світ “Кварталі червоних ліхтарів” у Амстердамі ви можете спокійно вибрати будь-яку вподобану дівчину і усамітнитися з нею; комфортні умови для секс-туристів створено і в Греції. У цій країні будинки розпусти працюють абсолютно легально”.
Викликають запитання окремі пункти законопроекту, зокрема, частина 1 статті 7, яка звучить: “Держава сприяє розвитку секс-закладів, вживає заходів підвищення іміджу праці повій, сприяє діяльності професійних спілок та громадських організацій у сфері проституції, діяльності секс-закладів”.
Навіщо державі брати на себе функції розвитку секс-бізнесу, незрозуміло. Якщо ми визнаємо це явище як суспільне зло, яке завдаватиме найменше шкоди лише через механізм легалізації, то незрозуміло, навіщо його поширювати державними зусиллями.
фото: uevageneracionparadios.files.wordpress.com
Основні аргументи проти легалізації проституції – морально-етичні. З точки зору суспільної моралі, яка в Україні багато в чому привнесена з християнства, проституція – це явище аморальне. В контексті цього противники легалізації говорять про руйнацію суспільних цінностей, негативного впливу цього явища на дорослих і дітей тощо. Ще одним аргументом проти є апеляція до збільшення секс-туристів, які приїжджатимуть до Львова в пошуках дешевого сексу.
Прихильники легалізації проституції переважно погоджуються, що це явище – суспільно негативне, але його переведення в законодавче русло дозволить нівелювати насильство над повіями, витягнути із секс-бізнесу тих, які утримуються в ньому насильно, запобігти залучення неповнолітніх у цю сферу, а також дбати про здоров’я клієнтів і працівниць цього сектору.
Це ж стосується і секс-туризму. Сьогодні він також процвітає, а переведення його в законодавчу площину дозволить контролювати це явище, навіть обкладати його податком і отримувати з того кошти.
На думку “Пошти”, законопроект, зареєстрований у Раді, найімовірніше, не буде прийнятий. Попереду вибори, і народні обранці навряд чи відважаться голосувати за таке доволі скандальне рішення. Незважаючи на те, що Україна є світською державою, вплив Церкви на суспільство вельми великий. Немає сумніву, що такий проект зустріне жорсткий спротив церковних кіл. Оскільки українці мають стабільну довіру до Церкви, політики “сваритись” із нею до виборів не будуть, аби не зіпсувати свої електоральні рейтинги.
Однак частина українського політикуму все-таки схиляється до того, що проституція – це непереборне зло, а значить його краще контролювати і тримати в узді, аніж боротися кримінальним переслідування, де-факто пускаючи його на самоплив. Раніше думку про необхідність узаконення цього явища висловлював, зокрема, Юрій Луценко, в тому числі й тоді, коли перебував на посаді міністра МВС.
Нині секс-бізнес фактично повністю контролює криміналітет. Значна частина повій торгує своїм тілом не добровільно, а через примус, залякування і фізичне насильство.
Правовий статус проституції в Європі різноманітний. Умовно його можна поділити на кілька категорій. До першої, де діяльність повій і борделів законна і регулюється, належать Нідерланди, Німеччина, Швейцарія, Австрія і Греція.
До другої, де проституція легальна і регульована, однак діяльність борделів заборонена, – Латвія і Угорщина.
До третьої категорії країн Європи, де проституція не є криміналом, однак не регулюється, а діяльність борделів незаконна, належить найбільша група країн: Ірландія, Великобританія, Португалія, Іспанія, Франція, Чехія, Словаччина, Польща, Болгарія, Данія, Естонія, Фінляндія, Болгарія та ін.
До четвертої групи належать ті країни, де проституція незаконна, але переслідують за це не самих повій, а їхніх клієнтів, – Ісландія, Швеція й Норвегія.
Україна належить до останньої когорти країн, де відповідальність за проституцію лежить на самій повії. Окрім нашої країни, сюди входять Росія, Білорусь, Литва, Молдова, Румунія і країни колишньої Югославії.
“У трудовій книжці навряд чи писатимуть “повія”…
Про перспективи боротьби з проституцією, її легалізацію, а також до чого це може призвести і наскільки виправданим може бути таке рішення, “Пошта” говорила з екс-керівником відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми та суспільною мораллю, управління міліції Львівщини (очолював підрозділ у 2000 – 2004 рр.) Віктором Стельмахом.
– Скажіть, будь ласка, чи взагалі реально ефективно боротися з проституцією, чи можна зменшити це явище до прийнятних масштабів? Можливо, воно незнищенне, і його можна тільки легалізувати?
– Якщо є бандитизм – з ним можна боротися, його можна викоренити. Якщо є злодій – з ним також можна боротися, і він перестане красти. Посадили один раз, посадили другий, і він перестане красти. А щодо цієї проблеми, то її не викорениш ніколи. Якби ми жили трошки краще, якби люди не потребували харчування, одягу, такого, як зараз, не було б. Мало хто став би торгувати своїм тілом. Часто є таке, що дітей треба годувати-одягати, і тому жінка змушена йти на це. Викоренити проституцію, вважаю, неможливо. Рано чи пізно жінці стане гірше жити, і вона все одно піде на трасу, до клієнтів і так далі.
Раніше, коли я тільки починав керувати відділом боротьби з торгівлею людьми, був проти легалізації проституції. Думав, що поборю її. В ті роки, коли я очолював цей відділ (можете підняти статистику, газети), дуже активно порушували цю тему (зокрема й тоді ще “Суботня Пошта”. – ред.).
Щотижня були нові затримання, кримінальні справи. Знаєте, скількох ми тоді притягували до адміністративної, до кримінальної відповідальності! Я тоді думав, що ми вже повинні подолати це явище… Садили одного, а на його місце приходили троє. Арештовували трьох – з’являлося десятеро. Тепер я вважаю, що суспільство дійшло до того, усвідомило те, що найкращим виходом буде легалізація проституції. Матимемо і сплату податків, і дуже скрупульозні медичні обстеження цих людей. Одне слово, закриємо дуже багато питань. Найголовніше, що буде якийсь контроль. Тут мовиться навіть не про гроші: держава від того особливо не збагатіє і не збідніє.
Львівська область порушувала чи не найбільше кримінальних справ щодо торгівлі людьми. Виловлювали сутенерів і у Львові, і в Червонограді, і в інших містах. Навіть у приватному порядку. Їздили до Польщі та буквально витягували дівчат із борделів, де їх насильно тримали.
Перебуваючи на посаді керівника відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми та суспільною мораллю, дуже багато наслухався й від самих дівчат, які були задіяні в цьому, особливо від тих, що потрапили в торгівлю людьми за кордоном. Купа жахливих ситуацій: коли їх кидали в ями і давали їм одну головку капусти на трьох на добу…
– Частина жінок займається проституцією добровільно, але є й велика частина тих, які в цьому “бізнесі” не з власної волі. Чи дозволить потенційна легалізація зменшити частку тих, що хочуть вибратись із цього, якось захистити їх?
– Жінка на таку роботу найчастіше йде від біди. Якщо проституція буде легалізована, то це буде якесь офіційне приміщення, готель чи інший будинок, і там жінку вже ніхто ні до чого не примушуватиме. Безперечно, це буде завуальовано. В трудовій книжці навряд чи писатимуть “повія”. Писатимуть “сфера обслуговування” чи “готельно-ресторанний бізнес”. Можливо, суспільство ще не до кінця усвідомило, що це давня професія, дуже давня.
Зараз насильство присутнє в якій формі? Сутенер утримує двох-трьох дівчат, яких затягує в боргову яму. Наприклад, повія погоджується “працювати” півроку, щоби віддати борги, щоби заробити дитині на навчання, на ще щось. Але коли дівчина почала цим займатися, приносити непогані гроші сутенеру, він підсилає клієнта, який згодом жалітиметься: вона була зі мною неввічлива, погано “обслужила” тощо. Сутенер накладає на повію так званий “штраф”. Штрафує на таку суму, яку їй потрібно буде відробляти півроку. Тут уже присутній елемент насильства. Таким чином і затягують жінок у цей “бізнес”. Але якщо проституцію узаконити – такого вже не буде.
Після легалізації матимемо наступне: потрібно розуміти, що є два типи людей. Перший працюватиме легально, законно, другий – в “тіні”. Але, в принципі, якщо клієнт, захоче отримати певну послугу, то вибиратиме тих, що працюють легально. Клієнт – як риба, яка шукає де глибше і де краще. Якщо він побачить, що послуги ці можна отримати в чистоті, убезпечитися від хвороб, а не, як кажуть, “на Левандівці, в підвалі”, то й не ходитиме підпільними борделями. Офіційні заклади витіснять нелегальні. Звісно, тут присутній аспект ціни: у офіційному вона одна, в неофіційному інша. Але, думаю, безпека клієнтів переважить. Зараз, якщо людина це купує, то, ймовірно, має гроші.
Якщо легалізація все-таки відбудеться, державі буде легше боротися з підпільними борделями. Та й сама повія матиме вибір: працювати легально чи ризикувати усім. Повторюсь: тут і медичні обстеження, і хоч якийсь захист від насильства.
Розмовляв Василь Сопілка
Богдан Шкарада, екс-начальник міліції Львівщини:
– Деякі країни проституцію легалізували, а деякі ні. Наприклад, у Голландії суспільство нормально це сприймає. Питання: як сприймає це наше суспільство? Перед тим як приймати закон, я провів хоча б якесь дослідження соціологічне. У нас трошки інакше суспільство, люди. Більшість до того, мабуть, негативно ставитиметься. Але з точки зору сьогоднішнього дня, думаю, треба легалізувати, оскільки боротися з проституцією неможливо. Вона так глибоко пустила коріння, завуальована під усілякі салони, клуби, сауни… Що робиться на вищому рівні – всі знають. А держава з того нічого не має… Боротися неможливо, тому варто легалізувати. Але суспільство, найімовірніше, буде проти. Було б правильно це на якийсь час відкласти, ще трохи обговорити цю тему в суспільстві через ЗМІ, інтернет. Думаю, середнє і старше покоління можуть бути проти, а щодо молоді проблем не буде.
Щодо секс-туризму, то якщо взяти історію Львова, коли ще була Австро-Угорська імперія, сюди приїжджали секс-туристи. Тут були борделі в центрі міста, зокрема, там де зараз обласний суд, в інших відомих місцях. Приїжджати будуть, але, гадаю, шкоди не робитимуть, навпаки, витрачатимуть гроші, які держава отримає.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
