Учора під час прес-конференції в Єлисейському палаці президент Франції Франсуа Олланд заявив, що ініціюватиме зустріч лідерів країн “нормандської четвірки” в Парижі ще до початку Генеральної асамблеї ООН. Тобто ще до 15 вересня. 

Вже найближчими днями перемовини мають провести міністри закордонних справ України, Росії, Німеччини та Франції. Ймовірно, що саме так домовлятимуться про зустріч глав держав. Зазначимо, що раніше глава МЗС України Павло Клімкін також припустив зустріч чотирьох міністрів впродовж найближчого часу.

В останній тиждень із Донбасу доходять новини про те, що бойовики справді практично перестали використовувати важке озброєння (були зафіксовані лише поодинокі випадки). Трапляються конфлікти із застосуванням стрілецької зброї, інколи використовувались ворожі гранатомети, інформація про поранених наших бійців продовжувала з’являтись, але загалом у РНБО звітують про достатньо спокійну ситуацію. 

“Перший тиждень, коли на фронті не стріляють  і коли нарешті почали працювати мінські домовленості”, – заявив 5 вересня Петро Порошенко.

Чи означає це початок справжнього миру? Навряд чи. Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник наприкінці минулого тижня зазначав, що нове перемир’я варто розглядати як тактичні кроки: можливо, Путіну потрібне перемир’я напередодні візиту у Нью-Йорк на Генасамблею ООН; можливо, Кремль хоче витиснути більші поступки від України.

“Складно характеризувати цю ситуацію як стабільну, майже щодня є жертви. Навіть язик не повертається називати це перемир’ям. Максимум, про що можна говорити – це тимчасова деескалація. Перспективу довготривалої нормалізації оцінюю песимістично, тому що класика будь-якого конфлікту вчить нас, що поки не усунені причини, які лежать у його основі, не можна говорити про яку-небудь перспективу його розв’язання. Росія не збирається дотримуватися ключових пунктів, що є основою для стійкого перемир’я: виводити іноземні війська з території України, роззброювати незаконні збройні формування, сприяти встановленню контролю над українсько-російською ділянкою кордону. Просто кажучи, йде торг, і до моменту досягнення результату – та сторона (сепаратисти) тимчасово припиняє вогонь”, – це вже коментар Олексія Мельника “Голосу Америки” від 7 вересня.

І переконання в тому, що Кремль спробує добитись якомога більше дивідендів від нинішнього затишшя у Донбасі зростає. Вже сьогодні у Мінську має пройти чергове засідання контакт­ної групи. Начебто планується підписання угоди про відведення озброєння калібром до 100 мм. Представник “ДНР” Денис Пушилін заявив, що у такому випадку на Донбасі нарешті буде мир.

Але тут є багато нюансів. Адже усі розуміють, що відведення озброєння нічого не дасть. Потрібно відводити війська, при цьому російські війська треба відводити не на 15 км,

а загалом із території Донбасу, і про це треба говорити. Також потрібно завершити повний обмін полоненими, і Україна має контролювати кордон. Але ж Росію і її маріонеток хвилює не це. Їм потрібна легалізація бойовиків, особливий статус і згода України і світу на вибори на нині окупованих територіях. І вочевидь, торги щодо цього триватимуть у Мінську, а далі можуть перейти у перемовини в Парижі і Нью-Йорку.

Цими вихідними сепаратистські та російські ЗМІ розтиражували повідомлення про “переворот” у “ДНР”: Пушилін став замість Пургіна головою тамтешнього “парламенту”, а “голова ДНР” Захарченко начебто зник. І в Україні з’явилось дуже багато коментарів експертів на цю тему. Водночас у групі “Інформаційний опір” зазначають, що такий “переворот” нічого Україні не дає. Так, Пургіна ми знаємо як противника мінських домовленостей, Пушиліну, який не підписував мінських домовленостей (підписував Захарченко) нині будується імідж прихильника миру. Але в кінцевому результаті будь-хто у “ДНР” чи “ЛНР” є лише маріонеткою у грі Кремля і самостійної політики не здійснює. Зрештою, Гіркіна та Губарєва вже забрали з “ДНР”, але від того нічого не змінилось… 

Водночас експерти з “Інформаційного опору” звертають увагу на те, що Кремль на вихідних зіграв у “багатохотівку”. Повідом­лення про те, що російські війська і техніка воюють у Сирії проти “Ісламської держави” можуть допомогти кремлю організувати особисту зустріч Путіна з Обамою в рамках Генасамблеї ООН. Бо зазначимо, що Путін їде туди із виступом, як це передбачає процедура Генасамблеї, офіційної двосторонньої зустрічі з Обамою не мало бути. І виходить, що захистом свого друга президента Сирії Асада Путін провокує американського президента на контакт. І якщо зустріч відбудеться, то обговорювати вони зможуть і Сирію, і Україну. А “переворотом” y “ДНР” і просуванням там начебто “партії миру” Кремль можливо домагатиметься послаблення західних санкцій.

У кожної із сторін є свій план “Б”. І багато чого залежатиме від того, чи відмовляться бойовики від ідеї проводити свої вибори 18 жовтня та 1 листопада. У випадку проведення таких псевдовиборів про мінські домовленості усі забудуть. Якщо найближчим часом “миротворці” з усіх сторін дійдуть якогось компромісу, то вже прийдеться уважно слідкувати, на які поступки Кремль за допомогою Заходу змусить йти Україну. Нині насправді все вирішує час: скільки протриває затишшя, хто кого перечекає. Адже якби там Україна не хотіла гарно виглядати перед Заходом, але очевидно, що політичну частину мінських домовленостей виконати неможливо.