Це означає, що українська армія повинна бути готовою до протистояння з Росією в будь який момент. Це не відміняє оборонного характеру воєнної доктрини і не означає, що українська армія буде готуватись до наступальних дій на території РФ. 

Основна мета українського війська – підготовка до можливої повномасштабної агресії північно-східного сусіда. Це питання є комплексним. Воно включає в себе моніторинг за російськими збройними силами, відслідковування маневрів і дислокації російських військ, спрямування основних зусиль військової розвідки на Росію тощо. 

Однак ключовим є два аспекти. По-перше, це перспективна зміна територіальних командувань і місця дислокацій військових частин і з’єднань. До сих пір Україна керувалась пост­радянськими воєнними доктринами, і робота командувань, а також розміщення військових частин в основному зосереджувались неподалік західного кордону. В Радянському Союзі це було потрібно для атаки чи захисту від НАТО. Сьогодні ситуація змінилась. Проблемним став північно-східний кордон, відповідно основні оборонні потужності будуть зосереджені саме на ньому.

По-друге, лейтмотив більшості майбутніх військових навчань має бути один: підготовка української армії до протистояння з Росією. Це означає, що українці вивчатимуть методи, які застосовує армія країни-агресора, навчатимуться як протистояти озброєнню російської армії, а український ВПК повинен працювати над військовою технікою, яка найкраще пристосована проти боротьби з російськими танками, бронетранспортерами, артилерією і авіацією.

У доктрині закріплено офіційну відмову від позаблоковості і відновлення роботи на зближення й інтеграції з НАТО, аж до повноправного членства в блоці. Пріоритет роботи українських військових відомств – до 2020-го перейти на стандарти Північно-Атлантичного альянсу. Однак це не означає, що Україна буде змушена закуповувати великі обсяги бронетехніки і озброєння в США, Великобританії, Франції чи в інших світових виробників зброї. Нормативи НАТО доволі гнучкі. 

І основна модернізація має проводитись у кількох аспектах – екіпірування і оснащення самих бійців: бронежилети, каски, аптечки, далекоміри, тепловізори тощо. Іншими словами – український солдат повинен бути ситим, одягненим, озброєним і захищеним за повною програмою. 

Відповідну модернізацію повинна пройти і військова техніка – в основному це стосується захищеності екіпажів. Багато навіть сучасної української військової техніки виготовляється ще за радянськими мірками – де пріоритетами виступають вогнева міць і кількість одиниць, але не життя і захищеність солдатів. Перехід на такі стандарти може дозволити українському ВПК стати більш конкурентоздатним на міжнародному ринку озброєнь за рахунок нижчої вартості військової техніки через дешевшу робочу силу і вартість комплектуючих. 

фото: na.mil.gov.ua

Однак, скоріш за все, українські “оборонці” не будуть кардинально міняти проектування і виробництво військової техніки, оскільки основними покупцями нашої зброї є азійські й африканські країни, що розвиваються, і яким не по кишені дорога американська, британська, французька чи ізраїльська техніка. Однак приведення роботи українського ВПК до стандартів НАТО критично необхідно у зв’язку з розривом військової кооперації з Росією. Існує значний перелік комплектуючих, які наша країна просто не в змозі виробляти самостійно, тож необхідно налагодити спільне виробництво окремих видів озброєнь з країнами НАТО.

Окремим елементом у новій воєнній доктрині України передбачено готовність протистояти так званим новим методам ведення військових конфліктів. Сюди входить не тільки неконвенційна (гібридна) війна, яку Росія веде на Донбасі, але й протидія інформаційним та дезінформаційним кампаніям, економічним війнам, психологічним кампаніям тощо. У сучасному глобалізованому світі ці речі можуть бути навіть важливішими, ніж пряме військове втручання.

Нагадаємо, що в Російській Федерації давно розроблялися методи ведення гібридної, змішаної або ж неконвенційної війни. Їхня суть – розмивання меж і правил військового конфлікту з використанням терористичних актів, залучення приватних військових компаній, ведення бойових дій солдатами і найманцями без знаків розрізнення, підтримка агресії риторикою інформаційних ресурсів тощо. Усі теоретичні напрацювання були використані при анексії Криму і при веденні військових дій на Донбасі, тому Україна вже давно мала би готувати захисні механізми для нейтралізації агресії Росії.

На нову українську військову доктрину вже встигли відреагувати в Москві. “У Києві знову прозвучали войовничі заяви та приймають рішення, спрямовані на ескалацію конфлікту”, – заявила офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова, інформує “Українська правда”. 

Нагадаємо, що Російська Федерація 26 грудня торік прийняла нову воєнну доктрину, де назвала НАТО головним противником і затвердила готовність використовувати ядерну зброю для відбиття агресії. Іншою загрозою Росія бачить “підрив духовних скріп”, а саме внутрішньою загрозою для нашого сусіда є “інформаційний вплив на населення, в першу чергу на молодих громадян країни, яка має на меті підрив історичних, духовних і патріотичних традицій у сфері захисту Вітчизни”.

Отож, нова військова доктрина України резюмує наступне – Росія ще довго буде основною загрозою для цілісності і безпеки нашої країни, тому єдиний шанс протистояти їй – зміцнювати власну армію, боротись з інформаційними і психологічними провокаціями і зближуватись з НАТО.