Правоохоронці, які охороняли будівлю ВРУ кільцем у кілька рядів, теж застосовували сльозогінний газ.

Одразу почали з’явля­тись повідомлення про поранених міліціонерів та нацгвардійців. Зокрема, прес-служба МВС повідомила про поранення близько 100 правоохоронців, десятеро з них були у важкому стані. 

Від вибуху гранати, яку мітингувальники кинули у колону правоохоронців, постраждали і цивільні. Нардеп, радник мінстра МВС Антон Геращенко повідомив, що один 25-річний боєць Нацгвардії Ігор Дебрін помер у лікарні внаслідок вогнепального поранення в серце.

Загалом такі цифри постраждалих навіть із зони АТО вже давно не озвучувались. Правоохоронці відзвітували, що затримали 30 протестувальників, серед них і ймовірно того, хто кинув гранату. Міністр внутрішніх справ Аваков вже повідомив, що “гранату кинув “свободівець” із батальйону “Січ”.

“Я не бачу жодної політичної причини чи політичних суперечок, чому хтось повинен завдавати поранення солдатам Нацгвардії. Серед поранених – близько 20 солдатів і офіцерів, які пройшли антитерористичну операцію, нагороджені державними нагородами, достроковими званнями. Це реальні бойові люди. Ми повинні тримати їх тут, біля Верховної Ради, щоб платити ціну за політичні амбіції декого? Я прямо звинувачую Олега Тягнибока і його партію “Свобода”. Я вважаю, що це злочин, а не політична позиція”, – заявив Аваков.

Зазначимо, що після сутичок під самим парламентом бійки мітингувальників із правоохоронцями перекинулись до будівлі готелю “Київ”, який розташований поруч, і в якому проживають нардепи. Після усього цього, на жаль, сміятись вже міг хіба що Володимир Путін. В українській столиці ті, що кричали про те, що зміни до Конституції грають на руку Росії, самі ж дуже яскраво, свідомо чи ні, але “зіграли” для господаря Кремля. Так, як він любить, із кров’ю.

І за що ж боролись ті мітингувальники, які кинули гранату? За те, щоб якась там партія отримала більші рейтинги на місцевих виборах, бо найголосніше кричали про “зраду” влади?!! Нині представникам “Свободи” чи іншим, які мусолять тему “зради”, можна скільки завгодно кричати про провокаторів у рядах своїх мітингувальників чи перекладати всю вину за сутички на владу, але і треба брати відповідальність за нагнітання ситуації в українському суспільстві. Так, ніхто не каже, що мітингів не можна було проводити, кожен має право на висловлення власної думки, але і потрібно досконало розбиратись у ситуації і не створювати ворогів з усіх підряд. Тим паче, в ситуації, коли Україна уже рік перебуває в стані справжньої війни. 

“Крім як ударом в спину, як ще можна назвати ті події, які вже після голосування розгорнулися під Верховною Радою?! Це була антиукраїнська акція, за яку всі її організатори, без виключення, всі представники політичних сил, мають понести сурову відповідальність. Дано чіткі завдання силовим щодо прозорості у  розслідуванні. І притягнути до відповідальності не лише виконавців, а й організаторів, включаючи політичних, – заявив у своєму зверненні глава держави. – Вже три дні, як на Донбасі нема вбитих серед наших воїнів. Зате хтось, заради реклами своїх партійних прапорів та кількох місць в райраді, вбиває захисників Вітчизни в Києві. Кому на руку грали, на чий млин лили воду сьогодні ці так звані псевдопатріоти? Відповідь очевидна”.

Прихильники і против­ники змін до Конституції мають свої аргументи. Проти голосували фракції “Самопоміч”, Радикальна партія та “Батьківщина”. При цьому “Самопоміч” оперативно після голосування виключила зі своїх рядів п’ятьох депутатів, які проголосували “за”. Серед них і перший номер партії на минулорічних парламентських виборах Ганна Гопко.

Лідер фракції “Самопоміч” Олег Березюк у парламенті заявив, що такого “ґвалтування Конституції ще не було”. Депутат від Радикальної партії Юрій Шухевич заявив про зраду національних інтересів. Не підтримала голосування також значна частина позафракційних депутатів. Незгідні із змінами до Конституції ще до початку засідання заблокували президію, проте спікеру Гройсману вдалось пробратись до трибуни, де його вже захищали “свої”. Противники голосування постійно кричали “Ганьба!”, коли виступали представники не їх фракцій. Під час самого голосування нардепи розійшлись по своїх місцях.

Підтримали зміни до Конституції у першому читанні “Блок Петра Порошенка” і “Народний фронт”, хоча і в них були поодинокі голоси проти (шість “проти” на дві фракції). Також голосували “за” екс-регіонали із “Опозиційного блоку” та депгрупи “Воля народу” і “Відродження”. Це звичайно, додало “неприємного душку” цьому голосуванню. Коаліція фактично продемонструвала свій розвал, а Президент – хороше вміння домовлятись із начебто опонентами, ще вчора заклятими ворогами. 

фото: АР

Найгірше в нинішній ситуації те, що влада так і не змогла втримати ситуацію в середині коаліції під конт­ролем. І знову ж таки треба констатувати, що величезна роль в цьому наближення місцевих виборів, коли кожна політична сила шукає поле для піару та критики інших.  

Дискусії насамперед зводились не до обговорення власне децентралізації (яку обіцяли усі сили в нинішньому парламенті, принаймні із коаліції), а до того, буде чи ні в оновленому Основному Законі закріп­лено “особливий статус” Донбасу. 

Насправді, і “в тілі” Конституції “особливого статусу” не буде. А буде пункт 18 перехідних положень, де зазначатиметься, що особ­ливості місцевого самоврядування в окремих районах Донбасу районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом. Цей закон є, але він не діятиме до того, поки на окупованому Донбасі російські війська, поки не роззброєні незаконні формування, і поки там не проведені місцеві вибори за українським законодавством і під спостереженням представників міжнародних організацій, зокрема ОБСЄ. До цього часу частина Донбасу визнається окупованою територією. Так, мають рацію ті, хто звертає увагу на небезпеки відповідного закону, бо там є й амністія для бойовиків, і створення “народної міліції” тощо. Але цей закон можна ще буде змінювати. І, що найважливіше, нині мало хто вірить, що відповідний закон взагалі почне діяти. Російські бойовики так ще і не відмовились від ідеї провести свої вибори 18 жовтня в так званій ДНР і 1 листопада – в “ЛНР”. Якщо це відбудеться, то про жодні українські закони взагалі вже не доведеться говорити.

“Зміни до Конституції у першому читанні – нормальна гра в “довгу”. Час на боці України. У другому читанні можна буде приймати / не брати в залежності від ситуації на Донбасі. І в цілому, Україна зараз веде гру. У ЄС немає підстав скасовувати санкції щодо РФ. Саме ми підвісили ситуацію. Якщо терористи і Росія продовжать у тому ж ключі – зриваючи перемир’я, проводячи свої “вибори” в жовтні – ніхто про конституційний процес в Україні не буде і думати. Хороша гра в наперстки з Путіним. Інакше виграти у нього не вийде”, – написав на своїй сторінці у Facebook політтехнолог Тарас Березовець.

Про те, що Україна виграє час, говорять й інші експерти. “Голосування за п. 18 перехідних положень конституційних змін – це продовження складної геополітичної гри, яку вимушена вести Україна. Не маючи співмірної з російською армії та будучи залежною від зовнішнього кредитування, Україна має враховувати думку Заходу. А Захід мислить просто – якщо написання будь-яких законів зменшить інтенсивність конфлікту – такі закони треба писати, “поганий мир – це краще, ніж погана війна”. Звідси і п.18, в якому йдеться про особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донбасу. І тому ми граємо в цей дивний компроміс, в якому всі вдають, що п.18 таки буде виконуватися. Захід вдає, що завдяки ньому можна вирішити “українське питання”. Росія вдає, що після відносного миру не має наміру піти далі окупованих територій. Україна вдає, що вірить, що передбачений пунктом Закон (а в ньому – поновлення контролю над кордоном, проведення виборів за українськими законами) буде виконаний терористами. При цьому всі сторони дуже серйозно підозрюють, що ніхто нічого виконувати не буде. Тоді для чого Україні потрібен весь цей цирк? Відповідь проста – ЧАС. Ми виграємо час, який відтерміновує більший конфлікт, продовжує санкції і який має бути використаний для модернізації армії… І якщо час буде використаний правильно, швидко стане зрозуміло, чи голосування за конституційні зміни насправді є зрада чи перемога”, – це думка політолога Сергія Тарана, яку він написав ще до голосування у парламенті.

І таких думок ще дуже багато. Українці можуть не довіряти політичним експертам, звинувачуючи їх у заангажованості і співпраці із різними партіями, але нинішня ситуація справді демонструє, що відбувається велика гра на затягування часу. Якби Путін хотів перемир’я, то уже давно міг вплинути на своїх маріонеток. А голосування 31 серпня у ВРУ, як уже писала “Пошта”, господар Кремля використав би за будь-якого результату. 

У випадку провалу голосування, заявляв би про те, що Україна не виконує мінських домовленостей. А тепер, після результативного голосування, гратиме на тому, що зміни до української Конституції все рівно не відповідають цим домовленостям. Бо Путіну потрібне не посилання на закон, а чітке закріплення “особливого статусу” в нашій Конституції. При цьому якнайшвидше. Для тиску і була використана ескалація конфлікту на Донбасі. В останні дні бойовики начебто трохи заспокоїлись, але тепер, найімовірніше, знову почнуть тиснути. 

У “ДНР” учора вже встигли заявити, що сьогодні проведуть відеоконференцію з підгрупою із політичних питань і розкажуть, чому “не вийшло припинення вогню 1 вересня, як це було заплановано”. Бойовики хочуть того, чого й раніше: конституційної реформи на свій лад і виборів. 

Дехто із прихильників теорій змов в Україні кажуть, мовляв критика Кремлем і терористами нинішніх змін до української Конституції насправді спрямовані для замилювання очей нам усім. Ми не будемо виправдовувати мирний план Порошенка чи вдавати, що від голосування в парламенті в майбутньому не буде ніяких небезпек, але зазначимо, що голосування за зміни до Конституції у другому читанні, для якого вже треба буде 300 голосів, мало б відбутись тільки після місцевих виборів в Україні 25 жовтня. Про це вже заявляв голова фракції “Блок Петра Порошенка” Юрій Луценко, таку обіцянку Президента підтвердили й інші депутати від цієї фракції та від “Народного фронту”.

Якщо справді вдасться відтягнути остаточне голосування за зміни до Конституції до нового року, то це підтвердить, що Україна використовує поле для маневру. До кінця року наші західні партнери вже мали б прийняти те, що політична частина мінських угод не може бути виконаною й “особливий статус” може бути знятий з порядку денного.

Як буде насправді, невідомо. Як і невідомі дії Путіна у найближчі дні, тижні, місяці. Учора він отримав потрібну для себе картинку “маленької війни” у центрі української столиці. А далі російська пропаганда ще підживлюватиме агресивні настрої українців і зробить все можливе для масових акцій протесту проти влади. Кремль все рівно у виграші.

Тож голосування 31 серпня, яке насправді ще нічого не вирішує, ще довго матиме відголос, незважаючи на те, хто його підтримав, а хто виступив проти. Звичайно ж, що партії, чиїх прихильників затримали, називатимуть подальші дії влади та правоохоронців політичним переслідуванням і згадуватимуть, як це відбувалось за часів Януковича. І при тому, що винних потрібно покарати, соціальна напруга в Україні може зростати.