Щороку напередодні Дня Незалежності України різні соціологічні групи досліджують, а як же власне наші громадяни ставляться до незалежності своєї країни нині. З одного боку, подібні опитування можна пов’язати з тим, що останні 24 роки ми важко долали пострадянську свідомість, бо взагалі якось некоректно ставити питання про підтримку чи не підтримку незалежності своєї країни. Україна – незалежна. Крапка! 

З іншого боку, саме постколоніальне становище України і культурно-інформаційна російська експансія, що нікуди не зникла у 1991-ому, підживлювала частину населення, яку можна було назвати “совковим” чи “радянським” народом. І ностальгію за СРСР Кремль вчасно для себе перевів на рейки збирання “руского міра”. Державні кордони вже незалежних держав значення для пропаганди Кремля не мали. Тому, якщо говорити конкретно про Україну, дослідження на тему підтримки незалежності демонстрували водночас патріотичні настрої українців та відсоток цього “руского міра” на нашій території.

Рівень патріотичності та підтримки незалежності демонструє єдність наших громадян. І це є дуже важливим для молодої новітньої української державності. Покоління змінюються і політична нація лише формується. 

При цьому також треба зауважити, що сплески патріотичності в Україні залежали від політичних процесів, ставлення до влади, економічної ситуації. Кожного разу, коли в українців виникала надія на краще майбутнє, зростав і рівень патріотизму, і єдності. 

Нагадаємо, що на референдумі 1 грудня 1991 року, в якому взяло участь понад 84% населення, понад 90% підтвердили “Акт проголошення незалежності України”. При цьому і в Донецькій та Луганській областях за це проголосували майже по 84%. Явка там була на рівні 80%. Якщо брати до уваги, що у 1991-ому за незалежність загалом проголосували майже 29 мільйонів українців, то у розрізі на кількість населення Донбас тоді дав майже 4 мільйони голосів. Навіть у Криму незалежність України тоді підтримало 54% при явці 67,5%.

Після падінь патріотичних настроїв у буремних 90-их вже у 2000-х відбувався поступовий ріст. Можна згадувати перший Майдан (та після деякої ейфорії відбулось розчарування), але насправді переломним став уже минулий рік – завершення Євромайдану, повалення режиму Януковича. А ще анексія Криму і війна на Донбасі – ці виклики насправді об’єднали українців, відкинувши на задній план розрізненість у політичних і навіть мовних питаннях.

Відповідно до опитування, проведеного у серпні цього року Центром Разумкова, якби референдум стосовно проголошення державної незалежності України відбувався найближчим часом, то 72,2% громадян підтримали б незалежність. Проти проголосували б лише 8%. При цьому у Центрі Разумкова зауважують, що нині рівень підтримки державної незалежності є найвищим за період, поки вони проводять такі опитування. А  роблять вони це вже 15-й рік.

Щодо регіонального розрізу, то нікого не дивує, що нині найвищий рівень підтримки незалежності України зберігається у Західному регіоні України – 93,3%. Тут проти висловились лише 1,9% респондентів. У Центральному регіоні  – 85,6% та 3,8% відповідно. У Південному – 57,2% і 10,2%, у Східному регіоні – 57,7% і 18,1%.

Це опитування не проводилось в анексованому Криму на окупованих частинах Донбасу. Якщо ж говорити про підконтрольні нині території Донецької та Луганської області то там 42,8% підтримують незалежність, а 11,9% проти.

Соціологи відзначають, що саме у Донбасі є найвища серед усіх регіонів частка опитаних, які відповіли, що не брали б участі у референдумі про незалежність. Таких там третина 31,1%. Тут ще раз треба зазначити, що ніхто такий повторний референдум проводити і не буде, але остання цифра демонструє, скільки ще роботи треба провести із населенням Донбасу, щоб майже третину тамтешнього жителів додати до твердих прихильників української незалежності.

Цікавими є й інші результати дослідження: маже рівною є частка тих, хто нині вважає Україну дійсно незалежною, і хто сумнівається в цьому. 43,1% респондентів позитивно відповіли на це питання, 44,7% – негативно. І знову ж таки, у Західному та Центральному регіонах більшість опитаних вважають, що Україна є дійсно незалежною державою, а от на півдні, сході та Донбасі частіше дотримуються протилежної точки зору.

А от що дійсно не може не радувати, так це те, що загалом по Україні абсолютна більшість опитаних висловили свою повагу до наших державних атрибутів. 95% пишаються або позитивно ставляться до прапора, 93,5% до герба, 86,6% до гімну, 94,3% до державної мови, 87,8% до грошової одиниці. І в порівнянні з минулими роками суттєво збільшився відсоток тих, хто саме пишається українськими державними атрибутами.

Тут також треба зауважити, що 72,8% українців вважають День Незалежності святом.

Найважчий рік

Під час цього дослідження соціологи також запитали українців, який рік незалежності видався найважчим. 41% респондентів відповіли, що, 2014-й. Зрозуміти це можна дуже легко. Ще 23,5% назвали найважчим цей 2015 рік.

Але от щодо найкращого року, то тут вже виникли проблеми в оцінках українців. Майже чверть опитаних не змогли назвати якогось конкретного року. 22,5% респондентів назвали роки, що збігаються з президентською каденцією Віктора Ющенка (з 2005 по 2009 р.), а 18,6% – роки, що збігаються з президентською каденцією Віктора Януковича (з 2010 по 2013 рр.). Звичайно, є відмінності по регіонах: у Центральному та Західному регіонах частіше називали каденцію Ющенка, а у Східному та Донбасі – роки правління Януковича. При цьому різниця у відсотках не така вже й велика.

Опитування Центру Разумкова проводилось із 7 по 16 серпня і було опитано 2010 респондентів віком від 18 років. Похибка не перевищує 2,3%.

Ми вже згадали, що все більше українців пишаються державними атрибутами і тут можна згадати інше цікаве дослідження. Так, 67%  жителів України, опитаних Інститутом соціології НАН України відповіли, що пишаються своїм громадянством. Експерти також відзначають прогрес у цьому питанні: Найбільш істотне зростання відбулося у 2005 році (з 38% у 2004 р. до 53% у 2005 р.) та у 2014 році (з 48% у 2013 р. до 61% у 2014 р). Тепер маємо цифру ще більшу. Старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, директор фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна під час презентації цього дослідження відзначила, що “зараз відбувається інтенсивний процес формування української нації”.

Автори цього опитування звертають увагу на те, що більшість населення перш за все себе ідентифікує саме як громадянина (57,5%). Ще 23% головним для ідентифікації вважають місто чи село проживання, 6% – регіон.

Головним, що об’єднує людей в українському суспільстві є патріотичні почуття. Так нині вважає 41% українців. А ще у 2013-ому на цей фактор вказували лише 8%. Також єднає українців віра в краще майбутнє і прагнення спільно долати труднощі (по 35%). Але є й інший бік – 36% бачать єдність у незадоволені владою.

Дивлячись у майбутнє українці найчастіше відчувають надію (44%), тривогу (40%), оптимізм (23%) та страх (21%). Але важливо, що у порівняні із минулим роком суттєво зменшився страх втрати державності. Понад половини українців продовжують боятись нападу зовнішнього ворога, але якщо говорити про розпад України, то це лякає 

30% опитаних.

Це дослідження також продемонструвало, що в Україні питання федералізації, попри потуги Кремля, взагалі не актуальне. Федеративний устрій України підтримують лише 8%. А ймовірний вихід зі складу України в разі, якщо цього побажають жителі регіонів – 6,5%. При цьому федеративний устрій регіону найбільше підтримується на сході (9%) та на Донбасі (12%), але автори дослідження наголошують, що жоден із респондентів на Донбасі не висловився за вихід з України та приєднання до іншої держави.

Більшість українців хочуть бачити свою державу унітарною. Різняться лише підходи до повноважень регіонів. 37% населення вважає, що Україна має залишатися унітарною державою з чинними нині повноваженнями регіонів. 41,5%, що Україна має бути унітарною країною, але з розширеними повноваженнями регіонів. Остання думка переважає в усіх регіонах. 

---