Майже від самого початку війни на сході України аналітики розглядають сценарії фактичного визнання Європою Криму частиною Російської Федерації і скасування санкційного тиску в обмін на виведення російських військ із Донбасу та встановлення на цій території української влади.

Нещодавно про можливість і бажаність такого сценарію для Росії говорив голова Меджлісу кримськотатарського народу і нардеп від “БПП” Рефат Чубаров, зазначаючи, що такий сценарій максимально вигідний для російського президента і що він та його оточення докладатимуть всіх зусиль для того, аби реалізувати цей процес і долучити до його виконання Захід.

У понеділок Путін відвідав окупований Крим. Під час його візиту йшлося про те, як виправити ситуацію з туризмом, і про національні меншини. Однак вважається, що це не були основні теми  його візиту.

“В Криму Путін знову озвучить аргументи, які, на його погляд, повинні бути покладені в основу очікуваного ним торгу з лідерами західного світу: “ви нам Крим, ми вам – відхід із Донецької та Луганської областей”. Не виключено, що Путін використає й кримськотатарську риторику”, – написав у Facebook у неділю Рефат Чубаров. 

Під “кримськотатарською риторикою” слід розуміти початок діалогу з опозицією, яка виступає проти анексії півострова і складається переважно з кримських татар. Не виключено, що для зменшення напруженості в Криму російська влада пропонуватиме активістам окремі високі посади та привілеї в обмін на лояльність до путінського режиму.

На перший погляд Заходу також вигідний такий сценарій. Аналітики запевняють, що Європа певною мірою втомилася від українських проблем і намагається від них дещо відсторонитись. У рамках цього сценарію від ЄС навіть не вимагається юридично визнавати Крим частиною Росії і таким чином легалізувати анексію. 

Європа своєю чергою може отримати відносний спокій в Україні. Після виведення російських військ із Донбасу та перекриття кордону українська армія може повернути контроль над своєю територією впродовж кількох тижнів: місцеві сепаратисти не настільки численні й войовничі без підтримки Росії, і їхній спротив відносно неважко буде зламати. 

Врешті-решт до введення значної частини регулярних російських військ в серпні минулого року українська армія майже повернула контроль над Донбасом. Збройні сили та Нацгвардія, які є в нашій державі сьогодні, навіть з усіма існуючими проблемами, на порядок краще екіпіровані та сильніші, аніж торік.

Припинення військових дій в Україні дозволить Заходу отримати кілька позитивних аспектів: по-перше, відпаде проблема поставки певних військових товарів, надання інструкторів тощо; по-друге, припинення бойових дій дозволить зменшити міжнародне фінансове донорство українській владі; по-третє, стабілізація ситуації в Донбасі дозволить дещо зменшити незаконний обіг зброї, який стає проблемою і в Європі (частина вивезеної із зони АТО зброї потрапляє на світовий чорний ринок). І що найголовніше, це дозволить суттєво зменшити загрозу повномасштабної війни, яка може спричинити масову проблему біженців і надання їм притулку в Європі.

Проте ймовірність того, що Захід пристане на умови Росії і погодиться з анексією Криму в обмін на мир у Донбасі, невелика. Путінська Росія давно вийшла за межі міжнародного права, тож довіряти тому, що вона виконає взяті на себе зобов’язання, не варто. І на Заході це, найімовірніше, розуміють. Окрім того, скасування санкцій через анексію Криму і розпалювання війни на сході України ще раз упевнить російський режим у повній безкарності своїх дій. 

Нагадаємо, що Росія вже вийшла сухою з води після вторгнення в Грузію у 2008-ому, і млява реакція Заходу не зупинила її від подальших “ревізій”. Відповідно агресивна політика Росії щодо перегляду кордонів і збільшення свого геополітичного впливу продовжуватиметься: існує ризик військового втручання в країни Балтії, передусім у Латвію та Естонію, де є значна частка російського етносу. Менш імовірним є військове протистояння з Польщею, Фінляндією та іншими країнами Заходу.

Такий сценарій “обміну” також здебільшого не вигідний українській владі. Припинення бойових дій, звісно, повинно стати величезним полегшенням для уряду, однак відновлення зруйнованого Донбасу в нинішніх умовах глибокої економічної кризи і фактичне позбавлення можливості в майбутньому повернути Кримський півострів нівелюють позитив від припинення активних бойових дій. 

До того ж прийняття такої угоди негативно позначиться й на електоральних показниках влади, які й без того переживають не найкращий етап. Це все може бути використане і трактоване як “зрада національних інтересів”, що в короткостроковій перспективі здатне призвести до дестабілізації ситуації в державі, організації масових протестів і так званого Майдану 3.0.

Активізація розмов про ймовірність сценарію “обміну” дивним чином збіглася в часі із загостренням ситуації у Донбасі. Цілком можливо, що таким чином Росія руками бойовиків намагається показати Заходу всі переваги “миру”, який сама й порушила. Але чи погодиться Європа і Україна зі сценарієм, який їй нав’язує Росія, побачимо. Однак її “мирні ініціативи” ще нікому не принесли ні миру, ні спокою. Саме про це потрібно пам’ятати українській владі та Європі.