Анексія Криму та понад рік неоголошеної війни з Росією суттєво вплинули на ставлення українців щодо вступу до НАТО. Ще у квітні 2012-го, відповідаючи на питання, як би ви проголосували на гіпотетичному референдумі щодо вступу до Альянсу, тільки 15% готові були сказати “так”. Минулого року цей показник був на рівні 45%. А вже наприкінці липня цього року тих, хто готові сказати “так” НАТО виявилось 64%. Це відсоток від тих, хто взяв би участь у голосуванні. Такими є результати дослідження, проведеного Фондом “Демократичні ініціативи” разом із Центром Разумкова.

“Такий високий результат значною мірою завдячує тому, що явка на такому референдумі була б вищою у тих регіонах, де переважно підтримують членство в НАТО. При середній явці у  62% для України, у  Західному регіоні вона б становила 77%,  у Центральному – 65% ,

а от у Донбасі, де більшість населення проти членства України в НАТО, у референдумі готові взяти участь лише 49%”, – зазначено у повідомленні авторів дослідження.

І якщо брати до уваги підтримку вступу до НАТО, то найвищою вона є, традиційно, у Західній Україні 89% (лише 4% проти). Щодо інших регіонів, то у Центральному  відповідно 73% та 19% та Південному – 61% і 40%. Проти НАТО, попри те, що нині війна триває на близькому до них Донбасі, продовжують виступати більшість населення сходу України – 64% (за – 30%). Якщо брати до уваги нині контрольовані території самого Донбасу, то там картина така: 54% проти вступу до НАТО, 36% – за.

Та навіть така картина демонструє, що динаміка зміни настроїв українців у різних регіонах йде у бік НАТО. Хто б ще кілька років назад міг подумати, що третина мешканців сходу виступатиме за вступ до НАТО?

З іншого боку, на сході, півдні, та Донбасі залишається більша підтримка позаблокового статусу як найкращого варіанту для безпеки України. Підтримка військового союзу із Росією чи іншими країнами СНД впала загалом по Україні до 8%. 

Тепер треба думати про інше. Ніхто нас зараз до НАТО не візьме. По-перше, через те, що Україна у стані фактичної війни, а по-друге, Україні ще треба модернізовуватись самій і модернізовувати свою армію, щоб досягти критеріїв, необхідних для того, щоб ставити питання про вступ в Альянс.

“64 відсотки – це ще не остаточний перелом. І навіть 90 відсотків – а будуть і вони – не стануть переломом, бо для вступу до НАТО нам необхідно тепер вирішити проблеми власної країни, забезпечити її обороноздатність і територіальну цілісність, остаточно розірвати всі зв’язки з Росією аж до краху злочинного режиму цієї країни і одужання її суспільства. Але сам факт того, що українці починають мислити реалістично – це вже половина успіху. А друга половина – це готовність НАТО до прийняття України до своїх лав. За це варто боротися”, – написав відомий журналіст Віталій Портников на сайті Радіо Свобода.

Тут зауважимо, що Президент Порошенко вже анонсував референдум щодо вступу у НАТО, але з уточненням про те, що таке волевиявлення може відбутись приблизно через шість років, коли Україна відповідатиме вимогам НАТО.

Така позиція є логічною і правильною, проте, водночас в Україні різні політичні сили можуть використовувати тему якнайшвидшого референдуму. Деякі експерти вже заявляли, що от, мовляв, маємо підтримку вступу до НАТО серед більшості населення і вже треба закріплювати це всенародним волевиявленням.

“Попри розуміння того, що референдум мав би позитивний результат, все ж таки запитаємо себе: “А для чого?”. На виконання умов набуття членства? Але такого критерію членства немає. Отримати аргумент у переговорах із Заходом? Тоді, можливо, краще зосередитися на проведенні конкретних реформ, посиленні дипломатії та формулюванні власної чіткої позиції? Єдиним безапеляційним аргументом на користь проведення референдуму може бути легітимація політичного рішення про приєднання до НАТО. Уявімо, що референдум справді був би проведений саме зараз: 64% – за. Перемога? Так, але регіонально – як мінімум не на сході і звільненій Донеччині й Луганщині. То чи не краще нині займатися тим, що, зрештою, зумовить підтримку НАТО на абсолютній більшості території — принаймні на рівні макрорегіонів? Тоді це буде справжня легітимація для суспільства, яке наразі мусимо “зшивати” і консолідувати. Питання не до політиків. Питання — до державних діячів, якщо такі є”, – пише у своїй статті для “Дзеркала тижня” політичний аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” Марія Золкіна.

Дослідники також нагадують, що із нинішніх членів НАТО лише Угорщина і Словенія проводили відповідні референдуми. І якщо говорити про вступ до НАТО, то нині в Україні потрібно обговорювати не питання ймовірного референдуму і часових термінів його проведення, а займатись широкомасштабним інформуванням громадськості про діяльність НАТО. Адже нині 78% опитаних не знали, що рішення там ухвалюються консенсусом, тобто коли є згода усіх країн-членів НАТО.

P.S. Опитування Фонду “Демократичні ініціативи” та Центру Разумкова проходило з 22 по 27 липня. Респондентами виступили 2011 українців віком від 18 років в усіх регіонах, окрім окупованих Криму та частини Донбасу. Похибка становить 2,3%.