– Пане Володимире, ось уже завершилась шоста хвиля часткової мобілізації, проте результати її виконання дуже низькі, які в тому причини та яких наслідків тепер можемо чекати?
– Ми маємо такі погані результати передусім тому, що, напевне, все ж піддались на дію ворожої пропаганди. Ті люди, які не бажають йти на схід замінювати своїх сусідів і колег на передовій виправдовуються тим, що: “Порошенко поганий, не хочемо воювати за нього”. Вони цим користуються, щоб не виконувати свій конституційний обов’язок.
Але держава – це та влада, та структура, яку ми самі обрали. Це ті чиновники, за яких ми голосували, яких ми посадили в ці кабінети. Зрозуміло, що зараз держава перебудовується. Вона настільки прогнила, що ця перебудова потрібна всюди, але це не означає, що треба все кинути і нічого не робити. Треба допомагати. Але як є насправді?
Ми кажемо про перебудову державності, критикуємо чиновників, але, до прикладу, коли постає питання конкурсу в прокуратуру, ніхто заяв не подає. Бо грошове забезпечення у чиновників не таке вже й велике, а обсяг навантаження дуже великий. Це таке безкінечне коло, ми критикуємо владу, але для того, щоб її покращити, нічого не робимо.
Так є і стосовно мобілізації. Дійсно, є проблеми, обіцянки не виконуються, ми і воюємо, і долаємо економічну кризу, і перебудовуємо систему влади. Треба націлитись на результат, а не просто сидіти і вимагати “дайте мені, тоді я щось зроблю”.
В нас відбувається АТО, в країні оголошено часткову мобілізацію, яка передбачає мобілізацію на один рік. Нині люди, які були мобілізовані під час третьої хвилі, вже відслужили встановлений термін і мали б повертатись. На їх місце повинні були прийти люди, які були призвані в четверту-п’яту хвилі мобілізації. А от мобілізовані в час шостої хвилі мали б проходити навчання для того, щоб створювати резерв.
Але у нас був зрив і четвертої, і п’ятої хвиль, тому є нестача людей – заміни для тих, хто мав бути звільнений. Тож військове командування вимушене тримати їх на передовій. Зараз відбувається дуже сильне нагнітання, ми не можемо оголити передову. А росіяни якраз “вичекали” на зміну людей на передовій, сподіваються, що зараз прийдуть недосвідчені, необстріляні війська. На жаль, маємо такі проблеми.
– А що могло б вирішити цю ситуацію, нині усі сподіваються на службу за контрактом, чи виправдано? І чи варто очікувати майбутніх хвиль мобілізації?
– Ідею контрактної армії зараз можливо втілити, але не можна сприймати, це як панацею. Не можна думати, що “от в нас буде контрактна армія, вона буде щось робити, а крім них ніхто нічого робити не мусить”. Передусім це дуже дороге задоволення. Та й контрактники також живі люди, яких вбивають, ранять і хтось має йти їм на заміну. А цю заміну треба створювати, мусить бути система підготовки.
Чомусь усі думають лише про контрактну армію, але чому б не згадати про приклад Ізраїлю? Там є чітка система призову, де людина, яка відслужила, виконала свій конституційний обов’язок, вже має право на повноцінне життя: займати посади в органах державної влади, робити якусь кар’єру, вчитись і т.д. А в нас же всі хочуть щось мати від держави, а віддавати ніхто нічого не хоче. Так, треба прагнути до контрактної армії, але це великий комплекс питань і дуже величезні гроші. Є таке прислів’я: “Війну починає кадрова армія, а завершує мобілізована”.
Те, чи будуть наступні хвилі мобілізації і коли, залежить від того, які конкретні завдання постануть перед Збройними силами України. Є заява Генштабу, що така можливість не виключена, але про терміни і обсяги не йдеться. Ми чули і заяву від секретаря Ради національної безпеки і оборони Олександра Турчинова, який припустив, що у випадку військового вторгнення оголосять загальну мобілізацію. Якщо її оголосять, то призвуть усіх, в тому числі й хлопців, яким виповнилось 18 років.
– Безумовно, винувата в провалі мобілізації не лише російська пропаганда. Можливо держава десь недопрацьовує чи самі військкомати, як ви вважаєте?
– Те, що зараз повторюються помилки попередніх хвиль мобілізації – це не вина військкоматів, на них скинули всі ті речі, за які має відповідати в першу чергу державне керівництво, при чому по всій вертикалі, починаючи від Президента, закінчуючи останнім сільським головою. Всі цього уникають і ті нещасні військкомати самі це тягнуть.
На жаль, військкомати так і не отримали ні системи загального обліку (зараз все тільки починають перетворювати у єдиний реєстр) , ні якісних кадрів (хоча говорили, що вони будуть укомплектовані кращими офіцерами, які пройшли АТО) і т.д. Ми багато про це говоримо, але нічого не робиться…
Зараз весь облік ведеться на папері, крім того, він був реально знищений за часів Януковича. Зараз багато в чому треба розібратись. Тож військкомати зараз виконують реально два завдання: і облік відновлюють, і мобілізацію проводять.
Крім того, треба розуміти, що ця система була створена ще за часів Радянського Союзу, де був тотальний контроль. У той час за відсутність реєстрації садили за ґрати, не випускали за кордон. Зараз у нас ліберальні вимоги, тому військовозобов’язані мали б самі повідомляти у військкомати про зміни в своєму житті, зокрема, про переїзд, народження дітей, хвороби. Але це не відбувалось. Тому проблеми накладаються і на систему оповіщення, яка в нас і так зразка ІХХ ст. Всі ці речі і призводять до плутанини і неефективної роботи.
– Мабуть, найбільше добровольців йшло до війська на початку АТО, одразу після Майдану. Чому, на вашу думку, люди розгубили цей дух?
– Російська пропаганда дуже сильна, а їй можна протиставити лише високі морально-психологічні настрої, бойовий дух, патріотизм і віру в майбутнє. На жаль, над цим у нас кволо працюють. Те ж Міністерство інформаційної політики, яке створили майже рік тому, чомусь ніяких результатів наразі не дало, хоча на це були використані великі кошти. Взагалі, не зрозуміло для чого воно було створене!
До цього були подібні структури і в Збройних силах, і при Раді національної безпеки і оборони , було і таке громадське об’єднання “Інформаційний спротив”, треба було просто всіх їх об’єднати і направити в правильне русло. Але пішли таким чиновницьким шляхом, як наслідок, і не виховуємо населення та суспільство, і не протистоїмо пропаганді. Піднесення, яке відбулось на Майдані підняло наш морально-психологічний дух, але це не було підкріплено реальними справами і, на жаль, ця хвиля пішла на спад. Треба було це прогнозувати і якщо вже створювали “Мінстець”, то він мав би працювати саме в тому напрямку.
Розмовляла Вікторія Савіцька