Чергове загострення ситуації y Донбасі знову поставило на порядок денний питання вводити чи не вводити в країні воєнний стан. До таких моментів, своєрідних “точок неповернення”, ворог підводив нас уже не раз. І от цього тижня, 12 серпня, російсько-терористичні сили 153 рази за добу обстрілювали як позиції української армії, так і населені пункти. Така інтенсивність обстрілів стала рекордною із часу підписання “Мінська-2”. Справжня війна, що визнали і в РНБО. 13 серпня було 95 обстрілів, але справа зовсім не у цих цифрах. Ворог гатить зі всієї зброї, яку має, використовує реактивну артилерію, окрім того, активізувались диверсійно-розвідувальні групи. На початку тижня бойовики намагались штурмувати українські позиці на Маріупольському напрямку поблизу Старогнатівки. Після провалу ворог продов­жив посипати наші позиції із “Градів”. І не тільки там. А ще цього тижня Кремль відправив у Донбас черговий  так званий гумконвой, вже 35-ий.

І все це на тлі підготовки підписання у Мінську угоди про відведення озброєння калібром до 100 мм,  створення 30-кілометрової буферної зони. Путін хоче, щоб ми вивели свої війська із Широкиного, а в РНБО при цьому визнають, що таким чином ворог хоче розчистити собі дорогу для майбутнього можливого наступу. 

У нинішній ситуації ймовірні нові “мирні” угоди викликають велику насторогу, але ще менше віриться у те, що раптом почнуть виконуватись старі. Що ж далі? 

“Не можна говорити про “зрив мінських угод”, бо “зрив” – це означає, що вони виконувались. А вони не виконувались. Жоден пункт не був виконаний тією стороною. Бо там була процедура їх поступового виконання. Натомість ми вже змінюємо Конституцію в угоду мінським домовленостям, а вони не виконуються і далі. Треба просто визнати, що мінські угоди – це нікчемний документ, який не має під собою жодних реальних обставин. Треба визнати те, що є – у нас йде війна! Треба вводити воєнний стан і жити в такому стані”, – заявив в ефірі “5 каналу” нардеп від “Народного фронту” Леонід Ємець.

Варіант? Так. Але є багато нюансів. “На початку, коли було видно всі прикмети російської участі у конфлікті, я виступав за тимчасовий правовий режим воєнного стану в двох областях… Ті, хто саме зараз говорить про необхідність введення правового  режиму воєнного стану, точно не читали цей закон. Крім мобілізації усього чоловічого населення, є речі, про які ніхто й не думає. При  введенні  воєнного  стану  навіть  в  окремих  районах  країна оголошує агресора, тоді будь-яка інша держава, яка допомагає Україні, стає її союзником, а значить, ворогом Росії. А звідси й відповідні міжнародно-правові наслідки. Як ми знаємо, заготовки введення правового режиму воєнного стану є. Президент декілька разів говорив, як тільки Росія “ворухнеться”, він одразу поставить підпис, і парламент навіть вночі збереться ухвалювати закон. Я сподіваюся, що до цього не дійде, хоча сучасний світ такий, що треба бути готовим до всього. Це  питання —  складне,   для  всебічного  його  аналізу  потрібно  багато  часу”, – каже екс-прем’єр-міністр Євген Марчук, який нині є представником України у мінській підгрупі з питань безпеки, повідомляє “День”.

Учора, 14 серпня, секретар РНБО Олександр Турчинов під час відвідин “Київського бронетанкового заводу” підтвердив, що Україна готова до введення воєнного стану, але це буде зроблено тільки у випадку “активного застосування російських військ”. Тобто треба розуміти, що він мав на увазі повномасштабний наступ з боку РФ, бо російські війська воюють у Донбасі вже як мінімум рік. 

Також зазначимо, що 13 серпня Порошенко підписав указ, яким увів у дію “таємне” рішення РНБО від 20 липня, а Турчинов учора розповів, що йдеться про посилення боротьби з диверсійно-розвідувальними групами, які закидаються на нашу територію.

Українська влада вже кілька місяців начебто готує українців до нового російського наступу. Але ніхто не може із 100% впевненістю прогнозувати, як розгортатимуться події надалі. Довгий час серед багатьох експертів переважає думка про те, що основною метою Путіна залишається не захоплення нових територій, а фактична федералізація України. Донбас мав би отримати широку автономію, фінансуватись Києвом, а контролюватись Кремлем. Для цього потрібні зміни до Конституції і вибори у Донбасі. І все це продовжує обговорюватись у Мінську тристоронньою контактною групою. 

Традиційно Путін намагається добиватись своїх цілей агресією, тому нинішнє загострення можна сприймати як залякування України і Заходу, щоб вибити більше поступок. 

В Україні нині більшість експертів погоджуються, що до повномасштабного наступу Росії не дійде, особливо напередодні Генасамблеї ООН, яка проходитиме всередині вересня – на початку жовтня. До цього часу можуть бути локальні наступальні операції, які нагадуватимуть Дебальцеве наприкінці лютого-початку березня чи нещодавню атаку поблизу Старогнатівки.

При цьому і нинішня активізація бойовиків у Донбасі може бути використана для того, щоб спровокувати українську армію на наступальні дії у відповідь і звинуватити у кровопролитті саме Київ. Хоча Кремль і так звинувачує Київ у порушенні мінських домовленостей. А тим часом  у Донбасі готуються нові провокації, бойовики як і торік шиють форму українських збройних сил, про що повідом­ляють різні джерела. 

А от повномасштабний наступ російських військ може призвести до посилення санкцій проти РФ і швидкому вирішенні питання поставок Україні летальної зброї від тих же США. До того ж, захоплювати нові території російські війська могли і минулого року, коли українська армія була набагато слабшою. Нині ми також не готові до повномасштабної війни, але зупинити наступ углиб нашої території мали б бути у змозі. 

Зазначимо, що аналітики американської компанії Stratfor також не прогнозують повномасштабного російського наступу. “Нестабільність і висока концентрація сил уздовж лінії розмежування можуть спровокувати проведення обмежених наступальних операцій в найближчі тижні… Терористи можуть спробувати розширити підконтрольні їм території в околицях Маріуполя на південній ділянці фронту. На штурм самого міста бойовики навряд чи зважаться насамперед через те, що Росія прагне уникнути розширення західних санкцій… Навіть обмежена ескалація бойових дій зараз може дати Білому дому привід для посилення обмежувальних заходів проти РФ і надання додаткової допомоги Україні в оборонній сфері, зокрема, летальним озброєнням”, – пише ЛігаБізнесІнформ із посиланням на доповідь американських фахівців.

Тому нині на перший план виноситься питання про те, що санкції проти Росії треба посилювати навіть, якщо не буде повномасташбного наступу. Вже ті дії, які вчиняють кремлівські маріонетки зараз, заслуговують на більшу, принаймні економічну кару для РФ. Якщо Захід до цього не дійде сам, то українська влада принаймні повинна намагатись робити усі можливі кроки, щоб переконати ЄС та США збільшувати санкції вже зараз.

Простого виходу із нинішньої ситуації немає. І разом із прямою воєнною небезпекою Путін провокує масштабну політичну кризу в Україні. Розпалювати антивладні виступи в нашій країні він намагається вже понад рік, а тепер навіть отримав дуже дієвий інструмент для цього – зміни до Конституції, в частині децентралізації, які в ніс до парламенту Петро Порошенко. Насправді конституційна реформа є останнім пунктом підписаних у лютому мінських домовленостей, але Захід, який хоче будь-яким способом врегулювати конфлікт, наполягає, щоб це питання Україна вирішувала в обхід інших пунктів. Виходить, що навіть в обхід найважливішого – припинення вогню. Незадоволених цим в Україні дуже багато. 

“Якщо конституційний законопроект по децентралізації не буде восени ухвалений парламентом, то не буде виконаний 11 пункт “Комплекс заходів щодо виконання мінських домовленостей”. Але навіть якщо конституційні зміни по децентралізації будуть ухвалені, то практична реалізація пункту перехідних положень про “особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей” буде обумовлена проведенням місцевих виборів на сепаратистських територіях за українськими законами. Якщо західні партнери спробують нав’язати Україні неприйнятний компроміс по реалізації мінських домовленостей, то можуть отримати прямо протилежний результат. Або ВРУ не підтримає законопроекти, пов’язані із політичною реалізацією такого компромісу, або у парламенті та країні може виникнути гостра політична криза, спровокована цією проблемою. Така криза може відповідати інтересам Росії. Але от чи треба Заходу міняти конфлікт на сході України на кризу у всій країні”, – пише у своїй статті для “Української правди” голова Центру політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

По суті, ми вже знаходимось на порозі політичної кризи. Провал конституційних змін у сесійному залі, з одного боку, врятує нас від потенційних небезпек, але з іншого – може призвести до розвалу коаліції, яка і так ледь тримається, а відтак і до відставки уряду. Саме тема особливого статусу Донбасу буде основою політичних кампаній різних сил. Менші фракції коаліції вже заявляли, що не голосуватимуть за конституційні зміни, які запропонував Порошенко. 

Тут зауважимо, що 13 серпня, низка українських інтелектуалів, політичних експертів, екс-нардепів та колишніх суддів Конституційного Суду оприлюднили відкрите звернення до Президента і парламенту з вимогою запровадження мораторію на зміни до Конституції. Серед підписантів цього звернення, зокрема, є Володимир Огризко, Богдан Яременко, Олег Рибачук, Тарас Стецьків, Левко Лук’яненко, Степан Хмара, Тарас Возняк.

Вони вимагають, взагалі не змінювати Конституцію в нинішній ситуації, або принаймні виключення із президентського проекту 18 пункту перехідних положень Конституції, який передбачає, що “особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом”. 

Експерти вже давно звертають увагу на те, що є різниця між введенням воєнного стану і умовами воєнного стану. Пункт 2 статті 157 Конституції вказує, що вона не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.  Воєнний стан вводиться указом Президента через затвердження парламентом. Але де-факто ми вже півтора року маємо агресію іншої держави, наші військові підрозділи беруть участь у бойових діях, мобілізацію населення, військово-цивільні адміністрації тощо. “В суспільстві є дискусія: чи є в нас умови воєнного стану. Я вважаю, що є, і я це відобразив у своїй окремій думці від 16 червня до висновку №1. І ці умови не лише фактичні, але й юридичні. Я вказав понад 70 нормативних актів, з яких 15 постанов, 15 указів президента та інші нормативні акти найвищих органів державної влади. Якщо врахувати ще й підзаконні акти, то їх більше сотні. Всі вони вказують на юридичні підстави наявності у нас умов воєнного стану. А те, що Президент не ввів його своїм указом, свідчить, що він неналежним чином виконує свої обов’язки як президент і як головнокомандувач”, –  каже поспішно звільнений Президентом із Конституційного Суду Віктор Шишкін, повідомляє Радіо Свобода.

Зазначимо, що при бажанні наша влада вже давно спокійно могла б знайти формальні причини, як відійти від виконання невигідних Україні пунктів мінських домовленостей, таких як конституційна реформа.  Від атак бойовиків і того, що ворог не виконує жодні інші пункти угоди, до власне того, що Конституцію не можна міняти в умовах воєнного стану, навіть офіційно не ухвалюючи указ про його введення. До останнього часу представники нашої влади переконували, що Україна виконує всі домовленості і навіть більше, бо не хоче втратити підтримку Заходу і таку позицію можна зрозуміти. Але тепер, із загостренням ситуації на фронті, слідкуватимемо за тим, чи змінюватимуться позиції Порошенка, Обами, Меркель і Олланда…