Політв’язні Савченко і Сенцов – це лише вершина айсберга. Про більшість справ проти українських активістів у Росії ми знаємо надто мало. Однак одне можемо сказати напевно: очікувати на справедливий суд у державі тотальної несправделивості не варто.

Фрагмент виступу українського режисера Олега Сенцова в ростовському суді 6 серпня:

“Мене кинули в мікроавтобус, з мішком на голові привезли в будівлю колишнього СБУ на Івана Франка (в Сімферополі – “Пошта”). Почався дуже жорсткий допит: мене запитували, кого я знаю з активістів, хто збирався підривати пам’ятники. Мене почали бити ногами, руками, кийками, лежачи і сидячи. Коли я відмовився говорити, почали застосовувати удушення. Мене душили пакетами. Душили чотири рази.

Я багато разів бачив це в кіно, і не розумів, як люди на цьому ламаються. Але це дуже страшно. Вони погрожували згвалтувати мене кийком, вивезти в ліс і там закопати. Години через чотири вони стомилися, і повезли мене на обшук. Тільки там я дізнався, що це – співробітники ФСБ. Вони там очікували побачити терористів і зброю, а знайшли тільки мою дитину – вона була присутня при обшуку, про що в протоколі не йдеться”.

73-річний Юрій Солошенко, колишній директор українського оборонного заводу “Знамя”, арештований в серпні 2014 року російськими правоохоронними органами за підозрою у шпигунстві. Відповіді на неодноразові запити до МЗС та ФСБ РФ щодо отримання дозволу на зустріч консульської посадової особи з арештованим громадянином України не отримано.

Був арештований у березні 2014 року Головним слідчим управлінням Слідчого комітету РФ по Північно-Кавказькому федеральному округу в рамках розслідування кримінальної справи щодо бойових дій y Чеченській Республіці в період 1994-2001 р. Член УНА-УНСО. Офіційну інформацію щодо місця тримання під вартою російською стороною не надано, незважаючи на постійні звернення МЗС України.

Був затриманий в місті Орел 11 серпня 2014 року. Потім переведений в СІЗО на території Північно-Кавказького федерального округу. Жодної офіційної інформації щодо місця тримання під вартою та інкримінованих злочинів російською стороною не надано, незважаючи на постійні звернення українського Міністерства закордонних справ.

Арештований у Сімферополі 18 вересня 2014 року і вивезений до Москви, де проти нього порушено кримінальну справу за обвинуваченням у зборі незаконним способом відомостей, які складають комерційну, податкову чи банківську таємницю. Відповіді на неодноразові запити до МЗС та ФСБ РФ щодо отримання дозволу на зустріч консульської посадової особи з арештованим громадянином України не отримано.

Затриманий 22 серпня 2014 року в Ростовській області Слідчим комітетом РФ і потім переведений до Москви. Обвинувачується у застосуванні заборонених засобів та методів ведення війни та у вбивстві двох і більше осіб, за мотивами політичної ненависті, здійсненому групою осіб (слідство обвинувачує С. Литвинова в участі у бойових діях у складі батальйону “Дніпро”, однак, за даними української сторони, він навіть не брав участі в АТО). Українська сторона наполягає на забезпеченні російською стороною дотримання прав громадянина України Сергія Литвинова та його повернення на Батьківщину, а також проведення розслідування у зв’язку із заявами ув’язненого щодо застосування до нього фізичного насилля співробітниками правоохоронних органів РФ з метою отримання свідчень.

Четверо громадян України були затримані в АР Крим у травні 2014 року ФСБ РФ за звинуваченням у причетності до терористичної діяльності. Українська сторона вважає висунуті проти них обвинувачення безпідставними та наполягає на їх поверненні в Україну. Також вимагається забезпечення допуску до затриманих консульських посадових осіб України (російська сторона не надає дозволу на зустріч Сенцова, Кольченка та Афанасьєва з представниками Посольства України, мотивуючи це тим, що після анексії Криму вони вважаються громадянами РФ). Олексій Чирній та Геннадій Афанасьєв уже засуджені на семирічні терміни. Афанасьєв відмовився від своїх початкових свідчень і заявив, що вони були здійснені під тортурами.

Була викрадена з території України і довгий час незаконно утримується під вартою на території РФ. Російські правозахисники – Спілка солідарності з політв’язнями та Правозахисний центр Міжнародного історико-просвітницького благодійного і правозахисного товариства “Меморіал” – після вивчення наданих матеріалів щодо кримінального переслідування Надії Савченко в Росії у вересні 2014 року визнали її політичним в’язнем. Українська сторона наполягає на звільненні Н. Савченко на виконання мінських домовленостей, які передбачають звільнення всіх заручників та ув’язнених осіб. Крім цього, Надія Савченко є народним депутатом України і членом делегації у Парламентській Асамблеї Ради Європи, а отже, користується дипломатичним імунітетом.

Заарештований в Єкатеринбурзі та звинувачений російською владою в промисловому шпигунстві. Російська сторона у відповідь на запити українського МЗС не надала жодних доказів його протиправної діяльності.