“Ці умови включають і роззброєння бойовиків, і виведення російських військ, і відновлення нашого контролю над всією лінією українсько-­російського кордону, і проведення чесних, вільних та демократичних місцевих виборів. Хіба це не те, чого ми прагнемо? Ані в Законі, ані в проекті змін до Конституції нема й бути не може ніякого особливого статусу для тих районів. І словом не йдеться про особливий статус для Донбасу. Натомість і на Донбасі, і в усіх регіонах України місцеві громади отримають значно більше повноважень і можливостей. Напевно саме тому 288 народних депутатів підтримали направлення проекту на розгляд Конституційного Суду”, – додав Президент.

Не забув гарант і покритикувати фракції, які виступили категорично проти такого проекту змін до Конституції. Він їх не називав, але розуміємо, що йдеться про “Самопоміч” і Радикальну партію. При цьому варто нагадати, що фракції цих політсил не підтримують президентського проекту не лише через питання, пов’язане із статусом Донбасу. (Зокрема, президентські префекти їх теж не влаштовують). І тут одразу згадується, що включення до порядку денного і направлення до КС проекту змін до Конституції у частині децентралізації підтримали екс-регіоналівські структури у ВРУ – “Опозиційний блок”, “Воля народу”, “Відродження”. Невже Президент і далі орієнтуватиметься на них вже при ухваленні конституційних змін? Голоси ж доведеться шукати, особливо для другого читання…

А ще Петро Порошенко у своєму зверненні зауважив, що проти змін до українського Основного закону виступили в маріонеткових “ДНР” та “ЛНР”. А це вже мало б бути показником правильного шляху. Додамо, що російське МЗС в офіційній заяві також розкритикувало український проект конституційних змін. Документ суперечить мінським домовленостям – одна думка як в донбаських сепаратистів, так і в офіційних представників РФ.

І начебто все гаразд із поясненнями Президента, і низка експертів також наполягають на тому, що посилання на закон в перехідних положеннях Основного закону не є великою проблемою чи, як масово пишуть користувачі соцмереж, “зрадою”. Так, професор політології Національного університету “Києво-Могилянська академія” вже неодноразово встиг заявити, що немає ніякого особливого статусу для Донбасу, і що Президент Порошенко пішов на дипломатичний маневр, щоб показати, хто насправді виконує мінські домовленості. 

Зрозуміло, що якщо ворог говорить про супе­речність мінським домовленостям, а український Президент наголошує саме на тому, що Україна, навпаки, декларує їхнє дотримання, то це можна сприймати як політичну гру. Але залишається питання: чи Україна в ній є активним гравцем, чи лише пішаком. Не забуваймо, що спочатку посилання на закон щодо особливого врядування в окремих районах Донбасу було в перехідних положеннях проекту закону про зміни до Конституції, але в останній момент після правки Порошенка перекочувало вже в перехідні положення самого Основного закону. І таку зміну Порошенко зробив (хоч раніше обіцяв, що правок вносити не буде) під тиском західних партнерів. Помічник державного секретаря США з питань Європи та Євразії Вікторія Нуланд навіть особисто в українському парламенті слідкувала, щоб депутати взялись за той проект, який потрібен. І США, і ЄС хочуть просто заморозити конфлікт, а там вже будь що буде з Донбасом… При цьому таке “заморожування” вони будують на основі поступок України.

Серед тих, хто критикує зміни до Конституції і аргументовано пояснює чому, є відомий журналіст Сергій Рахманін. “Для тих, хто забув. Єдиний пункт мінських угод, де є чіткі терміни виконання – це 11 пункт. І саме це стало аргументом, за допомогою якого Брюссель, Берлін, Вашингтон та Москва змогли змусити Київ виконувати його, не чекаючи, поки будуть виконані інші вимоги, що не містять посилань на дати. Для тих, хто не знає. Декілька учасників переговорів (на жаль, на умовах анонімності, певно, соромно) підтвердили, що автором 11 пункту є Владислав Сурков. Один із дипломатів, аналізуючи поведінку членів російської делегації, висловив припущення, що це єдиний пункт угод, який Москву насправді цікавив. Для тих, хто не помітив. Проголосувавши 18 пункт перехідних положень, загадавши там про “особливості самоврядування”, Київ не тільки чітко виконує приписи 11 пункту, але й надає їм юридичної сили. Мінські домовленості – просто папірець. Конституція – Основний закон. Для тих, хто має сумніви. Виконавши першу частину 11 пункту, Київ буде змушений виконати другу частину. Ще раз цитую – “прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей відповідно до заходів, вказаних у примітках до кінця 2015 року”, – написав Рахманін у своїй статті для “Дзеркала тижня”.

І тут ще не згадується, що в мінських домовленостях чітка дата була і для припинення вогню, і для відведення важкої техніки. І це були перші пункти угоди, підписаної в лютому. 

Тож правда нині є десь посередині між криками “зрада” і заявами про те, що все абсолютно нормально. Прямої норми про особливий статус в Конституції не буде. Але і не буде все як тепер, бо, парламенту доведеться ухвалювати відповідний новий закон чи змінювати той, який є. І прописувати особливості самоврядування Донбасу вже на постійній основі, а не на три роки. Але поки Донбас окупований, без виведення російських військ, чесних і демократичних виборів там жоден український закон не діятиме. Принаймні хочеться вірити, що Захід не примусить українську владу далі йти на виконання мінських домовленостей в односторонньому порядку… Україна виконує все і навіть більше. 

А тепер можна буде і з Росії спитати про її зобов’язання. Таку позицію висловила Вікторія Нуланд під час візиту до України. Ця логіка просто вбиває, причому у прямому значенні. Щодня вбиває наших солдат і мирних мешканців східного регіону. 

Насамкінець варто зазначити, що директор з питань прав людини та демократії Інституту Маккейна Девід Креймер в інтерв’ю Радіо Свобода розкритикував позицію Заходу, заявивши, що і США, і ЄС мали би не нав’язувати Україні виконання мінських домовленостей, а далі тиснути на Росію санкціями.