Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко та шеф шведського уряду нещодавно підписали в Стокгольмі низку документів про співпрацю

Експерти вважають це черговим кроком на шляху до створення українсько-шведсько-польської "осі партнерства", яка може істотно зміцнити геополітичне значення Києва. Основою українсько-шведського партнерства має бути охорона навколишнього середовища та енергетика. Швеції важливо поліпшити екологічну ситуацію, особливо в Західній та Центральній Україні, оскільки ці території мають опосередкований вплив на стан середовища Балтійського моря (викиди переміщуються за посередництвом атмосфери, а також річками Сян і Західний Буг та їхніми притоками). З енергетикою також усе зрозуміло: зміцнення енергетичної незалежності (зокрема, за рахунок енергозбереження) відтягне Україну від Росії, таким чином зменшивши впливи останньої в Балтійському регіоні. А це для шведів дуже важливо, оскільки саме Стокгольм хоче бути лідером у цій частині Європи.

Якщо підписані домовленості будуть виконуватись без застережень, то українсько-шведська співпраця може розширюватися в напрямі "стратегічного партнерства". Можливе, зокрема, створення по­літичної осі Стокгольм - Варшава - Київ, яка могла б значно посилити геополітичні позиції України. Нагодою для того буде друге півріччя 2009 року, коли Швеція головуватиме в ЄС. Отже, якщо українська  дипломатія хоче використати пов'язані з цим шанси, треба діяти швидко - до 1 липня залишилось не так і багато часу.

Швеція найактивніше з-поміж країн Скандинавії та взагалі "старої" Європи (тобто, ЄС до розширення 2004 року) підтримує європейські аспірації України. Зокрема, Стокгольм був одним із ініціаторів програми "східного партнерства" ЄС, яка виникла як відповідь на французьку пропозицію "середземноморської унії" та пріоритетного трактування країн Магрібу. Міністр закордонних справ Швеції Карл Білдт постійно нагадує, що посилена співпраця з Україною та країнами Чорноморсько-Каспій­ського простору буде одним із пріоритетів шведського головування в ЄС. Партнерство Стокгольма з Києвом не повинно дивувати, якщо взяти до уваги геополітичне становище Швеції. Стокгольм є очевидним лідером тісної групи держав Північної Європи, однак його лідерство на стратегічному для нього Балтійському морі стає дедалі невпевненішим. Серйозне занепокоєння шведів спричиняє агресивна політика Росії у цьому регіоні, символом якої стали плани будівництва Північного газопроводу. Наф­тогазовий союз Росії та Німеччини, обриси якої вимальовуються доволі чітко, Стокгольму явно не до вподоби. Після об'єднання Німеччини та повернення німецької столиці до Берліна німці згадали про свої зазіхання на лідерство в Балтійському регіоні, причому в тісному союзі з Росією. Звісно, що протидіяти цим тенденціям можна лише за допомогою посиленої співпраці Стокгольма з державами з південно-східного боку Балтики, яким російсько-німецький союз також загрожує. Зокрема, з тими, які не межують безпосередньо зі Швецією через море, тобто, між іншим, і з Україною - адже самої Польщі, Литви, Латвії та Естонії для побудови сильного союзу недостатньо.

У цій геополітичній мозаїці Україна є важливим партнером не тільки з огляду на обсяг ринку та велику територію. Україна відкриває шлях до перспективних просторів Чорноморсько-Каспійського регіону, а відтак - до створення нових транспортних коридорів та подолання російсько-німецької енергетичної домінації. Загалом інтереси Швеції передбачають бодай часткове переорієнтування векторів європейської співпраці з горизонтальної моделі, в якій Скандинавія є периферійним простором, на вертикальну, де саме Стокгольм, Мальме та Гетеборг стануть одними із центрів європейської співпраці. Змагання за лідерство на Балтиці має також своє ідеологічне підґрунття. Скандинавія та Росія представляють два цілком протилежні полюси:  з одного боку - вершина європейських цінностей, а з іншого - путінська "керована демократія" з притаманною її зверхністю та моральним релятивізмом.

Тим часом скандинавам властиві такі риси, як толерантність, несприйняття корупції, пошана до ідей громадянського суспільства та піклування про охорону навколишнього середовища. Доки шведи, фіни та норвежці були очевидними лідерами співпраці в Балтійському регіоні, поширення цих цінностей та опікування екологією Балтики були пріоритетами. Та якщо Балтійський регіон перейде під контроль (бодай частковий) російсько-німецького тандему, про все це доведеться забути. Відтак пошук союзників, які могли б разом зі шведами протистояти московським загрозам, стає для Стокгольма нагальною потребою.

Гучне відзначення 300-ї річниці Полтавської битви, заплановане на червень 2009 року - найбільш виразний символ цього ідеологічного протистояння. Тепер тільки від України залежить, на якому боці цієї символічної барикади вона опиниться.

Ольштин (Польща)