Бородайко К. П. є потужним забудовником в області і не тільки. До слова: Н. Стефанів є сусідкою К. Бородайка і  мешкає  в будинку, головою  ­­ співвласників якого є К. Бородайко. Фінансова спроможність К. Бо­родайка цілком достатня для вирішення в суді будь-якого питання на свою користь. Йому протистоять особи-потерпілі, їх п’ятеро, які з фінансової спроможності не до порівняння з ним. Тим паче, що після насильницького заволодіння приміщенням К. Бородайко умисне знищив майно ЗАТ “Світлиця”, правонаступником якого є ТОВ “Гостинець”, та довів приміщення кафе до стану, непридатного для функціонування.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ за  скаргою скасував незаконну ухвалу судді Н. Стефанів і скерував справу  до Апеляційного суду Львівської області, звідти – до Франківського райсуду Львова, який через корумпованість зажив недоброї слави серед львів’ян.

Півтора роки суддя Гулієва М. І. будь-як розглянула кримінальну  справу. У процесі судового слідства не взяла до уваги та відкинула всі речові докази злочинних дій підсудних. Не опитавши всіх свідків, особливо тих, які у досудовому слідстві давали покази на користь ТОВ “Гостинець”, не задовольнивши жодного клопотання зі сторони потерпілих, не беручи до уваги, що обвинувачені своїми поясненнями не спростували жодних доказів та обставин, які підтверджували їхню вину та  злочинні дії,   в чому вони зізналися у своїх поясненнях, виправдала підсудних за всіма статтями обвинувачення. Виходить, що кращий  слідчий обласної міліції та відповідальні працівники обласної прокуратури зовсім не тямлять у криміналі.     

Одне з клопотань, яке чітко вказувало на підроблення договору купівлі-продажу від 13.02.2004 р., що укладеним між Гри­нишин Н. Є. та Бородайком К. П., в якому подані неспростовані докази вини нотаріуса А. Мачкур, суддя Гулієва М. І. не розглянула і відки­­нула. Змиритися з такою упередженістю судді неможливо, оскільки нотаріус А. Мачкур  внесла завідома неправдиві відомості у договір купівлі-продажу, вписавши, що Гринишин Н. Є. діє на підставі оригіналу Статуту ЗАТ “Світлиця”. Тоді як Н. Гринишин подала нотаріусу копію такого Статуту, яка не була нотаріально посвідчена. Ця копія Статуту теж була недійсна, оскільки дійсним на той час уже був статут ЗАТ “Світлиця” зі змінами,  зареєстрований міськвиконкомом 09.10.2003 р. 

Шахрайські дії були вчинені підсудними 13.02.2004 р., коли був укладений договір купівлі-продажу не­­житлових приміщень між Н. Гринишин, яка діяла як голова правління ЗАТ “Світлиця”, в дійсності такою не була, оскільки головою правління 20.10.2003 р. було обрано Ж. Бумбар, та Бородай­ком К. П., який діяв як член Спостережної ради АТ, не будучи акціонером.  Відчужуючи К. Бородайкові приміщення товариства, Н. Гринишин обманним шляхом здобула в нотаріальній конторі  дублікат договору купівлі-продажу державного майна – цілісного майнового комплексу, вказавши, що оригінал договору загублений. Насправді оригінал договору купівлі-продажу знаходився і знаходиться у  новообраного голови Правління Ж. Бумбар. Факт обману видно одразу! Зареєструвала дублікат в  ОБТІ та подала його нотаріусу, чим обманула нотаріуса, яка хотіла бути обманутою, враховуючи підроблення нею договору відчуження. 

Для підтвердження своїх повноважень Гринишин Н. Є. подала нотаріусу протокол загальних зборів чотирирічної давності за червень 2000 р. Тоді, коли Товариство систематично проводило загальні збори акціонерів, зокрема 18.11.2003 р., про що Гринишин Н. Є. не повідомила нотаріуса, а остання не вимагала цього зрозуміло з яких  причин. Опісля Гринишин Н. Є. та Бородай­ко К. П. підробили протокол засідання правління, яке уповноважило Н. Гринишин  відчужити К. Бородайкові так звані нежитлові приміщення, які в дійсності мали цільове призначення, оскільки Товариство придбало в держави цілісний майновий комплекс, площею 1230,5 кв. м. З моменту відчуження Товариство припинило свою діяльність у зв’язку з незаконною ліквідацією підсудними. 

Факт підробки протоколу засідання правління підтверджується  тим, що він підписаний особами, які не є акціонерами.  Це  підставні особи, які підтвердили в суді, що є приятелями К. Бородайка  і є фіктивними акціонерами  та діяли на підставі недійсного реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ. Ані Н. Гринишин, ані К. Бородайко  не були акціонерами ЗАТ “Світлиця”.  Це найголовніший і незаперечний доказ обману! Суддя Гулієва М. І. зобов’язана була взяти його до уваги, адже всі подальші докази злочинної діяльності К. Бородайка та Н. Гринишин очевидні.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2004 р. визнано недійсним дублікат договору купівлі-продажу ЦМК. Зобов’язано ОБТІ скасувати реєстрацію дублікату цього договору та відновити реєстрацію оригіналу договору купівлі-продажу ЦМК. Рішення було виконане, отже, перехід права власності від Товариства до К. Бородайка не відбувся. Між Товариством та К. Бородайком відсутні будь-які договірні зобов’язання. 

Постановивши виправдальний вирок, суддя Гулієва М. І. безпідставно повернула приміщення ТОВ “Гостинець” К. Бородайкові як власнику. Ухвалою колегії  суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 07.08.2007 р. змінено вирок Галицького райсуду Львова від 14.05.2007 р. і повернуто ТОВ “Гостинець”,  як законному власнику, приміщення на вул. Шашкевича, 6 у м. Івано-Франківську, а також, як законному власнику, приміщення ДП “Троянда” ЗАТ “Світлиця” на вул. Шашкевича, 3 в Івано-Франківську.

Актом державного виконавця від 24.12.2007 р. вирок Галицького райсуду та ухвала Апеляційного суду Львівської області у кримінальній справі виконані, приміщення по вул. Шашкевича, 6 у м. Івано-Франківську повернуто ТОВ “Гостинець” в особі потерпілої директора Гринди Ю. В., як законному власнику.

Вказаною ухвалою підтверджено вирок, Гринишин Н. Є. визнано винною за ст. 191 ч.1 КК України, тобто за перевищення службових повноважень, та призначено покарання – два роки виправних робіт. Як зазначено у вироку, Н. Гри­нишин  під виглядом   виконання рішення суду, залучивши органи міліції, пошкодивши замки, проникла в приміщення товариства по вул. Шашкевича, 6  та заволоділа печаткою, документами та всім майном Товариства. Вказаними діями було завдано істотної шкоди юридичній особі ЗАТ “Світлиця”.

У зв’язку з поверненням ТОВ “Гостинець” приміщення, як законному власнику, заново  був сформований статутний капітал Товариства на підставі повернутого нерухомого майна. Учасниками Товариства стали особи – колишні акціонери, які визнані потерпілими у кримінальній справі, зокрема  Ж. Бумбар, М. Сах­ній, Ю. Гринда, С. Гринда, М. Шеремет, інші особи, крім потерпілих, були виключені зі складу засновників Товариства,  в т.ч. Н. Гри­нишин.  

Таким чином, питання власника приміщення було вирішено колегією апеляційної інстанції у  попередній кримінальній справі і на законних підставах повернуто ТОВ “Гостинець”, як законному власнику, беручи до уваги, що Товариство є власником ЦМК і не вступало з К. Бородайком у жодні договірні від­носини. Усі скарги К. Бородайка, які подавалися ним, його адвокатами та Н. Гринишин до апеляційної інстанції були відхилені.

Проте К. Бородайко продовжив свої шахрайські дії і неодноразово заволодівав приміщенням: то за допомогою дружини шляхом поділу спільного майна, яке їм не належало, то шляхом фіктивного укладення договору купівлі-продажу приміщення з іншою особою, що було встановлено слідством, внаслідок чого  порушили кримінальну справу за шахрайство, співучасником якого стала Н. Гринишин. Злочинне угруповання продовжувало діяти на підставі недійсного реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Світлиця”, на підставі якого ними був створений клон – ТзОВ “Гостинець” по вул. Новгородська, 34а, де є  офіс К. Бородайка. 

Всі ці брудні справи, які вчинялися злочинним угрупованням упродовж чотирнадцяти років,  суддею М. Гулієвою відкинуті. Зазначимо, що у Н. Гринишин це вже третя хода на лаву підсудних. Другий раз її було засуджено Галицьким райсудом Львова за підробку документів з використанням печатки, яку вона не здала після ліквідації клону, який був створений нею та К. Бородайком – ТзОВ “Гостинець” по  вул. Новгородська, 34а. Цю печатку Н. Гринишин знову успішно використала, подаючи судді М. Гулієвій підроблені документи з метою виправдати   дії злочинного угруповання. І суддя прийняла їх без будь-яких застере­­жень…

Ще раз повернемося до питання приміщення.  У первинній кримінальній справі Н. Гринишин засуджено за ст. 191 ч. 1 КК України, а приміщення у зв’язку з цим повернуто ТОВ “Гостинець”, як законному власнику. К. Бородайко проходив у цій справі як свідок.  У цій кримінальній справі Н. Гринишин та К. Бородайка виправдали.  

Відтак сторони у кримінальній справі повернулися в початкове  положення, яке існувало між ними до порушення кримінальної справи за шахрайство, тобто законним є  вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції, якими повернуто ТОВ “Гостинець”, як законному власнику,  приміщення на вул. Шашкевича, 6. І це рішення не підлягає перегляду суддею. Закон­ною є постанова Вищого господарського суду України від 09.09.2004 р., якою визнано недійсним дублікат договору купівлі-продажу, скасовано його реєстрацію та відновлено право власності ТОВ “Гостинець” на цілісний майновий комплекс. Право власності ТОВ “Гостинець” зареєстроване 01.04.2011 р. в Реєстрі прав власності. Нерухомий об’єкт перебуває у володінні Товариства.

Виправдальний вирок не наділяє К. Бородайка правом власності на приміщення. Так, відповідно до ст. 81 КПК України, гроші, цінності та інші речі, які були об’єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям. Власник є одночасно володільцем. Проте К. Бородайко не володіє, не користується і не розпоряджається нерухомим об’єктом, тобто не є власником відповідно до конституційної норми.

Тоді якою нормою закону користувалася  суддя М. Гулієва, повертаючи  приміщення К. Бо­родайкові, наділивши його правами власника, і тим самим перекреслила вирок  суду та ухвалу апе­ляційної інстанції, а також рішення Ви­щого господарського суду України від 09.09.2004 р., підтверджене Верховним Судом України, якими це приміщення повернуто Товариству, як законному власнику? Відповідь – немає такої норми закону в чинному законодавстві! Але, якщо норми закону не існує, то її можна обійти. Що успішно виконала суддя М. Гулієва.

Невже суддя не помітила, що вона вийшла за межі наданих їй повноважень та  переглянула і скасувала  рішення апеляційної інстанції. Чому пішла на такий ризик? За нерухомий об’єкт, вартість якого перевищує дев’ять мільйонів гривень, варто ризикнути… Сильно запахло і зашурхотіло свіжим листям “капусти”, а в очах зазеленіло до сліпоти.